Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.10.2019 року у справі №1140/2362/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа №1140/2362/18

адміністративне провадження №К/9901/26457/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т. Г.,

суддів: Рибачука А. І., Стеценка С. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №1140/2362/18

за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Кропивницькому ради про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року (суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Юрко І. В., суддів: Чабаненко С. В., Чумака С. Ю.),

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Кропивницькому ради, в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасування рішення від 16 липня 2018 року, яким відмовлено у наданні статсу особи з інвалідністю внаслідок війни та у видачі безстрокового посвідчення;

1.2. зобов'язати відповідача надати йому статус особи з інвалідністю внаслідок війни ("інвалід війни") та видати безстрокове посвідчення інваліда війни.

2. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що проходив службу в органах ДФС України, обіймаючи посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу власної безпеки ГУ ДФС у Кіровоградській області, та мав спеціальне звання - підполковник податкової поліції. Наказом від 18.03.2016 року за №932-о був звільнений з органів ДФС у відставку за п.65 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС (через хворобу). У зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, яка настала у період проходження служби у податковій поліції, вважає що набув статусу інваліда війни. Відділом соціального захисту населення Подільської районної у м. Кропивницькому ради йому видано посвідчення "інвалід війни" серія НОМЕР_1 з терміном дії "з 31.08.2016 року по 01.11.2017 року". Позивач зазначив, що 20.11.2017 року він звернувся до відповідача із заявою про встановлення статусу інваліда війни та видачі безстрокового посвідчення. Проте, 16.07.2018 року відповідач повідомив про прийняте рішення щодо відмови у наданні вказаного статусу.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Кропивницькому ради від 16 липня 2018 року №2124/3-1 про відмову ОСОБА_1 у задоволенні заяви стосовно надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі безстрокового посвідчення.

Зобов'язано Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Кропивницькому ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачу безстрокового посвідчення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині позову у задоволенні відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що норми законодавства, які регулюють питання надання статусу інваліда війни ставлять у нерівне (дискримінаційне) становище працівників податкової міліції Служби та міліціонерів органів внутрішніх справ, так як обидві категорії осіб є правоохоронцями, проходили службу на підставі одного нормативно-правового акту і на них поширювались гарантії соціального та правового захисту, котрі встановлені одним законом.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року скасовано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 травня 2019 року та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що травма, яку отримав позивач та внаслідок якої встановлено інвалідність, не пов'язана із участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, а, відтак, відсутні правові підстави для надання ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Касаційна скарга аргументована тим, що суд апеляційної інстанції допустив дискримінаційне тлумачення норм Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що визначають підстави та порядок отримання статусу "інвалід війни" та не врахував, що відповідач за тих же обставин видав у серпні 2016 року позивачу посвідчення "інвалід війни" серія НОМЕР_1.

9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Саприкіної І. В., суддів Кравчука В. М., Чиркіна С. М., ухвалою від 15 жовтня 2019 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

10. В подальшому, у зв'язку із виходом судді-доповідача по справі Саприкіної І.

В. у відставку розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 1140/2362/18.

11. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Стрелець Т. Г., судді: Рибачук А. І., Стеценко С. Г., справу передано головуючому судді.

12. Відповідач надав відзиву на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. ОСОБА_1 проходив службу в органах ДФС України, обіймав посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу власної безпеки ГУ ДФС у Кіровоградській області, мав спеціальне звання - підполковник податкової поліції.

14. Наказом від 18.03.2016 року за №932-о ОСОБА_1 звільнений з органів ДФС у відставку за п.65 "ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС (через хворобу).

15. Під час проходження служби з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок чого в подальшому позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності.

16. Згідно з актом про нещасний випадок (в тому числі поранення) №3 від
01.09.2015 року, 03.08.2002 року, близько 17 год. 15 хв. ОСОБА_1 (на той час старший уповноважений відділу організації оперативних заходів по скороченню податкової заборгованості), повертаючись з будівлі прокуратури Кіровоградської області до будівлі ДПА у Кіровоградській області, на вул. Верхній Пермській на нього двома невідомими особами був скоєний напад, в результаті якого відібрано чоловічу сумку із службовим посвідченням та іншими особистими речами. 03.08.2002 року ОСОБА_1 звернувся до травматичного пункту, де отримав первинну медичну допомогу та був направлений для подальшого лікування до поліклініки за місцем проживання. З 05.07.2002 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Кіровоградській обласній лікарні, за результатами якого було констатовано травматичний перелом 1,2 в верху з права забій верхньої губи з гематомами, забій зовнішнього носу та струс головного мозку першого ступеня. Висновок: нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків" (а. с.94-97).

17.01 жовтня 2016 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, втрата професійної працездатності 40%.

Вказане підтверджується долученими до матеріалів справи доказами, а саме - свідоцтвом про хворобу №56 від 15.03.2016 року (а. с.14), довідкою до акту огляду МСЕК від 03.10.2016 року серія 12ААА №183203, виданого обласним МСЕК №2 м. Кіровоград, довідкою про результати визначення у застрахованої особи, ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, серія 12ААА №007226 від
03.10.2016 року (а. с.13,14,15).

18. Відділом соціального захисту населення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Кіровограді ради, позивачу видано посвідчення "інвалід війни" серія НОМЕР_1, термін дії з "31 серпня 2016 року по 01 листопада 2017 року" (а. с.22).

19. На підставі акту огляду МСЕК від 27.10.2017 року ОСОБА_1 повторно встановлено ІІІ групу інвалідності, в зв'язку з отриманою травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків, інвалідність встановлено безтерміново (а. с.17).

20.20.11.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення статусу інваліда війни та видачі безстрокового посвідчення.

21. Листом від 16.07.2018 року за вих. №2124/3-1 відповідач повідомив ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення Відмова о бгрунтована тим, що відповідно до п.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" право на статус особи з інвалідністю внаслідок війни мають особи начальницького і рядового складу органів МВС і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, МВС України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами. При цьому, в зазначеному пункті в переліку державних органів відсутній орган ДФС України (а. с.19).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

24.8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

25. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

26. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

27. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шановливого ставлення до них є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551).

Відповідно до статті 4 Закону №3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Статтею 7 Закону №3551 визначено осіб, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Отже, для визначення права на встановлення статусу "інвалід війни" підлягає встановленню те, що по-перше: особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань. По-друге, те що такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.

Встановлені обставини у цій справі свідчать про те, що позивач проходив службу в органах ДФС України - податковій міліції (поліції).

Таким чином, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, позивач не є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, а отже позивач не відноситься до кола осіб, які відповідно до п.2 ч.2 ст.7 Закону №3551 можуть бути визнані особами з інвалідністю внаслідок війни.

28. Стосовно доводів касатора про те, що особи, які проходили службу в податковій міліції, та яким відповідно до висновку МСЕК встановлена інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, мають право на встановлення їм статусу осіб з інвалідністю внаслідок війни - "інвалід війни" відповідно до п.2 ч.2 ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до п.348.1 ст.348 Податкового кодексу України податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою КМУ №236 від 21.05.2014 року, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Згідно із п.7 вказаного Положення ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

У складі ДФС та її територіальних органах діють підрозділи податкової міліції.

Отже, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, підрозділи податкової міліції не відносяться до структури органів, які визначені п.2 ч.2 ст.7 Закону №3551 і, відповідно, не виконують функцій, які покладені на вказані органи.

Відповідно п.356.1 ст.356 Податкового кодексу України Держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20, 21, 22, 23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Статті 20-23 Закону України "Про міліцію" визначають: правове становище працівника міліції; правовий захист працівників міліції та громадян, які сприяють міліції в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю; соціальний захист працівників міліції; виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції та компенсація заподіяння шкоди його майну.

Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" №3551встановлює статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що Закон України "Про міліцію", в тій частині в якій він застосовується до особового складу податкової міліції, а також Закон №3551 не прирівнює працівників податкової міліції до осіб, які відповідно до п.2 ч.2 ст.7 Закону №3551 можуть бути визнані особами з інвалідністю внаслідок війни.

29. При цьому, Закон №3551, який є спеціальним щодо даних спірних правовідносин, не передбачає можливості застосування його положень в частині кола осіб, які мають право на отримання статусу "інвалід війни", до осіб, що проходили службу в органах податкової міліції.

При цьому. як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, віднесення особи до інвалідів війни, відповідно до ст.7 Закону №3551, безпосередньо пов'язано з визначенням самого поняття "ветеран війни", яке міститься у Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Згідно частини 1 статті 4 Закону №3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Таким чином, визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до "інвалідів війни", є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

Оскільки травма, яку отримав позивач та внаслідок якої встановлено інвалідність, не пов'язана із участю позивача у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

30. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

31. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

32. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

33. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2019 року по справі №1140/2362/18 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді С. Г. Стеценко

А. І. Рибачук