Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2018 року

Київ

справа №820/2364/17

адміністративне провадження №К/9901/41577/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 року (Суддя: Волошин Д.А.),

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 року (Судді: Резнікова С.С., Старостін В.В., Бегунц А.О.),

по справі № 820/2364/17

за позовом ОСОБА_2

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

07 червня 2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, Київська ОДПІ) з вимогами визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2016 року № 368/ІІІ-13 на суму 18 750,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 року у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що середньоринкова вартість належного позивачу транспортного засобу марки PORSHE модель MACAN, об'єм двигуна 2997 куб. см., рік випуску 2015 складає - 1781000,00 грн. х (62/100) х (1±(1/100) = 1115 262,20 грн., тобто більше 750 розмірів мінімальної заробітної плати, а отже автомобіль позивача є об'єктом оподаткування відповідно до діючого законодавства України, тому податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційну скаргу позивач обґрунтував тим, що по-перше, прийняте Харківською міською радою рішення від 13 січня 2016 року про встановлення транспортного податку на 2016 рік винесено з порушенням порядку, передбаченого пп. 12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України, а по-друге, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції самостійно здійснив розрахунок середньоринкової вартості автомобіля позивача станом на день розгляду справи (тоді як податкове повідомлення-рішення прийнято 26 грудня 2016 року), вирахувавши цю інформацію з врахуванням відомостей електронного сайту Мінекономрозвитку, жодним чином не зробивши в постанові відповідні електронні посилання на веб-сторінку, що не дає можливості стверджувати про достовірність цієї інформації.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання суд встановив наступне.

Позивач з 19.04.2016 року є власником транспортного засобу марки PORSHE MACAN, об'єм двигуна 2997 куб. см, рік випуску 2015, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (арк. справи 11).

23.12.2016 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 368/ІІІ-13, яким відповідно до п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, визначено позивачу до сплати суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 18 750,00 грн (арк. справи 12), незгода з прийняттям якого і стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ухвали Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спірного питання, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Законом України 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року, зокрема підпункт 267.2.1 пункту 267.2 ст. 267 викладено в такій редакції: 267.2.1. об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної, який станом на 01.01.2016 року становив 1 378 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн.

Зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутня інформація Мінекономрозвитку, на підставі якої відповідачем відносно позивача приймалось податкове повідомлення-рішення, а суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, взагалі самостійно здійснив розрахунок середньоринкової вартості автомобіля позивача станом на день розгляду справи вирахувавши цю інформацію з врахуванням відомостей електронного сайту Мінекономрозвитку, тоді як така інформація повинна бути отримана контролюючим органом безпосередньо від Мінекономрозвитку. Тобто самостійно зроблений судами розрахунок, не є тією інформацією, на підставі якої приймалось відповідачем оскаржуване рішення.

З огляду на викладене, впевнитись у наявності підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неможливо.

До того ж суд звертає увагу, що у відповідності до пп. 267.6.10 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; б) розміру ставки податку; в) нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Враховуючи положення вищенаведених норм, колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідачем не виконано обов'язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік, а судами першої та апеляційної інстанції, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а нарахована по формулі самостійно. В той час як розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу здійснюється Мінекономрозвитку та безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому, суд не позбавлений можливості витребувати докази за власною ініціативою на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому суд не приймає посилання в касаційній скарзі на те, що прийняте Харківською міською радою рішення від 13 січня 2016 року про встановлення транспортного податку на 2016 рік винесено з порушенням порядку, передбаченого пп. 12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України, оскільки як вірно зазначено судами, в п.4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII зазначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги встановлені пп. 12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 року по справі № 820/2364/17, - скасувати. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко