Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.05.2018 року у справі №814/4027/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2018 року

Київ

справа №814/4027/15

адміністративне провадження №К/9901/11470/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №814/4027/15

за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України в особі начальника Генерального штабу Збройних Сил України Муженка Віктора Миколайовича про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року (головуючий суддя - Князєв В.С) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року (головуючий суддя - Танасогло Т.М, судді: Бойко А.В., Яковлєв О.В)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії начальника Генерального штабу Збройних Сил України;

1.2. скасувати наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 06 жовтня 2015 року №385 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності;

1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення Військової служби правопорядку Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку Південного територіального управління Військової служби правопорядку з виплатою матеріального і грошового забезпечення за час незаконного звільнення.

2. Позовна заява мотивована тим, що наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 06 жовтня 2015 року №385 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є протиправним, оскільки не містить належного обґрунтування підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення підтверджується матеріалами справи, а обрання міри дисциплінарного є виключною компетенцією відповідного командира, який на власний розсуд з урахуванням обставин справи вирішує до якого виду дисциплінарного стягнення притягти винну особу.

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2016 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року.

7. Верховний Суд ухвалою від 7 травня 2018 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

8. Касаційна скарга аргументована тим, що наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 06 жовтня 2015 року №385 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містить обґрунтування порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни. Крім того, висновки судів про те, що на момент вчинення ДТП позивач перебував у стані алкогольного сп'яніння, є такими, що виходять за межі позовних вимог, оскільки дані обставини не вказані в оскаржуваному наказі від 06 жовтня 2015 року №385.

9. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Зазначив, що оскаржуване рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийняте на підставі встановлених службовою перевіркою фактів порушення ОСОБА_1 Дисциплінарного статуту, з дотриманням процедури його прийняття, а тому є законним та скасуванню не підлягає.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Позивач проходив службу у Збройних Силах України.

11. 15 вересня 2015 року наказом Генерального штабу Збройних Сил України №352 ОСОБА_1 призначено начальником відділення Військової служби правопорядку Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку Південного територіального управління Військової служби правопорядку. (а.с. 186).

12. 04 жовтня 2015 року позивач у позаслужбовий час, керуючи автомобілем НОМЕР_1 у м.Миколаєві, рухаючись по проспекту Героїв Сталінграду, виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні ушкодження. (а.с. 89)

13. На час ДТП у позивача були відсутні документи на право управління транспортним засобом та на право володіння цим засобом.

14. В момент зіткнення в автомобілі НОМЕР_2 знаходилося четверо пасажирів, в тому числі неповнолітня особа та жінка у стані вагітності.

15. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження, винесеної Військовою прокуратурою Миколаївського гарнізону 30 грудня 2015 року, внаслідок зазначеного ДТП один із пасажирів автомобіля «Volksvagen Passat» отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Пасажирка, яка перебувала у стані вагітності 06 жовтня 2015 року поступила на стаціонарне лікування до пологового будинку, де знаходилася до 18 жовтня 2015 року.

16. Як вбачається з пояснень працівників органів внутрішніх справ, а також військової служби правопорядку (а.с. 169, 171-172, 175, 177, 179-180) безпосередньо після вчинення ДТП у позивача були ознаки алкогольного сп'яніння: порушення координації руху, виражене тремтіння пальців рук, порушене мовлення, поводження не відповідно обстановці. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 показали, що у позивача були окремі ознаки алкогольного сп'яніння, але вони припускають, що такий стан у нього міг виникнути і через шок та травми від ДТП.

17. В подальшому позивача було доставлено до наркологічного диспансеру для проведення медичного огляду з метою виявлення ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, але від проведення такого огляду позивач відмовився, про що лікарем було складено відповідний висновок. /а.с. 190/

18. В судовому засіданні позивач пояснив, що відмовився від проходження медчиного огляду, оскільки, на його думку, процедура такого огляду не відповідала процедурі, що міститься у спільному наказі Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я від 09 вересня 2009 року №400/666. На думку позивача, лікар був зобов'язаний одразу взяти в нього кров на аналіз, а лікар спочатку запропонував йому здійснити подих у трубку, що він вважав для себе принизливим.

19. При опитуванні в рамках службового розслідування фельдшер кабінету експертиз пояснив, що позивач від проходження огляду відмовився, але у нього із роту спостерігався запах алкоголю. (а.с. 182)

20. Відповідно до листа лікарні швидкої медичної допомоги та доданої до нього копії журналу реєстрації амбулаторних хворих, ОСОБА_1 поступив до лікарні швидкої медичної допомоги 05 жовтня 2015 року об 00 год 17 хвилин. Кров на аналіз не набиралася.

21. Із копії амбулаторної карти позивача, яка була надана лікарнею швидкої медичної допомоги на запит суду, встановлено, що 05 жовтня 2015 року о 00:17 год. ОСОБА_1 оглянуто лікарем-нейрохірургом, який зазначив, що зі слів самого позивача, останній вживав алкоголь. При огляді ОСОБА_1 лікар відзначив, що в нього з роту відчувався запах алкоголю. (а.с. 142 зворот).

22. В судових засіданнях на запитання суду позивач пояснював, що перед скоєнням ДТП алкоголь не вживав, інші алкоголевмісні речовини також не вживав, ліки не приймав. Не може пояснити, чому лікарі зробили такі записи в амбулаторній карті.

23. Актом службового розслідування від 06 жовтня 2015 року №45-2015/100кср, яке було проведено відповідно до наказу командира військової частини А1495 від 04 жовтня 2015 року №306, встановлено порушення з боку позивача абзацу 2 статті 6, абзацу 2 статті 11, статті 13, абзацу 1 статті 49, абзацу 8 статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 2,6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, а також пунктів 2.5, 11.4, 13.3 Правил дорожнього руху України, статті 16 Закону України «Про дорожній рух». (а.с. 16-17)

24. Наказом Генерального штабу Збройних Силу України від 06 жовтня 2015 року №385 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», було встановлено, що позивач вчинив ДТП при вищезазначених обставинах, при цьому не мав при собі документів на право володіння та управління транспортним засобом, відмовився від проходження медичного огляду на встановлення стану сп'яніння. Також в наказі зазначено, що позивач порушив вимоги статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, статті 11, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо обов'язку військовослужбовця дотримуватися законів України, обов'язку командира (начальника) показувати приклад дисциплінованості, неухильного дотримання вимог законодавства, порушив вимоги п.2.1, 2.5. Правил Дорожнього руху, статті 16 Закону України «Про дорожній рух».

25. Зазначеним наказом за порушення перелічених вище нормативних актів на позивача накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

27. Аналізуючи доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

28. Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (надалі - Дисциплінарний статут), передбачено, що кожен військовослужбовець зобов'язаний додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

29. За визначенням статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

30. Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

31. Статтею 49 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних сил України» передбачено, що Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

32. Відповідно до статті 11 цього Закону необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

33. Статтею 59 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних сил України» встановлений обов'язок командира показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства.

34. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач під час здійснення ДТП перебував на військовій службі, займав посаду керівника структурного підрозділу служби правопорядку Збройних Сил України, а тому зобов'язаний постійно виконувати вимоги Статуту, підтримувати авторитет Збройних Сил України як у службовому, так і повсякденному житті.

Разом з тим, як встановлено судами, позивач після зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 мав ознаки алкогольного сп'яніння. Після доставлення його до наркологічного диспансеру для проведення медичного огляду з метою виявлення ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, він відмовився від проведення такого огляду, про що лікарем складено відповідний висновок. (а.с. 190)

Судами також встановлено, що позивач не мав при собі документів на право володіння та управління транспортним засобом.

35. Дані обставини містяться у висновку за результатами службового розслідування та в оскаржуваному наказі Генерального штабу Збройних Сил України від 06 жовтня 2015 року №385 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

36. Зважаючи на викладене, суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарного відповідальності.

37. Стосовно доводів позивача про те, що дорожньо-транспортна пригода за його участю відбулась у вільний від роботи час на приватному автомобілі, не можуть вважатися підставою для звільнення його від дисциплінарної відповідальності, оскільки норми Дисциплінарного статуту поширюються на військовослужбовців не лише безпосередньо під час виконання ними службових функцій, а і у приватному житті.

38. Посилання касатора на те, що до адміністративної відповідальності він не притягувався та кримінальне провадження за фактом ДТП по відношенню до нього закрито, суд не вважає підставою для задоволення позову, оскільки дані обставини не мають визначального значення при вирішенні питання притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

39. Стосовно визначення відповідачем міри стягнення за дисциплінарний проступок позивача колегія суддів зазначає наступне.

40. Стаття 45 Дисциплінарного страту передбачає, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

41. Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

42. Пунктом 68 Дисциплінарного статуту України передбачено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

43. Відповідно до пункту 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

44. Згідно із пунктом 86 Дисциплінарного статуту, під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Аналізуючи норми Дисциплінарного статуту, колегія суддів дійшла висновку, що питання обрання виду стягнення належить до виключних повноважень командира, що здійснює розгляд дисциплінарної справи та приймає рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Таке рішення приймається з урахуванням ряду чинників, визначених пунктом 86 Дисциплінарного статуту.

45. З огляду на характер та обставини вчиненого позивачем правопорушення, враховуючи його наслідки, беручи до уваги службові характеристики ОСОБА_1, відповідачем прийнято правомірне рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Дане рішення прийнято із дотриманням встановленої процедури, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, а тому підстави для його скасування - відсутні.

46. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

47. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

48. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

49. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2.Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року - залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. Київ К/9901/11470/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №814/4027/15

за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України в особі начальника Генерального штабу Збройних Сил України Муженка Віктора Миколайовича про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року (головуючий суддя - Князєв В.С) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року (головуючий суддя - Танасогло Т.М, судді: Бойко А.В., Яковлєв О.В)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії начальника Генерального штабу Збройних Сил України;

1.2. скасувати наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 06 жовтня 2015 року №385 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності;

1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення Військової служби правопорядку Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку Південного територіального управління Військової служби правопорядку з виплатою матеріального і грошового забезпечення за час незаконного звільнення.

2. Позовна заява мотивована тим, що наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 06 жовтня 2015 року №385 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є протиправним, оскільки не містить належного обґрунтування підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

3. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення підтверджується матеріалами справи, а обрання міри дисциплінарного є виключною компетенцією відповідного командира, який на власний розсуд з урахуванням обставин справи вирішує до якого виду дисциплінарного стягнення притягти винну особу.

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2016 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року.

7. Верховний Суд ухвалою від 7 травня 2018 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

8. Касаційна скарга аргументована тим, що наказ начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 06 жовтня 2015 року №385 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не містить обґрунтування порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни. Крім того, висновки судів про те, що на момент вчинення ДТП позивач перебував у стані алкогольного сп'яніння, є такими, що виходять за межі позовних вимог, оскільки дані обставини не вказані в оскаржуваному наказі від 06 жовтня 2015 року №385.

9. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Зазначив, що оскаржуване рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийняте на підставі встановлених службовою перевіркою фактів порушення ОСОБА_1 Дисциплінарного статуту, з дотриманням процедури його прийняття, а тому є законним та скасуванню не підлягає.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Позивач проходив службу у Збройних Силах України.

11. 15 вересня 2015 року наказом Генерального штабу Збройних Сил України №352 ОСОБА_1 призначено начальником відділення Військової служби правопорядку Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку Південного територіального управління Військової служби правопорядку. (а.с. 186).

12. 04 жовтня 2015 року позивач у позаслужбовий час, керуючи автомобілем НОМЕР_1 у м.Миколаєві, рухаючись по проспекту Героїв Сталінграду, виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні ушкодження. (а.с. 89)

13. На час ДТП у позивача були відсутні документи на право управління транспортним засобом та на право володіння цим засобом.

14. В момент зіткнення в автомобілі НОМЕР_2 знаходилося четверо пасажирів, в тому числі неповнолітня особа та жінка у стані вагітності.

15. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження, винесеної Військовою прокуратурою Миколаївського гарнізону 30 грудня 2015 року, внаслідок зазначеного ДТП один із пасажирів автомобіля «Volksvagen Passat» отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Пасажирка, яка перебувала у стані вагітності 06 жовтня 2015 року поступила на стаціонарне лікування до пологового будинку, де знаходилася до 18 жовтня 2015 року.

16. Як вбачається з пояснень працівників органів внутрішніх справ, а також військової служби правопорядку (а.с. 169, 171-172, 175, 177, 179-180) безпосередньо після вчинення ДТП у позивача були ознаки алкогольного сп'яніння: порушення координації руху, виражене тремтіння пальців рук, порушене мовлення, поводження не відповідно обстановці. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 показали, що у позивача були окремі ознаки алкогольного сп'яніння, але вони припускають, що такий стан у нього міг виникнути і через шок та травми від ДТП.

17. В подальшому позивача було доставлено до наркологічного диспансеру для проведення медичного огляду з метою виявлення ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, але від проведення такого огляду позивач відмовився, про що лікарем було складено відповідний висновок. /а.с. 190/

18. В судовому засіданні позивач пояснив, що відмовився від проходження медчиного огляду, оскільки, на його думку, процедура такого огляду не відповідала процедурі, що міститься у спільному наказі Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я від 09 вересня 2009 року №400/666. На думку позивача, лікар був зобов'язаний одразу взяти в нього кров на аналіз, а лікар спочатку запропонував йому здійснити подих у трубку, що він вважав для себе принизливим.

19. При опитуванні в рамках службового розслідування фельдшер кабінету експертиз пояснив, що позивач від проходження огляду відмовився, але у нього із роту спостерігався запах алкоголю. (а.с. 182)

20. Відповідно до листа лікарні швидкої медичної допомоги та доданої до нього копії журналу реєстрації амбулаторних хворих, ОСОБА_1 поступив до лікарні швидкої медичної допомоги 05 жовтня 2015 року об 00 год 17 хвилин. Кров на аналіз не набиралася.

21. Із копії амбулаторної карти позивача, яка була надана лікарнею швидкої медичної допомоги на запит суду, встановлено, що 05 жовтня 2015 року о 00:17 год. ОСОБА_1 оглянуто лікарем-нейрохірургом, який зазначив, що зі слів самого позивача, останній вживав алкоголь. При огляді ОСОБА_1 лікар відзначив, що в нього з роту відчувався запах алкоголю. (а.с. 142 зворот).

22. В судових засіданнях на запитання суду позивач пояснював, що перед скоєнням ДТП алкоголь не вживав, інші алкоголевмісні речовини також не вживав, ліки не приймав. Не може пояснити, чому лікарі зробили такі записи в амбулаторній карті.

23. Актом службового розслідування від 06 жовтня 2015 року №45-2015/100кср, яке було проведено відповідно до наказу командира військової частини А1495 від 04 жовтня 2015 року №306, встановлено порушення з боку позивача абзацу 2 статті 6, абзацу 2 статті 11, статті 13, абзацу 1 статті 49, абзацу 8 статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, абзацу 2,6 статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, а також пунктів 2.5, 11.4, 13.3 Правил дорожнього руху України, статті 16 Закону України «Про дорожній рух». (а.с. 16-17)

24. Наказом Генерального штабу Збройних Силу України від 06 жовтня 2015 року №385 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», було встановлено, що позивач вчинив ДТП при вищезазначених обставинах, при цьому не мав при собі документів на право володіння та управління транспортним засобом, відмовився від проходження медичного огляду на встановлення стану сп'яніння. Також в наказі зазначено, що позивач порушив вимоги статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, статті 11, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо обов'язку військовослужбовця дотримуватися законів України, обов'язку командира (начальника) показувати приклад дисциплінованості, неухильного дотримання вимог законодавства, порушив вимоги п.2.1, 2.5. Правил Дорожнього руху, статті 16 Закону України «Про дорожній рух».

25. Зазначеним наказом за порушення перелічених вище нормативних актів на позивача накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

27. Аналізуючи доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

28. Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (надалі - Дисциплінарний статут), передбачено, що кожен військовослужбовець зобов'язаний додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

29. За визначенням статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

30. Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

31. Статтею 49 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних сил України» передбачено, що Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

32. Відповідно до статті 11 цього Закону необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

33. Статтею 59 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних сил України» встановлений обов'язок командира показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства.

34. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач під час здійснення ДТП перебував на військовій службі, займав посаду керівника структурного підрозділу служби правопорядку Збройних Сил України, а тому зобов'язаний постійно виконувати вимоги Статуту, підтримувати авторитет Збройних Сил України як у службовому, так і повсякденному житті.

Разом з тим, як встановлено судами, позивач після зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 мав ознаки алкогольного сп'яніння. Після доставлення його до наркологічного диспансеру для проведення медичного огляду з метою виявлення ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, він відмовився від проведення такого огляду, про що лікарем складено відповідний висновок. (а.с. 190)

Судами також встановлено, що позивач не мав при собі документів на право володіння та управління транспортним засобом.

35. Дані обставини містяться у висновку за результатами службового розслідування та в оскаржуваному наказі Генерального штабу Збройних Сил України від 06 жовтня 2015 року №385 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

36. Зважаючи на викладене, суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарного відповідальності.

37. Стосовно доводів позивача про те, що дорожньо-транспортна пригода за його участю відбулась у вільний від роботи час на приватному автомобілі, не можуть вважатися підставою для звільнення його від дисциплінарної відповідальності, оскільки норми Дисциплінарного статуту поширюються на військовослужбовців не лише безпосередньо під час виконання ними службових функцій, а і у приватному житті.

38. Посилання касатора на те, що до адміністративної відповідальності він не притягувався та кримінальне провадження за фактом ДТП по відношенню до нього закрито, суд не вважає підставою для задоволення позову, оскільки дані обставини не мають визначального значення при вирішенні питання притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

39. Стосовно визначення відповідачем міри стягнення за дисциплінарний проступок позивача колегія суддів зазначає наступне.

40. Стаття 45 Дисциплінарного страту передбачає, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

41. Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

42. Пунктом 68 Дисциплінарного статуту України передбачено, що на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

43. Відповідно до пункту 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

44. Згідно із пунктом 86 Дисциплінарного статуту, під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Аналізуючи норми Дисциплінарного статуту, колегія суддів дійшла висновку, що питання обрання виду стягнення належить до виключних повноважень командира, що здійснює розгляд дисциплінарної справи та приймає рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Таке рішення приймається з урахуванням ряду чинників, визначених пунктом 86 Дисциплінарного статуту.

45. З огляду на характер та обставини вчиненого позивачем правопорушення, враховуючи його наслідки, беручи до уваги службові характеристики ОСОБА_1, відповідачем прийнято правомірне рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Дане рішення прийнято із дотриманням встановленої процедури, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, а тому підстави для його скасування - відсутні.

46. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

47. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

48. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

49. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх