Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа №573/1794/17

провадження №К/9901/475/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М.,

суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Білопільського районного суду Сумської області 03.10.2017 (головуючий суддя Кліщ О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Бенедика А.П., суддів - Мельникової Л.В., Донець Л.О.) у справі № 573/1794/17 за позовом ОСОБА_2 до Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_2 звернулась до суду із адміністративним позовом до Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якому просила:

а) визнати протиправними дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати пенсії;

б) зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії, а також сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення нарахування та виплати пенсії.

2. Постановою Білопільського районного суду Сумської області 03.10.2017 позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 пенсії з 28.02.2017; зобов'язано Білопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 та сплатити виниклу заборгованість за період з 28.02.2017 на рахунок в уповноваженому банку, обраному раніше отримувачем пенсії ОСОБА_2

3. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 постанову Білопільського районного суду Сумської області від 03.10.2017 скасовано в частині, якою у задоволенні позову відмовлено. Прийнято у вказаній частині ухвалу, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій за період з 01.12.2016 по 27.02.2017 залишено без розгляду. В іншій частині постанову Білопільського районного суду Сумської області від 03.10.2017 залишено без змін.

4. У поданій касаційній скарзі Білопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Білопільському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області та з 01.08.2014 отримувала пенсію.

6. 01.12.2016 виплату пенсії було припинено.

7. 07.08.2017 позивач звернулась до відповідача із запитом на отримання публічної інформації.

8. Листом від 08.08.2017 №1/70-1 відповідач повідомив, що згідно протоколу від 23.11.2016 №19 Районної комісії з питання призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виплату пенсії позивачу припинено з 01.12.2016 у зв'язку з відсутністю її за фактичним місцем проживання.

9. Вважаючи дії відповідача щодо невиплати пенсії незаконними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не здійснюючи нарахування та виплату належної ОСОБА_2 пенсії фактично обмежує її конституційне право на соціальне забезпечення. Судом першої інстанції зазначено, що підзаконні нормативно-правові акти, на які посилається відповідач, суперечать ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої виплата пенсії може припинятися виключно з підстав, встановлених законом.

11. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача, які полягають у невиплаті позивачу пенсії.

12. Проте, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просила суд захистити її права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що права позивача підлягають захисту з 28.02.2017.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. Відповідач у своїй касаційній скарзі звертає увагу, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та ряду постанов Кабінету Міністрів України.

14. На переконання Пенсійного органу, протоколом від 23.11.2016 №19 Районної комісії з питання призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам в межах повноважень та на законних підставах припинено виплату пенсії позивачу.

15. Позивач подала до суду відзив на касаційну скаргу, за змістом якого:

а) просила касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення;

б) скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині визначення дати, з якої відповідача зобов'язаний поновити позивачу виплату пенсії.

V. ОЦІНКА СУДУ

16. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

17. Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

18. Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

19. Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору (припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

20. Колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку Верховного Суду.

21. У справі, що розглядається, суди встановили, що рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем не приймалось.

22. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем вимог ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав. При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України є безпідставними.

23. Щодо викладених у відзиві на касаційну скаргу вимог позивача про скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині визначення дати, з якої відповідача зобов'язаний поновити позивачу виплату пенсії, колегія суддів зазначає наступне.

24. За змістом ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

25. Позивач своїм правом на касаційне оскарження судових рішень у справі №573/1794/17 не скористалась, а відтак Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості надати оцінку викладеним у відзиві на касаційну скаргу твердженням позивача щодо незаконності судових рішень у даній справі.

26. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

27. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

28. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 345, 350 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області залишити без задоволення, а постанову Білопільського районного суду Сумської області 03.10.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 у справі № 573/1794/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб