Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.03.2020 року у справі №822/1571/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2020 року

Київ

справа №822/1571/16

адміністративне провадження №К/9901/25892/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головно управління ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Ковальчук О.К. від 22 вересня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Смілянця Е.С., суддів Залімського І.Г., Сушка О.О. від 08 грудня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕТИЧІВ АГРО» до Деражнянського відділення Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕТИЧІВ АГРО» звернулося до суду з позовом до Деражнянського відділення Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2016 року №0000151500, якими до платника податків за порушення граничного строку сплати сум грошового зобов`язання по податку на прибуток іноземних підприємств застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2118,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що внаслідок допущеної помилки у декларації з податку на прибуток підприємства за другий квартал 2015 року позивачем помилково повторно відображено суму отриманого нерезидентом доходу із джерелом його походження з України та утриманого податку з такого доходу у розмірі 21202,00 грн., який вже був задекларований у попередньому звітному періоді (перший квартал 2015 року) та сплачений до бюджету у повному обсязі; така помилка самостійно виправлена Товариством шляхом подання уточнюючого розрахунку, у якому зменшено розмір податку, а тому, оскільки помилково задекларована сума грошових зобов`язань не підлягала сплаті, вважає, що законні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку їх сплати відсутні.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 22 вересня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року, позов задовольнив.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що у разі, якщо платником податків самостійно виявлено факт завищення податкового зобов`язання минулих податкових періодів і подано уточнюючий розрахунок з виправленням помилок, з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилається на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки позивачем допущені порушення вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 126.1 статті 126 ПК України, які полягають у сплаті грошових зобов`язань по податку на прибуток іноземних підприємств за півріччя 2015 року за межами граничних строків їх сплати.

Позивач правом на подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.

Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 травня 2015 року Товариство подало до Інспекції податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2015 року, в якій у рядку 19 (сума податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам), задекларувало суму у розмірі 21202,00 грн. Відповідно до наведеного у Додатку ПН до рядка 17 декларації розрахунку податкових зобов`язань нерезидента, яким отримано доходи із джерелом їх походження з України, сума доходу склала 1060120,00 грн.

Платіжним дорученням №11 від 03 лютого 2015 року Товариство сплатило до бюджету податок в розмірі 21202,00 грн. й надходження коштів до бюджету підтверджується карткою платника податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

24 липня 2015 року позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за другий квартал 2015 року, в якій у рядку 19 повторно задекларовано суму 21202,00 грн., яка вже раніше була відображена в декларації за перший квартал 2015 року.

Платіжним дорученням від 31 серпня 2015 року Товариство сплатило задекларований у декларації з податку на прибуток підприємства за другий квартал 2015 року податок на прибуток в розмірі 62378,00 грн., в тому числі і податок, утриманий при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, в розмірі 21202,00 грн., сплачений у лютому 2915 року, надходження цих коштів до бюджету також підтверджується карткою платника податку на прибуток.

У зв`язку із виявленням допущеної у вказаній звітності помилки позивачем 30 серпня 2015 року подано до Інспекції уточнюючу податкову декларацію, у якій виключено з рядка 19 декларації за другий квартал 2015 року суму у розмірі 21202,00 грн.

В подальшому Інспекцією проведено камеральну перевірку податкової звітності Товариства з податку на прибуток підприємств за 2015 рік, за результатами якої складено акт від 01 квітня 2016 року №155/15/35051881, у якому відповідач дійшов висновку про сплату Товариством самостійно визначеного грошового зобов`язання у сумі 21187,42 грн. згідно декларації з податку на прибуток за другий квартал 2015 року з порушенням граничного строку, визначено пунктом 57.1 статті 57 ПК України.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким на підставі статті 126 ПК України за порушення строків сплати суми грошового зобов`язання на позивача накладено штраф у розмірі 2118,74 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 ПК України).

Порядок внесення змін до податкової звітності регулюється статтею 50 ПК України.

Так, пунктом 50.1 статті 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Отже законодавством передбачена можливість виправити помилки у вже поданій декларації платником податку.

У зв`язку із цим слід зазначити, що відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов`язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.

Враховуючи, що позивачем в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток за другий квартал 2015 року, поданому з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, відкореговано (зменшено) суму податкового зобов`язання, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що у контролюючого органу не було підстав для застосування до Товариства штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, оскільки об`єкт їх застосування відсутній.

Доводи ж Інспекції, викладені у касаційній скарзі, наведеного й мотивів, покладених в основу оскаржуваних рішень не спростовують, та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень або ж порушення процесуальних норм, підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головно управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду