Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.11.2020 року у справі №826/11976/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року

м. Київ

справа №826/11976/15

адміністративне провадження №К/9901/8040/18 №К/9901/8041/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В.,

суддів: Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексіка" Київської міської митниці Державної фіскальної служби, Державної фіскальної служба України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними дій, бездіяльності та стягнення матеріальної шкоди, касаційне провадження у якій відкрито за касаційними скаргами: Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 (головуючий суддя Ганечко О. М., судді: Літвіна Н. М., Хрімлі О. Г. ) та Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від
08.02.2016 (головуючий суддя Огурцов О. П., судді: Арсірій Р. О., Кузьменко В. А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 (головуючий суддя Ганечко О. М., судді: Літвіна Н. М., Хрімлі О. Г. ),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тексіка" (далі також ТОВ "Тексіка", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі також Митниця, відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі також ДФС, відповідач 2), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі також Казначейство, відповідач 3), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив:

визнати протиправними дії Митниці, а саме:

незаконне утримання (станом на дату подання адміністративного позову) товарів, які надійшли на адресу ТОВ "Тексіка" (Код ЄДРПОУ 32252472) за митними деклараціями №100260001/2015/138156, №100260001/2015/138183 у зоні митного контролю - на території УДЦТС "Ліски" (шляхом непроставлення відбитку особистої номерної печатки на перепустці на виїзд з території зони митного контролю);

незаконне проведення переоглядів 03.03.2015 та 04.03.2015 після завершення митного оформлення товарів 02.03.2015 за митними деклараціями №100260001/2015/138156, №100260001/2015/138183 за відсутності власника вантажу чи декларанта, ненаданні копій актів переоглядів та відборів зразків, не оформлення картки відмови у митному оформленні вантажу;

складання протоколів про порушення митних правил відносно нерезидента, який не є суб'єктом порушення митних правил за статтею 483 Митного кодексу України, використання цього протоколу як формальної "правової" підстави вилучення товарів, що пройшли митне оформлення у режимі імпорту та щодо яких сплачено митні платежі у повному обсязі, з метою перешкоджання господарській діяльності ТОВ "Тексіка" та заподіяння збитків;

здійснення фактичного тимчасового вилучення розмитнених товарів за митними деклараціями №100260001/2015/138156, №100260001/2015/138183 за відсутності власника вантажу, ненадання копій протоколів тимчасового вилучення (в тому числі і на усний запит);

визнати протиправною бездіяльність ДФС, що проявилась у невжитті заходів реагування за фактами, викладеними у скарзі від 31.03.2015 вих. №686, зокрема щодо незаконного утримування розмитнених товарів у зоні митного контролю;

стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві заподіяну ТОВ "Тексіка" матеріальну шкоду в розмірі 291014,43грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Митницею протиправно після завершення митного оформлення товарів за митними деклараціями від 02.03.2015 №100260001/2015/138156, №100260001/2015/138183 не було випущено вантаж із зони митного контролю у вільний обіг, проведено переогляд 03.03.2015 та 04.03.2015 після завершення митного оформлення товарів та за відсутності власника вантажу чи декларанта, протиправно не надано копій актів переоглядів та відборів зразків, не оформлено картки відмови у митному оформленні вантажу, несвоєчасно повідомлено про результати проведених лабораторних досліджень, протиправно складено протокол про порушення митних правил відносно нерезидента, а також ненадання копій протоколів тимчасового вилучення та здійснення тимчасового вилучення розмитнених товарів за відсутності власника вантажу. Також, позивач посилався на постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 30.04.2015 по справам №760/7247/15-п, що залишена в силі постановою Апеляційного суду м. Києва від 15.06.2015, №760/7682/15-п, залишена в силі постановою Апеляційного суду м. Києва від 23.06.2015, якими Київську міську митницю ДФС України зобов'язано повернути товар, який надійшов на адресу ТОВ "Тексіка" за митними деклараціями №100260001/2015/138156, №100260001/2015/138183.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2016 позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2016 у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, в розмірі 291014,43грн. скасовано та прийнято нову в цій частині, якою позовні вимоги задоволено.

У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2016 залишено без змін.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві та Київська міська митниця Державної фіскальної служби звернулися з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.10.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 у справі №826/11976/15.

Ухвалою суду від 01.12.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 у даній справі.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від
03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/11976/15 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у порядку письмового провадження на 17.11.2020.

В обґрунтування касаційної скарги Казначейство вказує, що не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, яким задоволено позовні вимоги Товариства про стягнення з Державного бюджету України матеріальної шкоди та зазначає, що для відшкодування шкоди необхідно довести: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина у завданні шкоди. Посилаючись на положення Цивільного кодексу України, Казначейство стверджує, що ним шкоду Товариству не заподіяно, а отже відсутній зв'язок між наявністю заподіяної шкоди, виною та відшкодуванням. У касаційній скарзі Казначейство просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Позивач продав заперечення на касаційну скаргу. Як зазначає Товариство, відповідачем по вимогам про відшкодування шкоди, заподіяної ДФС та Митницею, є Держава. Відповідно до приписів частини 1 статті 43 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному Банку України. Таким чином, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, співвідповідачами є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав позивача у справі. Позивач просить залишити касаційну скаргу Казначейства без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

У свою чергу, касаційна скарга Митниці обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції про стягнення матеріальної шкоди прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права. Як зазначає митний орган, товар було переміщено через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, що підтверджується висновком експертизи та правомірно утримувався посадовими особами митниці у зоні митного контролю до вирішення судом справи про порушення митних правил. Митниця просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заперечуючи проти доводів касаційної скарги, позивач вказує, що товар неправомірно утримувався у зоні митного контролю, чим позивачу завдано документально підтверджені збитки. При цьому, експертним дослідженням встановлено, що заявлений у митних деклараціях код товару правильний, митні платежі сплачено у повному обсязі, крім того, протоколи складено відносно особи, яка не була власником товару з моменту їх завантаження на борт судна та не вчиняла жодних дій з переміщення товарів через митний кордон України, тому, завідомо, не може бути суб'єктом правопорушення, передбаченого статтею 483 Митного кодексу України, що підтверджується судовими рішеннями. Враховуючи обставини справи та наявні докази, судами попередніх інстанцій прийнято законні обґрунтовані рішення, відтак, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.02.2015 в зоні діяльності Одеської митниці ДФС через митний кордон України з території Китайської Народної Республіки, на адресу ТОВ "Тексіка" в морському контейнері OOLU8195170 ввезено вантаж - тканина плащова Дефенса 190, ВО, гладкопофарбована з водовідштовхувальним просоченням, яке не сприймається неозброєним оком, саржевого триниткового переплетення, поверхневою щільністю 190+/-10г/м2, з вмістом синтетичних комплексних ниток поліефіру 59%, синтетичних штапельних волокон поліефіру 21+/-1%, бавовни 20+/-1%., загальною вагою брутто 25400 кг, 1180 та в морському контейнері OOLU8494036 ввезено вантаж - тканина плащова Дефенса 210, ВО, гладкопофарбована з водовідштовхувальним просоченням, яке не сприймається не озброєним оком, саржевого триниткового переплетення, поверхневою щільністю 210+/-10г/м2, з вмістом синтетичних комплексних ниток поліефіру 59% синтетичних штапельних волокон поліефіру 21+/-1%, бавовни 20+/-1%, загальною вагою брутто 25900 кг, 1116 місць.

Підставою для переміщення вказаного вантажу через митний кордон України були попередні митні декларації одержувача ТОВ "Тексіка" від 18.02.2015 №100000000/2015/807592 (контейнер OOLU8195170) та від 18.02.2015 №100000000/2015/807603 (контейнер OOLU8494036).

Після прибуття у зону діяльності Київської міської митниці ДФС, зазначений товар, був заявлений декларантом ТОВ "Гренада 4" гр. ОСОБА_1 (яка діяла на підставі договору про надання послуг по декларуванню товарів від 13.05.2013 №22 укладеному з ТОВ "Тексіка "), у вільний обіг на митному посту "Східний" за митними деклараціями від 02.03.2015 №100260001/2015/138156 (контейнер OOLU8195170) та від 02.03.2015 №100260001/2015/138183 (контейнер OOLU8494036).

Митні процедури щодо оформлення зазначених товарів були оформлені 02.03.2015 о 13 год. 46 хв.

02.03.2015 товар ("тканина плащова Дефенса 190" та "тканина плащова Дефенса 210") пройшов процедуру митного оформлення та був випущений у вільний обіг згідно митних декларацій від 02.03.2015 №100260001/2015/138156 та від 02.03.2015 №100260001/2015/138183.

Однак, вищенаведений вантаж не був випущений із зони митного контролю, зокрема, в листі ДП "УДЦТС "Ліски" від 24.03.2015 № ДА-+9/448 зазначено, що підставою для пропуску/випуску товарів та транспортних засобів митне оформлення яких завершено та товарів, які знаходяться під митним контролем є наявність на перепустці в графі "ВИЇЗД" підпису та відбитку особистої номерної печатки інспектора м/п "Східний" Київської міської митниці ДФС.

03.03.2015 та 04.03.2015, співробітниками Київської міської митниці ДФС в зоні митного контролю на території ДП "УДЦТС "Ліски", на підставі листа ГУ Служби Безпеки України від 02.03.2015 № 51/7/4-1113 та статті 338 Митного кодексу України, проведено переогляд вантажу, що був оформлений за митними деклараціями №100260001/2015/138183 та №100260001/2015/138156.

Згідно актів про проведення переогляду товарів у період з 10год. 00хв.
03.03.2015 до 16год. 30хв. 03.03.2015 (МД №100260001/2015/138183) та у період з 10год. 00хв. 04.03.2015 до 16год. 01хв. 04.03.2015 (МД №100260001/2015/138156), у розділі 9 яких здійснено запис, що під час переоглядів було відібрано зразки товарів з метою проведення дослідження в Спеціалізованій лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів (дані акти суду не надані).

13.03.2015 відповідачем 1 отримані висновки експерта Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Міндоходів України від 13.03.2015 № 142005703-0064 та від 13.03.2015 № 142005703-0065, які були отримані позивачем
24.03.2015.

Як вбачається із заперечень відповідача 1, останній встановив факти переміщення товарів "тканини" через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митниці, як підстави для переміщення, документів, які містять неправдиві відомості.

23.03.2015 Київською міською митницею ДФС було складено протоколи про порушення митних правил №0201/10000/15 та № 0202/10000/15 відносно керівника компанії "SHANGHAI ХМ GROUP LTD" гр. Китаю Wu Cong Jun (By Конг Джун).

У подальшому, як стверджує відповідач-1, товар за митними деклараціями №100260001/2015/138183 та №100260001/2015/138156 було тимчасово вилучено, згідно частини 2 статті 511 Митного кодексу України.

ТОВ "Тексіка", вважаючи, що протиправними діями та бездіяльністю відповідачів 1 та 2, які полягали в незаконному утримуванні у зоні митного контролю вантажів за митними деклараціями №100260001/2015/138183 та №100260001/2015/138156, порушено гарантоване Конституцією України право власності позивача на товар та заподіяну власнику матеріальних збитків в розмірі 291014,43грн., звернулося до суду з адміністративним позовом.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Київської міської митниці Державної фіскальної служби України по незаконному утриманню (станом на дату подачі адміністративного позову) товарів, які надійшли на адресу ТОВ "Тексіка" (Код ЄДРПОУ 32252472) за митними деклараціями №100260001/2015/138156, № 100260001/2015/138183 у зоні митного контролю - на території УДЦТС "Ліски" (шляхом непроставлення відбитку особистої номерної печатки на перепустці на виїзд з території зони митного контролю).

Визнано протиправною бездіяльність Київської міської митниці Державної фіскальної служби України щодо ненадання копій актів переоглядів та відборів зразків, не оформлення картки відмови у митному оформленні вантажу.

Визнано протиправною бездіяльність Київської міської митниці Державної фіскальної служби України щодо ненадання копій протоколів тимчасового вилучення.

У решті позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, розглянувши позовну вимогу про стягнення заподіяної шкоди ТОВ "Тексіка" у розмірі 291014,43грн., дійшов висновку, що таке стягнення спрямоване на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи не були порушені, а відтак констатував про безпідставність заявленої позовної вимоги.

Постановою апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача на постанову суду першої інстанції, що оскаржувалась в частині відмови у задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовної вимоги ТОВ "Тексіка" до Державної фіскальної служби України, Головного Управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Києві заподіяної позивачу матеріальної шкоди, в розмірі 291014,43грн. скасовано та прийнято нову в цій частині, якою позовні вимоги ТОВ "Тексіка" до Державної фіскальної служби України, Головного Управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Києві заподіяної позивачу матеріальну шкоду, в розмірі 284608,17грн. задоволено.

Ухвалено стягнути з Державного бюджету України через Головне Управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь ТОВ "Тексіка" матеріальну шкоду у розмірі 284608,17грн.

У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2016 залишено без змін.

Колегія суддів апеляційного суду не погодилась з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову щодо стягнення з заподіяної ТОВ "Тексіка" матеріальної шкоди в розмірі 291014,43грн. з підстав спрямування на майбутнє захисту прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи не були порушені, з огляду на те, що визнання протиправними дій митного органу, внаслідок прийняття яких позивач поніс витрати на сплату послуг за простій двох одиниць автотранспорту, плати за несвоєчасне повернення морських вантажних контейнерів, оплати послуг щодо розміщення в зоні митного контролю є підставою для задоволення вимоги про стягнення за рахунок бюджету заподіяної шкоди. Крім того, визнання протиправними дій митного органу без задоволення позовних вимог щодо стягнення понесених витрат, внаслідок таких дій на користь позивача, не в повній мірі поновлює його порушені права, на захист яких він звернувся до суду.

Згідно положень частини 2 статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм пункту 24 частини 1 статті 4 МК України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Як встановлено частиною 1 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до положень частин 1 , 2 статті 511 МК України товари - це безпосередні предмети порушення митних правил та відповідні документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, можуть тимчасово вилучатися. У разі виявлення порушень митних правил, передбачених частин 1 , 2 статті 511 МК України, вилучення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які підлягають конфіскації відповідно до цих статей, а також відповідних документів є обов'язковим.

Частиною 3 статті 243 МК України передбачено, що якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у Частиною 3 статті 243 МК України, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари, транспортні засоби можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. При цьому у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення витрати органу доходів і зборів на зберігання зазначених вище товарів, транспортних засобів власником цих товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою не відшкодовуються.

Відповідно до частини 3 статті 528 МК України у разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові. Якщо конфісковані товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних митних платежів за ставками, що діяли на день конфіскації. Повернення грошових коштів, зазначених у цій частині, здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, з державного бюджету.

У справі, що розглядається, судами з'ясовано, що постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 30.04.2015 у справі №760/7247/15-п, залишеною в силі постановою Апеляційного суду м. Києва від 15.06.2015, провадження в справі про порушення митних правил, передбачене частиною 1 статті 483 МК України, відносно ОСОБА_2 - закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення. Безпосередні предмети правопорушення, вилучені за протоколом про порушення митних правил від 23.03.2015 №0201/10000/15: тканина Дефенса 190, пофарбована, без покриття та без просочення, саржевого триниткового переплетення, синього кольору- 87019.9мп. Торгівельна марка Дефенса 190 Країна виробництва CN Виробник SHANGHAI XM GROUP LTD в кількості 1180 рулонів (вагою брутто - 25 400 кг), які зберігаються на складі Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, - повернути володільцеві.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 30.04.2015 у справі №760/7682/15-п, залишеною в силі постановою Апеляційного суду м. Києва від
23.06.2015, провадження в справі про порушення митних правил, передбачене частиною 1 статті 483 МК України, відносно ОСОБА_2 - закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення. Безпосередні предмети правопорушення, вилучені за протоколом про порушення митних правил від 23.03.2015 №0202/10000/15: тканина Дефенса 210, ВО, пофарбована, без покриття та без просочення, саржевого триниткового переплетення, торгова марка Дефенса 210, країна виробництва CN, виробник SHANGHAI XM GROUP LTD, у кількості 1116 рулонів вагою брутто 25900,00 кг, які зберігаються на складі Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, - повернути володільцеві.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України (у редакції, чинній до
15.12.2017), положення якої кореспондуються з припасами частини 4 статті 78 КАС України (у чинній редакції) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що Митниця вчинила протиправні дії, які полягали у несвоєчасній передачі тимчасово вилученого товару на підставі протоколів про порушення митних правил.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 2 статті 30 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених ним для досягнення певної економічної мети (у даному випадку поставки товару на експорт), втраті або пошкодження майна внаслідок неправомірних дій органів державної влади.

Відповідно до частини 3 статті 147 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної вдали чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Положеннями частин 1 , 2 статті 22 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи слідує, що послуги транспортно-експедиційного обслуговування товарів ТОВ "Тексіка" з пункту пропуску через митний кордон "Одеський морський торговельний порт", до місця проходження митних формальностей - Митного посту "Східний ", ТОВ "Тексіка" надано ТОВ "Нортроп" (експедиторською компанією) на підставі Договору транспортного експедирування №1008 від 10.08.2011.

Відповідно до заявки-додатку до Договору транспортного експедирування місцем вивантаження товарів з вантажних контейнерів ООLU8195170 та OOLU8494036 є м. Київ.

Згідно Листів ДП "УДЦТС "Ліски", вантажний автомобіль (завантажений контейнером ООLU8195170) надійшов у місце прибуття в зону митного контролю 02.03.2015, вантажний автомобіль державний номер (завантажений контейнером OOLU8494036) надійшов в зону митного контролю 27.02.2015.

Відповідно до заявки-додатку до Договору, ставка за надання послуг для контейнерів ООLU8195170 та OOLU8494036 по маршруту Київ-Одеса становить 120195,79грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку з протиправними діями митного органу щодо утримання з 02.03.16 по 20.05.16 в зоні митного контролю вантажів, що були завантажені в автомобіль державний номер НОМЕР_1, номер причепа НОМЕР_2 (контейнер ООLU8195170) та автомобіль державний номер НОМЕР_3, номер причепа НОМЕР_4 (контейнер OOLU8494036), ТОВ "Тексіка" понесло збитки, у вигляді оплати понаднормового використання обладнання судохідної лінії та простою транспорту, згідно рахунків-фактури платіжних доручень, актів здачі-приймання робіт сплачено за понаднормове використання контейнерів та за простій двох вантажних автомобілів.

Дослідивши матеріали справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість розрахунків понесених позивачем матеріальних втрат, внаслідок неправомірних дій відповідача 1 та відповідача 2. Як зазначили суди, в матеріалах справи наявні всі докази, що підтверджують понесені збитки, належним чином оформлені та завірені.

Суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки, матеріальні збитки понесені реально, компенсовані позивачем за простій контейнерів та автотранспорту за договорами з ТОВ "Нортроп" та ДП "УДЦТС "Ліски", а й отже підлягають стягненню.

Відповідно до статті 27 МК України якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною 2 статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою у порядку, визначеному законом.

Таким чином, визнання протиправними дій митного органу, внаслідок прийняття яких позивач поніс витрати на сплату послуг за простій двох одиниць автотранспорту, плати за несвоєчасне повернення морських вантажних контейнерів, оплати послуг щодо розміщення в зоні митного контролю є підставою для задоволення вимоги про стягнення за рахунок бюджету заподіяної шкоди.

У касаційних скаргах доводів на спростування висновків судів у даній справі, відповідачами не вказано.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України (у редакції, чинній до
15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 77 КАС України у чинній редакції).

Враховуючи зазначене, у даній справі судом апеляційної інстанції всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на вказане, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві та Київської міської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2016 у справі №826/11976/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду