Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 640/398/20

адміністративне провадження № К/990/20946/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Губської О.А., Білак М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними матерілами справи у касаційній інстанції справу № 640/398/20

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання дій протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Беспалова О.О., суддів Парінова А. Б., Ключковича В. Ю.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

1. У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), де просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії від 06.12.2019 про неуспішне проходження старшим слідчим в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань ОСОБА_1. за результатами складання співбесіди з метою виявлення прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає про протиправність оскаржуваного рішення і уважає його таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно не містить обґрунтування та мотивів прийняття. Як зазначає позивач, етап співбесіди носив дискримінаційний характер, проходив з порушенням рівності конституційних прав і свобод, з ігноруванням доказів, що підтверджують його доброчесність та компетентність. Співбесіда з позивачем проводилася недоброчесним складом Кадрової комісії, оскільки умовою створення кадрових комісій є створення Офісу, однак станом на момент проходження позивачем співбесіди, Офіс створено не було. Вказані обставини, на переконання позивача, свідчать про неправомірність оспорюваного рішення та наявність підстав для його скасування.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. ОСОБА_1 працював в органах прокуратури на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, що підтверджується наказом Генерального прокурора України від 16.07.2018 №741ц.

4. У зв`язку з набранням 25.09.2019 чинності Законом № 113-IX, яким запроваджено реформу прокуратури, обов`язковою умовою якої є атестація, успішне проходження усіх етапів якої є підставою для переведення до Офісу Генерального прокурора, позивачем 15.10.2019 подано заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора із зазначенням про намір пройти атестацію.

5. Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій, а наказом від 12.11.2019 №276 створено Четверту кадрову комісію та затверджено її склад.

6. Позивачем успішно пройдено два попередні етапи атестації щодо виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та загальних здібностей й навичок.

7. За наслідками проходження позивачем третього етапу атестації (співбесіди) Кадровою комісією №4 прийнято рішення від 19.12.2019 № 14 про неуспішне проходження прокурором ( ОСОБА_1 ) атестації.

7.1. Зі змісту вказаного рішення слідує, що Комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_1. вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, а саме:

- на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної етики та доброчесності у зв`язку з участю прокурора у кримінальному провадженні, в якому переслідувались учасники Революції Гідності, що може свідчити про брак незалежності та самостійності у прийнятті процесуальних рішень, а також сприяло зниженню авторитету прокуратури і довіри громадян до неї;

- на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності прокурора вимогам професійної компетентності у зв`язку з неповним розкриттям питань у виконаному практичному завданні, а саме: не розмежовано відповіді на питання практичного завдання; не враховано позиції Верховного Суду щодо забезпечення права на оскарження; не визначено, чи потрібно було проводити освідування у цій ситуації.

8. З огляду на наведене, Кадрова комісія у підсумку констатувала, що старший слідчий в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 не пройшов атестацію.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.08.2022 позов залишено без задоволення.

10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідь позивача на практичне завдання не розкриває в повному обсязі суть поставлених питань, порівняння з якими здійснено комісією за наслідками перевірки завдання, а тому суд погодився із висновком Комісії щодо невідповідності прокурора ( ОСОБА_1 ) вимогам професійної компетентності у зв`язку з неповним розкриттям питань у виконаному практичному завданні.

10.1. В частині висновків комісії про невідповідність позивача вимогам професійної етики, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний: діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (пункт 3); додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури (пункт 4). Неетичною може бути визнана поведінка прокурора в разі прийняття ним рішень під впливом, тиском, в разі втручання в його професійну діяльність, не вчинення дій щодо протистояння спробам посягання на його незалежність.

10.2. Судом враховано, що рішення про неуспішне проходження прокурором ( ОСОБА_1 ) атестації від 19.12.2019 № 14 ухвалено більшістю голосів 3 проти 2, що, на думку суду, свідчить про дискреційний характер такого рішення, яке є оціночним та висловлює думку більшості членів комісії. За вказаних обставин, при вирішенні справи суд не вправі підміняти у вказаних питаннях уповноваженого колегіального суб`єкта.

10.3 Таким чином, на думку суду цієї інстанції, з огляду на встановлені обставини справи, відсутність пояснень з цього приводу прокурора, положення статті 19 Закону № 1697-VII, Кодексу професійної етики, зважаючи на дискреційні повноваження кадрової комісії в наданні оцінки встановленим обставинам, необхідно визнати обґрунтованим оскаржуване рішення Комісії в частині висновку про наявність у членів кадрової комісії обґрунтованих сумнівів щодо невідповідності прокурора вимогам професійної етики.

10.4. При цьому, зауважено, що суд, в силу приписів статті 9 КАС України, розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Поруч із цим, позивач не навів жодних доводів з приводу протиправності висновків відповідача щодо наявності у Комісії обґрунтованих сумнівів про відповідність прокурора вимогам професійної етики та доброчесності у зв`язку з участю прокурора у кримінальному провадженні, в якому переслідувались учасники Революції Гідності, які могли бути досліджені судом та яким могла би надаватись правова оцінка у межах позовних вимог. Загальні посилання позивача на те, що рішення в цілому є протиправним, як вказав цей суд, не можуть вважатися належними та обґрунтованими доводами своєї правової позиції.

11. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2022 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено:

11.1. визнано протиправним та скасовано рішення Четвертої кадрової комісії від 06.12.2019 про неуспішне проходження старшим слідчим в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань ОСОБА_1 за результатами складання співбесіди з метою виявлення прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.

12. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 , хоча і подав відповідну заяву на ім`я Генерального прокурора України про переведення на посаду прокурора в Офісі та намір пройти атестацію, однак, обіймаючи посаду старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, а відтак не набув статусу прокурора.

12.1. Суд цієї інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.07.2022 у справі № 640/22657/19 щодо застосування приписів Закону № 113-ІХ і Закону № 1697-VII до слідчих органів прокуратури, де суд касаційної інстанції висновував, що приписи пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, що визначали порядок звільнення прокурорів на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII під час проведення їхньої атестації, стосувалися виключно прокурорів. При цьому, як зауважив Верховний Суд, системний аналіз положень Закону № 113-ІХ у взаємозв`язку з положеннями Закону № 1697-VII не дає підстав для висновку про ототожнення законодавцем у тексті Закону №113-ІХ понять прокурора і слідчого прокуратури в єдиному терміні «прокурори».

12.2. За висновком суду апеляційної інстанції, питання подальшого перебування позивача на посаді старшого слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, яке не було вирішено до 27.11.2018 (початок роботи Державного бюро розслідувань), після цієї дати мало вирішуватися в інший спосіб, аніж шляхом проходження атестації у порядку встановленому Законом № 113-ІХ. Враховуючи, що позивач на час проходження атестації не був прокурором та відповідно положення Закону № 113-ІХ на останнього не поширювалися, відповідно ОСОБА_1 не міг бути допущений до її проходження.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

13. Не погодившись із означеним рішенням суду апеляційної інстанції, Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій відповідач просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі № 640/328/20, та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2022.

14. Ця касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

14.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема щодо застосування підпунктів 7, 9, 10, 11, 19 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ), абзацу 2 пункту 2 Розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03.10.2020 № 221 (далі - Порядок № 221).

14.2. Так, відповідач підкреслює, що за приписами пункту 7 розділу II Закону № 113-ІХ, зокрема, слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

14.3. Крім того, як зауважує відповідач, відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу І Порядку № 221 атестація слідчих органів прокуратури відбувається за процедурою, передбаченою для прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур відповідно до цього Порядку.

14.4. На переконання касатора, оскільки у пункті 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113- IX визначено про можливість переведення слідчих до Офісу Генерального прокурора лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку передбаченому цим розділом, то пункт 19 цього розділу поширюється і на слідчих, позаяк, ураховуючи наведені норми, посади прокурора та слідчого об`єднувалося одним словом «прокурор».

14.5. Таким чином, як зазначає скаржник, на слідчих органів прокуратури, у разі наявності бажання бути переведеними на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, поширювалися вимоги щодо проходження атестації передбачені Законом №113-ІХ (з усіма правами, обов`язками та наслідками), позаяк основна мета та цілі реформування органів прокуратура не були б досягнуті, а правовий статус таких осіб залишався б не визначеним.

14.6. При цьому, відповідач підкреслює, що у межах спірних правовідносин позивачем не оскаржується наказ про звільнення.

14.7. Також звертає увагу Суду, що позивача у цій справі було звільнено наказом Генерального прокурора відповідно до підпункту 5 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» від 03.12.2019 № 305 IX, статті 9 Закону України «Про прокуратуру», пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ на підставі заяви ОСОБА_1 та листа Державного бюро розслідувань від 08.01.2020 № 10-18-01/132-20, на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП у зв`язку з переведенням до іншої організації.

14.8. За твердженнями касатора, рішення Комісії є мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття і відповідає вимогам пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженим наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233. При цьому, Комісія повністю виконала вимоги як спеціального закону і підзаконних нормативно-правових актів, на основі яких вона діяла (що були неодноразово визнані Верховним Судом, як такі, що мають юридичну силу), так і загальні вимоги адміністративного законодавства щодо викладення (достатньої деталізації) підстав для ухвалення рішень, передбачених для цілей атестації.

14.9. Скаржник переконує, що оскаржуване рішення було прийнято Комісією на підставі встановлених нею обставин, які свідчать про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності та професійної етики.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.06.2023 відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.

16. Ухвалу Верховного Суду від 19.06.2023 про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою отримано позивачем 19.06.2023 відповідно, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа до «Електронного кабінету» позивача. Правом подати відзив на касаційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 18.10.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження без виклику учасників справи за наявними документами у матеріалах справи.

Позиція Верховного Суду

Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Водночас згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

20. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

21. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги Офісу Генерального прокурора, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, виходить із такого.

22. Спірні правовідносини між сторонами склалися з приводу рішення кадрової комісії про неуспішне проходження старшим слідчим в особливо важливих справах третього слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань атестації (третій етап - співбесіда).

23. Оскаржуване у межах цієї справи рішення було прийнято Комісією у процедурі реформування системи органів прокуратури на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ).

24. Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII Конституцію України доповнено статтею 131-1, яка вказує зокрема на те, що за новим українським конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.

25. Отже Конституція України віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання як суддів, так і прокурорів.

26. У зв`язку із імплементацією цих змін у національний правопорядок 19.09.2019 прийнято Закон № 113-ІХ, у пункті 1 пояснювальної записки до проєкту якого наголошено, що після ухвалення Закону № 1697-VII в органах прокуратури не відбулося повноцінного кадрового перезавантаження з метою очищення лав прокурорів від осіб, які не відповідають вимогам доброчесності і професійності, що впливало на належність рівня виконання прокурорами своїх повноважень, а також рівня підтримки діяльності прокуратури суспільством. Цей Закон спрямований не стільки на зміну форми чи змісту діяльності прокуратури, скільки на проведення оцінки діючих прокурорів критеріям професійної компетенції, доброчесності та професійної етики.

27. Отже, проведення атестації прокурорів було визначено на законодавчому рівні як умова реформування органів прокуратури, що стосувалась зокрема усіх без винятку прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати у органах прокуратури.

28. За змістом цього Закону реформування прокуратури є цілеспрямованим комплексом процедур і заходів, передбачених чинним законодавством, спрямованих на трансформацію цінностей, принципів, завдань і функцій прокуратури, а також стандартів і організаційно-правових засад її діяльності. Мета цієї реформи - сформувати в Україні ефективну прокуратуру, яка б користувалася повагою та довірою суспільства та сформувати високопрофесійний і доброчесний корпус прокурорів.

29. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ (в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ» від 15.06.2021 № 1554-IX) прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

29.1. Слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

30. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ).

31. Пунктом 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ передбачено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

32. Так, на виконання норм розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ з метою проведення атестації прокурорів наказом Генерального прокурора від 03.10.2019№ 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, який визначає процедуру надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур (далі - Порядок № 221).

33. Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 221 атестація слідчих органів прокуратури відбувається за процедурою, передбаченою для прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур відповідно до цього Порядку.

34. Згідно пункту 5 розділу І Порядку № 221 предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.

35. Пунктами 9, 10 розділу І Порядку № 221 визначено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви, зокрема, прокурора Генеральної прокуратури України про переведення на посаду в Офісі Генерального прокурора, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Така заява подається у строк до 15.10.2019 (включно) та підписується прокурором особисто. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.

36. Пунктом 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII за умови настання однієї із таких підстав, як рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.

37. Отже, зі змісту пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ (в редакції, чинній до 15.06.2021) слідує, що на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII можуть бути звільнені лише прокурори у визначених цим пунктом випадках, які на день набрання чинності Законом № 113-ІХ займали посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах.

38. Проте, Законом № 113-ІХ, в редакції чинній до 15.06.2021, не передбачено підстав за яких може бути звільнено слідчих органів прокуратури.

39. При цьому, системний аналіз положень Закону № 113-ІХ у взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про прокуратуру» не дає підстав для висновку про ототожнення законодавцем у тексті Закону № 113-ІХ понять прокурора і слідчого прокуратури в єдиному терміні «прокурори», як про те стверджує скаржник у касаційній скарзі.

40. У подальшому це питання було врегульовано законодавцем шляхом внесення відповідних змін до розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» Законом України від 15.06.2021 № 1554-IX.

41. Колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги в частині безпідставності врахування судом апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.07.2022 у справі № 640/22657/19, оскільки предметом оскарження у цій справі, на відміну від розглядуваного випадку, був наказ про звільнення позивача із посади заступника начальника управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII і судом касаційної інстанції надавалася оцінка правомірності саме підстав звільнення позивача із займаної посади.

42. Отже, зважаючи на предмет правового регулювання, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справ № 640/398/20 та № 640/22657/19, Верховний Суд уважає, що правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду у справі № 640/22657/19 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки правовідносини в цій справах та справі, яка розглядається, не є подібними.

43. Поруч із цим, у межах спірних правовідносин предметом оскарження визначено позивачем лише рішення Комісії про неуспішне проходження ним атестації за результатами третього етапу співбесіди.

44. Як слідує, із змісту положень пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ законодавець передбачив можливість для слідчих органів прокуратури, які виявили бажання бути переведеними на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах подати відповідну заяву та взяти участь у процедурі проходження атестації.

45. Отже, висновки суду апеляційної інстанції згідно із якими позивач на час проходження атестації не був прокурором та відповідно положення Закону № 113-ІХ на останнього не поширювалися, внаслідок чого останній не міг бути допущений до її проходження, є безпідставними та такими, що зроблені на помилковому тлумачення положень Закону № 113-ІХ та Порядку № 221.

46. Так, за встановлених обставин цієї справи, позивач, маючи намір бути переведеним на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора подав заяву, визначену у пункті 10 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, його було допущено до проходження атестації, за наслідками проходження двох етапів якої позивачем отримано успішний результат.

47. Оскаржуване рішення Комісії ухвалено за наслідками проходження позивачем третього етапу атестації - співбесіди, законність та обґрунтованість висновків якого мала б бути предметом оцінки суду апеляційної інстанції.

48. Натомість суд апеляційної інстанції, вдавшись до оцінки підстав, за яких може бути звільнено слідчих органів прокуратури відповідно до положень Законів № 1697-VII та № 113-ІХ (в редакції, чинній до 15.06.2021), не правильно визначив характер спірних правовідносин, без урахування предмета позову, та відповідно дійшов передчасних висновків по суті спору, при цьому не надавши жодної оцінки оскаржуваному рішенню Комісії на предмет відповідності його вимогам, визначених частиною другою статті 2 КАС України.

49. Водночас, обсяг повноважень суду касаційної інстанції, визначений статтею 341 КАС України, не дозволяє Суду встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

50. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

51. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

52. Приписами частини 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

53. Ураховуючи те, що вказані порушення під час розгляду справи допущені судом апеляційної інстанції, і ці порушення неможливо виправити в суді касаційної інстанції, то рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

54. Під час нового розгляду справи суду необхідно, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові, дослідити та встановити всі обставини, які містять інформацію щодо предмета доказування та під час перевірки рішення Кадрової комісії, не втручаючись у дискреційні повноваження вказаної та керуючись завданнями адміністративного судочинства, дослідити пояснення учасників справи та надані ними документи на підтвердження наданих ними пояснень щодо фактів встановлених цією комісією під час проведення співбесіди та з`ясувати, чи дійсно вони спростовують/підтверджують висновки комісії, які стали підставою для прийняття спірного рішення, на підставі чого ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

55. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року у справі № 640/398/20 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько О.А. Губська М.В. Білак