Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.11.2019 року у справі №140/2485/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2019 року

Київ

справа №140/2485/18

адміністративне провадження №К/9901/19620/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О. В.,

суддів - Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року (головуючий суддя Іщук Л. П., судді - Обрізко І. М., Онишкевич Т. В. ) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Волинській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,

УСТАНОВИЛ:

30 листопада 2018 року Головне управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1), в якому просило підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ФО-П ОСОБА_1, застосованого на підставі рішення першого заступника начальника ГУ ДФС у Волинській області Чуя В. В. від 9 листопада 2018 року "Про застосування адміністративного арешту майна платника податків".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ГУ ДФС у Волинській області зазначило, що ФО-П ОСОБА_1 не допустив працівників контролюючого органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що у відповідності до статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року позов задоволено повністю. Підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків ФО-П ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1), застосованого на підставі рішення ГУ ДФС у Волинській області від 9 листопада 2018 року "Про застосування адміністративного арешту майна платника податків".

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ГУ ДФС у Волинській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 січня 2019 року залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що ним не було порушено вимог чинного законодавства та здійснено правомірний вихід на позапланові виїзні перевірки, а тому у відповідача були відсутні підстави для недопуску та перешкоджанню їх проведення посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області. Крім того скаржник зазначив, що звернувся до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна в межах передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України строку, однак провадження у справі за поданням податкового органу закрито у зв'язку з наявністю спору про право.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області 5 листопада 2018 року прийнято накази: № 3917 "Про проведення документальної виїзної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1)", яким наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 29 червня 2017 року по 31 липня 2018 року, тривалістю 5 робочих днів з 7 листопада 2018 року та № 3918 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1)", яким наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 серпня 2016 року по 30 серпня 2017 року, тривалістю 5 робочих днів з 7 листопада 2018 року. Позивачем 6 листопада 2018 року видано направлення на перевірки № 5194 та № 5195.

Посадовою особою ГУ ДФС у Волинській області 7 листопада 2018 року з метою проведення перевірки здійснено вихід за податковою адресою відповідача, де його не було виявлено. Цього ж дня здійснено вихід за адресою магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" (АДРЕСА_3), де перебував відповідач, однак, останній відмовився від отримання копій наказів та направлень на проведення перевірки, про що складено акти від 7 листопада 2018 року № 620 та № 621.

Також відповідачем було відмовлено контролюючому органу у допуску до перевірок, у зв'язку з чим їх не було проведено, про що позивачем 7 листопада 2018 року складено акти № 618/13-02 та № 619/13-02.

9 листопада 2018 року о 15:00 годині першим заступником начальника ГУ ДФС у Волинській області Чуєм В. В. прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, що стало підставою для звернення до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості такого арешту.

12 листопада 2018 року до Волинського окружного адміністративного суду надійшло подання податкового органу до ФО-П ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, застосованого на підставі рішення першого заступника начальника податкового органу від 9 листопада 2018 року.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року закрито провадження в адміністративній справі за поданням позивача у справі про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, на підставі наявності між сторонами спору про право, предметом якого є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування умовного адміністративного арешту.

У зв'язку із вищевикладеним, скаржник у справі звернувся з тими самими вимогами до суду в загальному порядку 30 листопада 2018 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у контролюючого органу були законні підстави для проведення перевірки ФО- П ОСОБА_1, однак, останнім протиправно не допущено посадових осіб ГУ ДФС у Волинській області до її проведення, що свідчить про обґрунтованість застосування умовного адміністративного арешту його майна.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час звернення позивача до суду адміністративний арешт майна платника податків ФО-П ОСОБА_1. припинено відповідно до приписів пункту 94.10 статті 94, підпункту
94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України, оскільки з моменту прийняття контролюючим органом рішення про накладення адміністративного арешту минуло 96 годин, що свідчить про сплив строку адміністративного арешту майна, застосованого рішенням позивача у справі від 9 листопада 2018 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 цієї статті передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України). Перелік таких підстав є вичерпним.

Згідно з підпунктом 94.6.1 пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

При цьому, відповідно до положень пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

За правилами пункту 94.10 статті 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для такого висновку. Так, за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов'язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.

Отже, при встановленні обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно платника податків перевірці підлягає накладення арешту саме в межах вказаного 96-ти годинного строку та у випадку його пропуску арешт вважається припиненим.

Як встановили суди попередніх інстанцій, рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ФО-П ОСОБА_1 прийнято 9 листопада 2018 року, тоді як звернення з позовною заявою, на підставі якої відкрито провадження у цій справі, мало місце 30 листопада 2018 року.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ГУ ДФС у Волинській області про визнання адміністративного арешту обґрунтованим є правомірним та відповідає правильному застосуванню норм пункту
94.10, підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України. Застосовуючи ці норми, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що в разі коли минуло 96 годин з моменту застосування адміністративного арешту він припиняється в силу закону незалежно від причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25 травня 2018 року у справі №820/2040/17, від 28 березня 2019 року у справі №П/811/1722/17, від 27 серпня 2019 року у справі № 520/11050/18.

Таким чином, зважаючи на обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Білоус

Судді Н. Є. Блажівська

І. Л. Желтобрюх