Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2018 року

Київ

справа №809/973/17

адміністративне провадження №К/9901/41620/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області на постановуІвано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року (суддя О.Б. Григорук) та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (колегія суддів: В.В. Гуляк, Р.Й. Коваль, Н.М. Судова-Хомюк)у справі№809/973/17за поданнямГоловного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківській областідофізичної особи - підприємця ОСОБА_2пропідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків та обмеження реалізації права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області (далі ГУ ДФС) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із поданням, в якому просило: підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП); обмежити реалізацію права власності на майно платника податків, що полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника ГУ ДФС на здійснення ФОП будь-яких операцій з таким майном.

В обґрунтування подання зазначено, що 05 липня 2017 року ФОП відмовила у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» в АДРЕСА_1. Така відмова була безпідставною і вказує на можливі порушення платником податків законодавства. Тому начальником ГУ ДФС прийнято рішення №3235/10/09-19-14-07-22 від 06 2017 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, у задоволені подання відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2» по АДРЕСА_2, який використовується ФОП для здійснення господарської діяльності і в який прибули на фактичну перевірку 05 липня 2017 року працівники контролюючого органу, не є тим об'єктом фактичної перевірки, який був визначений у наказі та направленнях на проведення фактичної перевірки.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити подання. Вказується на те, що єдиною підставою відмови у допуску посадових осіб ГУ ДФС до фактичної перевірки була відмова перевіряючих надати ФОП документальне підтвердження інформації про можливі порушення платником податків законодавства, яка отримана від органу місцевого самоврядування. Проте, така підстава, як ненадання документа від органу місцевого самоврядування, відсутня в Податковому кодексі України.

Від відповідача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких ФОП не погоджується із доводами касаційної скарги. В обґрунтування зазначено, що органи ГУ ДФС перед оформленням наказу про проведення перевірки, повинні переконатись у правильності зазначення назви суб'єкта господарювання (назви об'єкту перевірки), його місця розташування та власника. Просив касаційну скаргу відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін. Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ГУ ДФС 03 липня 2017 року видано наказ за №1065 про проведення фактичної перевірки кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, з 05 липня 2017 року та видані направлення на вказану перевірку від 03 липня 2017 року за №1155, 1156, з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, реалізації підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

На підставі вказаного наказу та направлень на перевірку головними державними ревізорами-інспекторами відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС 05 липня 2017 року з метою проведення фактичної перевірки здійснено виїзд до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» по АДРЕСА_2 та проведено контрольну розрахункову операцію з реалізації 1л. пива «Микуленецьке» на суму 28 грн., що підтверджується копією розрахункового чеку №Р-00039072.

ФОП після ознайомлення із змістом наказу від 03 липня 2017 року за №1065 про проведення фактичної перевірки та направлень на перевірку від 03 липня 2017 року №1155, №1156, відмовилася від підпису та отримання наказу на право проведення фактичної перевірки.

05 липня 2017 року о 18:10 год. головними державними ревізорами-інспекторами відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС складено акт відмови у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки та не надання документів за №657/09/15/РРО/НОМЕР_1 від 05 липня 2017 року.

Рішенням №3235/10/09-19-14-07-22 від 06 липня 2017 року начальника ГУ ДФС застосовано умовний адміністративний арешт майна ФОП, у зв'язку із не допуском працівників ГУ ДФС до проведення фактичної перевірки.

Відповідно до пунктів 81.1, 81.2 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Пунктом 81.2 статті 81 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Згідно з пп. 94.2.3, 94.2.4 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством.

Верховний Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанції, що платником податків правомірно було відмовлено в допуску службових осіб ГУ ДФС до проведення фактичної перевірки на підставі наказу №1065 від 03 липня 2017 року та направлень №1155 і №1156 від 03 липня 2017 року, оскільки в зазначених вище наказі про проведення фактичної перевірки та направленнях на перевірку було зазначено про проведення фактичної перевірки кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, замість: «ІНФОРМАЦІЯ_2» по АДРЕСА_2.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду