Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2019 року

Київ

справа №804/14072/15

адміністративне провадження №К/9901/36467/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Озерянської С.І. від 16.11.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С.Ю. від 20.04.2016 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дніпроазот» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби; далі - відповідач/Офіс), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.08.2015 №0000434700 та визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та стягнення з Товариства пені за прострочення сплати податкового зобов'язання в розмірі 13445,86 грн.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про помилковість висновків податкового органу щодо застосування штрафних санкцій до позивача за затримку строку сплати грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток, оскільки несвоєчасне погашення вказаного платежу сталося з вини податкового органу внаслідок невиконання заяви позивача щодо спрямування переплати на погашення зобов'язань.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 змінено. Абзац четвертий резолютивної частини постанови викладено в наступній редакції: «Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем несвоєчасно зараховано за заявами позивача переплату з податку на прибуток в рахунок погашення авансових внесків з податку на прибуток, внаслідок застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати авансових внесків з податку на прибуток та нарахування пені є протиправним.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати.

У касаційній скарзі Офіс посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно надано юридичну оцінку обставинам справи, оскільки відповідачем подано до Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновок від 18.06.2015 №1879-20 щодо зарахування надміру сплаченого податку на прибуток приватних підприємств в рахунок погашення авансових внесків з відповідного податку, однак його повернуто казначейством листом від 23.06.2015 без виконання, в результаті чого Товариством не забезпечено своєчасну сплату/погашення узгодженого податкового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток, що, в свою чергу, призвело до застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені. При цьому порядок скасування останньої передбачено пунктом 57.4 статті 57 Податкового кодексу України, а саме за результатами адміністративного чи судового оскарження.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.09.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін. Вказує, що вимог статті 57 Податкового кодексу України щодо строків сплати податкового зобов'язання ним не порушено.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Дніпроазот» з питань своєчасності та повноти сплати узгодженої суми авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств за червень 2015 року відповідачем складено акт від 07.08.2015 №66/28-01-47/05621620, яким встановлено порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України в результаті погашення платником податків узгодженого грошового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств за червень 2015 року в сумі 592722,00 грн. лише 24.07.2015.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.08.2015 №0000434700, яким позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 10% в сумі 59272,20 грн. за порушення граничних строків сплати суми грошового зобов'язання з авансового внеску з податку на прибуток.

Законом України від 28.12.2014 №71 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в частині сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств.

Водночас п. 9 підр. 4 р. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що у січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПКУ у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла до 01.01.2015, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що відповідальність у вигляді штрафу відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України застосовується у разі якщо платник податків протягом строків, визначених цим Кодексом, не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання або грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, яке є узгодженим та строк сплати якого настав.

Водночас, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування наслідків, передбачених відповідною статтею Податкового кодексу України. Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Дніпроазот» є платником податку на прибуток на загальних підставах.

27.02.2015 позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, згідно із якою самостійно визначені зобов'язання зі сплати авансових внесків з податку на прибуток, зокрема задекларована щомісячна сума авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 592724,00 грн., граничним терміном для сплати якої, зокрема за червень 2015 року, є 30.06.2015.

Відповідно до акта звірки стану розрахунків з бюджетом від 09.04.2015 на 31.03.2015 за даними особового рахунку з податку на прибуток приватних підприємств за ПАТ «Дніпроазот» рахувалась переплата з податку на прибуток в сумі 23305619,61 грн.

Станом на 30.06.2015 у позивача за даними особового рахунку з податку на прибуток рахувалась переплата з податку на прибуток у сумі 22120171,61 грн., що підтверджується спільним актом від 15.07.2015.

З метою реалізації свого права щодо розпорядження надміру сплаченими сумами платежів позивач неодноразово звертався до відповідача з листами від 18.05.2015 №1195/01-6, від 05.06.2015, від 01.07.2015 №1532/01-6, від 10.07.2015 №1597/01-6 про зарахування надміру сплачених платежів по податку на прибуток за кодом бюджетної класифікації 11021000 в рахунок сплати авансових платежів з податку на прибуток за кодом бюджетної класифікації 11024000 за червень-липень 2015 року.

Однак податковим органом листом від 08.06.2015 року відмовлено в здійсненні відповідного зарахування, оскільки у позивача відсутній податковий борг з авансових внесків, а тому неможливо провести зарахування переплати в рахунок погашення податкових зобов'язань.

Листом №3642/10/28-01-20-03-23 податковий орган повідомив позивача про зарахування переплати з податку на прибуток приватних підприємств в рахунок погашення авансових внесків з цього податку 24.07.2015.

Так, відповідно до пункту 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 43.2 ст. 43 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Пунктом 43.3 вказаної статті визначено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку (п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України).

За правилами п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Таким чином, спрямування надміру сплачених сум з одного платежу в погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів здійснюється на підставі заяви платника податку, поданої відповідно до статті 43 Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи встановлені судами обставини щодо наявності у позивача переплати з авансових внесків з податку на прибуток, своєчасного його звернення до податкового органу щодо зарахування сум такої переплати в рахунок погашення податкових зобов'язань з авансових платежів та відсутності податкового боргу, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність застосованих до позивача податковим повідомленням-рішенням від 27.08.2015 №0000434700 штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати авансових внесків з податку на прибуток за червень 2015 року в розмірі 10% в сумі 59272,20 грн., оскільки несвоєчасна сплата самостійно узгодженого зобов'язання сталася не з вини платника податків.

В свою чергу, доводи касаційної скарги про повернення органом казначейства висновку щодо зарахування надміру сплаченого податку на прибуток без виконання, за встановлених у даній справі обставин, які підтверджені матеріалами справи, не заслуговують на увагу.

Щодо ж до позовної вимоги про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо нарахування пені за прострочення сплати податкового зобов'язання в розмірі 13445,86 грн. на підставі п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, слід зазначити таке.

Відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом, крім прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, нараховано пеню за прострочення сплати грошового зобов'язання у розмірі 13445,86 грн., що підтверджується листом відповідача від 31.08.2015 №7285/10/28-01-20-03-23.

Вказана сума пені була нарахована та списана з особового рахунку позивача за рахунок наявної переплати з податку на прибуток.

Відповідно до п. 129.2 ст. 129 Податкового кодексу України у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.

Крім того, пунктом 57.4 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.

В даному випадку, враховуючи наведені норми та приймаючи до уваги те, що прострочення сплати податкових зобов'язань зі сплати авансового внеску з податку на прибуток відбулась внаслідок порушення відповідачем вимог ст. 87 Податкового кодексу України, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що дії відповідача по нарахуванню та стягненню з позивача пені за прострочення сплати податкового зобов'язання є протиправними.

Отже, підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 в частині, не зміненій постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016, та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду