Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2018 року у справі №803/1366/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №803/1366/16

адміністративне провадження №К/9901/13371/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 (суддя Мачульський В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 (головуючий суддя - Гудим Л.Я., судді: Довгополов О.М., Святецький В.В.) у справі №803/1366/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - далі ФОП ОСОБА_2.) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17.08.2016 №205070000/2016/000012/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.08.2016 №205070000/2016/00237 .

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21.09.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, позовні вимоги задоволено.

При прийнятті рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили із безпідставності прийняття Волинською митницею ДФС рішень про коригування митної вартості та карток відмов, оскільки позивачем митному органу було надано всі передбачені чинним законодавством документів, необхідних для визначення митної вартості ввезеного товару.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Волинська міська митниця ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Волинська митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 52, 53, 54 Митного кодексу України.

Так, у касаційній скарзі відповідач зазначає про необґрунтованість позовних вимог та хибність висновків судів про неправомірність рішень митного органу, оскільки подані ФОП ОСОБА_2 документи не підтверджували заявлену митну вартість товару, а тому у митного органу були підстави для її визначення за резервним методом. Також, відповідач наголошує на непропорційність розподілення транспортних витрат.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 17.08.2016 декларантом в електронному вигляді було подано митну декларацію №205070000/2016/030788 для митного оформлення товарів: апельсини свіжі - 6747 кг (торговельна марка - ANONIMO-EXSA), лимони свіжі - 5184 кг. (торговельна марка - VERAVI), персики свіжі - 4018 кг. (торговельна марка - FRUMA, AGRACAM), нектарини свіжі - 2496 кг. (торговельна марка - FRUBELSA, FRUTAS SALUD), урожаю 2016 року.

На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації позивачем додано: контракт від 18.09.2015 №2; рахунок-фактуру експортну від 16.08.2016 №FX/00390/2016/MG та №FSC/00220/2016/MSC; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 16.08.2016 №059931, копії митних декларацій країни відправлення від 16.08.2016 № 16PL302010Е0110310, № 16PL302010NU09VPM3, а також інші документи, зазначені в графі 44 вантажно-митної декларації.

При цьому, відповідно до графи 43 зазначеної електронної митної декларації від 17.08.2016 №205070000/2016/030788 товар було задекларовано за 1 методом, тобто за ціною контракту відповідно до вищезазначених документів.

За результатами розгляду поданих декларантом документів, митним органом встановлено, що додані документи не містили всіх даних відповідно до обраного декларантом методу та містили розбіжності. Посадовою особою митниці направлено повідомлення про необхідність надання додаткових документів на підтвердження заявленої вартості, а саме: фактури на закупівлю товару у виробника; прайс-лист від виробника товару; банківські платіжні документи, що стосуються попередніх розрахунків з продавцем; виписку з бухгалтерської документації, що стосується відчуження оцінюваних товарів на території України; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

17.08.2016 декларантом листом за вих. №128 Волинській митниці ДФС було додатково подано: висновок про вартісні та якісні характеристики від 17.08.2016 №В-1717; платіжне доручення про оплату товару від 20.07.2016 №1; виписку з банку про оплату товару від 20.07.2016; виписку з бухгалтерської документації, що стосується відчуження оцінюваних товарів на території України.

Однак, 17.08.2016 позивачу було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070000/2016/00237 та прийнято рішення щодо коригування митної вартості від 17.08.2016 №205070000/2016/000012/2.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, містять розбіжності та неточності, а саме: згідно довідки про транспортні витрати від 17.08.2016 б/н транспортні витрати до кордону становлять 38,89 грн./км, а після кордону - 60,0 грн./км; в експортній декларації країни відправлення від 16.08.2016 №16PL302010NU09VPM3 по інвойсу від 16.08.2016 №FSC/00220/2016/MSC відсутні відомості щодо ціни товару, проте в експортній декларації країни відправлення 16.08.2016 №16PL302010Е0110310 від по інвойсу від 16.08.2016 №FX/00390/2016/MG дані щодо ціни наявні; в заявці-договорі №4 не вказано кількість (маса) вантажу, а також тоннажність транспортного засобу необхідна для перевезення партії товару, обумовлена договором на перевезення; в п.4.2 контракту від 19.09.2015 №2 передбачено, що оплата за товар здійснюється протягом 90 банківських днів від дати митного оформлення та п .4.3. передбачено, що можлива передоплата за товар, а у фактурі від 16.08.2016 №FX/00390/2016/MG зазначено, що термін оплати - 14 днів.

Декларанту запропоновано надати додаткові документи: фактуру на закупівлю товару у виробника; прайс-лист від виробника товару; банківські платіжні документи, що стосуються попередніх розрахунків з продавцем; виписку з бухгалтерської документації, що стосується відчуження оцінюваних товарів на території України; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

З метою пропуску товару через митний кордон ФОП ОСОБА_2 подано нову митну декларацію від 17.08.2016 № 205070000/2016/030886. Митне оформлення проведено за резервним методом, на підставі цінової інформації, наявної в митного органу.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі необхідні документи а саме: контракт від 18.09.2015 №2; рахунок-фактуру експортну від 16.08.2016 №FX/00390/2016/MG та №FSC/00220/2016/MSC; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 16.08. 2016 №059931, копії митних декларацій країни відправлення від 16.08.2016 № 16PL302010Е0110310, №16PL302010NU09VPM3; висновок про якісні та вартісні характеристики від 17.08.2016 №В-1717; прайс-лист компанії-постачальника «BURY Trade» Sp.z o.o. (Польща) на товар від 16.08.2016; платіжне доручення про оплату товару №1 від 20.07.2016; виписку з банку про оплату товару від 20.07.2016; виписку з бухгалтерської документації, що стосується відчуження оцінюваних товарів.

Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

Крім того, на вимогу митного органу позивачем також було надано експертний висновок Волинської торгово-промислової палати від 17.08.2016 № В-1717, відповідно до якого підтверджено, що вартість, зазначена у фактурах №FX/00390/2016/MG, інвойсу №FSC/00220/2016/MSC від 16.08.2016 та комерційній пропозиції (прайс-листі) фірми «BURY Trade» Sp.z о.о. (Польща) від 16.08.2016, відповідає рівню цін, який панує на ринку по продажу фруктів.

Також декларантом були надані документи, що підтверджують факт використання транспортних послуг та понесені витрати на них, а саме: договір перевезення вантажів транспортними засобами від 01.03. 2016, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2; довідку про транспортні витрати від 17.08.2016, заявку-договір на автоперевезення від 15.08.2016№4, розрахунок транспортних витрат від 17.08.2016 №17-08/2016.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи наявність сумнівів у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на непропорційність розподілення транспортних витрат до та після кордону

Судами встановлено, відповідно до заявки-договору на автоперевезення від 15.08.2016 № 4 позивачем замовлено у ФОП ОСОБА_3 послуги з перевезення вантажу (овочі, фрукти на палетах) за маршрутом «(Польща) Люблін - (Україна) Луцьк» автомобілем з д. н. з. НОМЕР_1. Витрати на перевезення, здійснені відповідно до заявки-договору на автоперевезення від 15.08.2016№ 4, підтверджуються довідкою про вартість перевезення вантажу від 17.08.2016 року, розрахунком транспортних витрат від 17.08.2016 №17-08/2016.

Отже позивачем було надано необхідні документи, що підтверджують порядок перевезення товару та транспортні витрати.

Посилання відповідача на непропорційність розподілення транспортних витрат до та після кордону, правомірно відхилено судами, оскільки позивач самостійно перевезення товару не здійснював, оплатив по факту виставлений перевізником рахунок та немає відношення до господарської діяльності такого перевізника.

Частиною 11 статті 58 Митного кодексу України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або піддягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені в цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Щодо посилання митниці на те, що заявці-договорі №4 не вказано кількість (маса) вантажу, встановлено, що в митній декларації, яка надавалася для митного оформлення, декларантом чітко вказано вагу кожного виду товарів, його кількість та розпізнавальні особливості.

Крім того, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару, а надані позивачем документи підтверджують ціну на ввезений товар.

З урахуваннями викладеного суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.09.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна