Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.03.2019 року у справі №816/674/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2019 року

Київ

справа №816/674/16

адміністративне провадження №К/9901/11018/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 у складі судді Бойка С.С. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 у складі колегії суддів Курило Л.В. (головуючий), Присяжнюк О.В., Катунова В.В. у справі №816/674/16 за позовом ОСОБА_4 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Лохвицького районного відділу УМСВ України в Полтавській області, Лохвицького відділення поліції Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.) звернувся до суду з позовом до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області (далі - ГУ НП), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - УМВС), Лохвицького районного відділу УМСВ України в Полтавській області (далі - Лохвицьке РВ), Лохвицького відділення поліції Головного Управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просив:

1.1. визнати неправомірним та скасувати наказ УМВС від 06.11.2015 №625 о/с в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_4, оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Лохвицького РВ у запас Збройних сил України за пунктом 64 підпунктом "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів);

1.2. зобов'язати тимчасово виконуючого обов'язки начальника ГУ НП полковника поліції Беха О.В. поновити (призначити) позивача на посаді тимчасово виконуючого обов'язки інспектора Лохвицького ВП;

1.3. стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу

2. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 позовні вимоги задоволено частково.

2.1. Визнано протиправним та скасовано наказ УМВС №625 о/с від 06.11.2015 в частині звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ.

2.2. Поновлено ОСОБА_4 на службі в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Лохвицького РВ у званні капітана міліції з 06.11.2015.

2.3. Зобов'язано Лохвицький РВ здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 по дату поновлення.

2.4. Зобов'язано УМВС розглянути рапорт ОСОБА_4 від 06.11.2015 про намір продовжити службу в Національній поліції України.

2.5. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 змінено.

3.1. Викладено абзац четвертий резолютивної частини постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 в наступній редакції: "Стягнути з Лохвицького РВ на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 24933,92 грн.".

3.2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 скасовано в частині зобов'язання УМВС розглянути рапорт ОСОБА_4 від 06.11.2015 про намір продовжити службу в Національній поліції України та прийнято в цій частині нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.

3.3. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 залишено без змін.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

4.1. ОСОБА_4 з 01.04.2009 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 22.05.2015 по 06.11.2015 - на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Лохвицького РВ, має спеціальне звання "капітан міліції".

4.2. Наказом УМВС від 06.11.2015 №625 о/с капітана міліції ОСОБА_4, оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Лохвицького РВ, звільнено у запас Збройних сил України за пунктом 64 підпунктом "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів), про що повідомлено листом від 06.11.2015 №12/2-3729.

4.3. 12.11.2015 ОСОБА_4 ознайомлений під особистий підпис з наказом УМВС від 06.11.2015 №625 о/с, отримав трудову книжку і військовий квиток.

5. Задовольняючи позовні вимог частково, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача з підстав, передбачених пунктом 64 підпунктом "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів), без належного розгляду його рапорту про бажання проходити службу в Національній поліції є незаконним. Суд дійшов висновку про необхідність застосування статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язання УМВС розглянути рапорт позивача від 06.11.2015 про намір продовжити службу в Національній поліції України. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та зазначив, що ОСОБА_4 не проходив службу в органах Національної поліції.

5. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо протиправності звільнення позивача зі служби. Водночас, судом змінено постанову суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме, визначено його розмір, що підлягав присудженню і вказано, що належним способом захисту прав позивача є стягнення на його користь з Лохвицького РВ цієї суми. Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання УМВС розглянути рапорт позивача про намір продовжити службу в Національній поліції України, суд апеляційної інстанції послався на те, що матеріали адміністративної справи не містять доказів звернення позивача з рапортом до ГУ НП про прийняття його на службу до поліції.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

6. Відповідач 1 - УМВС, подав касаційну скаргу на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

6.1. Аргументи скаржника полягають у тому, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права. Скаржник вказав, що з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію" перестало існувати поняття "служби в міліції" і усі працівники міліції підлягали звільненню через скорочення штатів. Наголосив, що довідками, наданими членами ліквідаційної комісії ГУ МВС, підтверджується те, що позивач рапорту про проходження служби в поліції до закінчення визначеного законодавством строку не подавав. Вважає, що показання свідків, допитаних судами попередніх інстанцій, є неналежними доказами. Також, на думку скаржника, позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг якого розпочався відразу після набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

7. Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7.1. На обґрунтування заперечень вказує, що оскаржувані судові рішення постановлені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

8. Відповідачі 2, 3 заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не подали.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Конституція України:

"Стаття 43. <…> Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення".

10. Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (надалі - Закон №580-VIII):

Розділ XI

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

"1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

…4. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

…8. З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

9. Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

10. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ".

11. Закон України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-XII (що був чинним на час виникнення спірних правовідносин):

Стаття 18. Проходження служби в міліції

"Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України".

12. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (надалі - Положення):

"…8. Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

…Дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться: <…> у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі".

"24. У разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу".

"64. Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік):

…г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі".

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" (надалі - Постанова):

"1. Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1.

2. Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2".

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

14. Закон №580-VІІІ опублікований в газеті Голос України 06.08.2015 за №141-142, отже, він набрав чинності 07.11.2015 (окрім норм, визначених пунктом 1 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення").

15. Тобто, тримісячний строк, протягом якого працівники міліції, що виявили бажання проходити службу в поліції, за умови їх відповідності вимогам до поліцейських, передбаченим Законом №580-VІІІ, могли бути прийняті на службу в поліцію, закінчився 06.11.2015.

16. Враховуючи приписи пунктів 9-10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ та підпункту "г" пункту 64 Положення, працівник міліції міг бути звільнений зі служби в органах внутрішніх справи через скорочення штатів виключно у разі відмови від проходження служби в поліції та/або неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, за умови відсутності можливості подальшого використання на службі.

17. Також, відповідно до наведених норм Закону №580-VІІІ, працівник міліції міг бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, або шляхом видання наказу про призначення за його згодою, або за результатами проходження конкурсу.

18. Колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в першому випадку формою волевиявлення особи слугувало надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна була передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду у відповідності до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення внаслідок скорочення штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

19. Така ініціатива є обов'язковою, оскільки без неї не може бути встановлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення.

20. Що стосується другого з наведених вище випадків, то необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

21. Таким чином, лише в разі, якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття посад, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону №580-VІІІ і звільнення особи за скороченням штатів.

22. Слід зауважити, що Верховний Суд України в постанові від 28.10.2014 у справі №21-484а14 сформулював правову позицію, згідно якої встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав відступати від зазначеної правової позиції.

23. Сам факт відсутності заяви про намір продовжувати службу в органах поліції, якщо не було дотримано процедури звільнення, не може бути достатнім свідченням того, що звільнення у зв'язку зі скороченням штатів відбулось правомірно.

24. Відтак, звільнення позивача зі служби відбулось з порушенням законодавства і Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

25. Доводи скаржника з приводу порушення позивачем строків звернення до суду, внаслідок пропуску ним строків, визначених частиною 3 статті 99 КАС України, не заслуговують на увагу. Так, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2016 було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду та визнано поважними причини пропуску позивачем строків звернення до суду з адміністративним позовом. Зокрема, суд першої інстанції послався на необхідність забезпечення позивачем догляду за хворими членами сім'ї, на підтвердження чого судом досліджено відповідні докази. Враховуючи наведене, судом першої інстанції обґрунтовано і з дотриманням норм процесуального права вирішено дане питання.

26. За змістом частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Касаційна скарга не містить доводів з приводу неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог, тому, оскаржуване судове рішення не перевіряється судом касаційної інстанцій у відповідній частині.

28. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

29. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишенню без змін.

ПОСТАНОВИВ:

30. Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області залишити без задоволення.

31. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016, в частині, що залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2016 у справі №816/674/16 за позовом ОСОБА_4 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Лохвицького районного відділу УМСВ України в Полтавській області, Лохвицького відділення поліції Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії залишити без змін.

32. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич,

Судді Верховного Суду