Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.02.2018 року у справі №803/252/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

20 лютого 2018 року

справа №803/252/17

адміністративне провадження №К/9901/3300/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду у складі судді Костюкевича С.Ф. від 31 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії Костіва М.В., Бруновської Н.В., Шавеля Р.М. від 18 жовтня 2017 року

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (надалі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 року №160730-13, яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 30 червня 2016 року №160730-13.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що автомобіль позивача не є об'єктом оподаткування транспортним податком, оскільки середньоринкова вартість автомобіля є меншою, ніж встановлено законодавством.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заявник касаційної скарги вказує на неправомірність висновку судів стосовно того, що бюджетний період в якому застосовується транспортний податок є 2016 рік, а не 2015. Пославшись на пункт 4 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, відповідач зазначив, що законодавець передбачив необхідність сплати транспортного податку у 2015 році, у зв'язку з чим спростив процедуру прийняття рішень органами місцевого самоврядування з цього приводу.

Відзиву на касаційну скаргу від податкового органу не надійшло, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім оргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають частково.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у власності фізичної особи ОСОБА_4 перебуває транспортний засіб марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER SPORT, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 2993 куб. см.

Відповідачем відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 року №160730-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25 000 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що за даними інтернет-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі, середньоринкова вартість транспортного засобу марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER SPORT, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 2993 куб. см становить 980336,39 грн. Отже, середньоринкова вартість транспортного засобу, власником якого є позивач, становить менше 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

01 січня 2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Рішенням Ковелької міської ради Волинської області від 29.01.2015 №65/44 затверджено Положення про транспортний податок у м. Ковель, пунктом 1.1 якого встановлено ставку податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення.

28.01.2016 Ковельською міською радою прийнято рішення №4/46 "Про внесення змін та доповнень до Положення про транспортний податок у м. Ковелі затверджене рішенням міської ради № 65/44 від 29.01.2015 року , пункт 2.1 розділу 2 викладено в такій редакції:

«Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року».

Вказане рішення ради набрало чинності з дня його опублікування і застосовується з 01.01.2016 р.

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

Водночас, 24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01.01.2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об'єкту оподаткування транспорн6им податком.

Так, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 року № 909-VIII) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01.01.2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1 378 грн. (ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 р. складали 1 033 500 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Методика визначення вартості автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66, відповідно до положень якої середньо ринкова вартість транспортного засобу обчислюється виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, середньоринкова вартість транспортного засобу позивача становить 980336,39 грн., що є меншою 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2016 року, а отже останній не належить до об'єкту оподаткування транспортним податком.

Враховуючи, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не надано належних доказів у підтвердження правильності визначення середньоринкової вартості вказаного автомобіля, доводами податкового органу у запереченнях на позовну заяву чи апеляційній скарзі не спростовувалась визначена позивачем середньоринкова вартість автомобіля, а також відсутні жодні доводи у касаційній скарзі щодо неналежної оцінки судами попередніх інстанцій доказів щодо середньоринкової вартості автомобіля, судова колегія вважає, що нараховане позивачу податковим повідомленням-рішенням зобов'язання з транспортного податку є незаконним та підлягає скасуванню.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі №803/252/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Васильєва

С.С.Пасічник