Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2020 року

Київ

справа №804/1532/16

адміністративне провадження №К/9901/39465/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 (колегія суддів: Д.В. Чепурнов, В.В, Мельник, С.В. Сафронова) у справі № 804/1532/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» (далі - Товариство) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступник якого є Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків ДФС, далі - ДФС) від 16.12.2013 № 0000332220 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 517 494 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у сумі 258 747 грн.; № 0000342220 - про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 627 732 грн.; від 04.03.2014 року № 0000152220 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у сумі 210 046 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо порушень позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Вектра 3000» оскільки позивачем були надані до перевірки усі первинні документи для підтвердження реальності господарських операцій із зазначеним контрагентом.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2016 (суддя - Н.В. Турлакова) у задоволенні позову було відмовлено, при цьому суд виходив з відсутності реальності здійснених господарських операцій із зазначеним в акті перевірки контрагентом.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 рішення суду першої інстанції було скасовано, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення від 16.12.2013: № 0000332220 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 517 494 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у сумі 258 747 грн.; № 0000342220 - про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 627 732 грн.; від 04.03.2014 року № 0000152220 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у сумі 210 046 грн.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про порушення вимог чинного податкового законодавства України.

Не погодившись з рішеннями суду попередньої інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення ним норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють висновки акту перевірки.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що податковим органом у період з 08.11.2013 по 28.11.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.11.2013 № 341/222-05393043 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2013 року, яким встановлено порушення:

- п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 1 047 824 грн., в тому числі: - в липні 2013 року на суму - 420 092 грн., - в серпні 2013 року - 627 732 грн.

Вищевикладене призвело до порушення п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 розділу V ПК України, а саме: завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту 1 047 824 грн., в тому числі: - в липні 2013 року на суму - 420 092 грн.; - в серпні 2013 року - 627 732 грн. Також виявлений факт призвів до порушення: - абз. «а» п.200.4 ст. 200 розділу V ПК України, внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за серпень 2013 року на 517 494 грн.; - п.200.3 ст. 200 розділу V ПК України, внаслідок чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 627 732 грн. (вересень 2013 року).

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 16.12.2013 №0000332220 про зменшення суми бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 517494 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у сумі 258747 грн. та №0000342220 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 627 732 грн.

Не погодившись з висновками та рішеннями податкового органу, позивач 26.12.2013 року звернувся з відповідною скаргою до Міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.

Рішенням № 4146/10/28-10-10-2-33 від 26.02.2014 податкове повідомлення-рішення від 16.12.2013 №0000332220 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 16.12.2013 року №0000342220 скасовано в частині визначення 97402 грн. ПДВ та 48701 грн. штрафних санкцій, в іншій частині дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

У зв`язку з чим, податковим органом 04.03.2014 винесено податкове повідомлення-рішення №0000152220 про зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень 2013 у розмірі 420092 грн. з застосуванням штрафної санкції у розмірі 210 046 грн.

13.03.2014 позивачем подано повторну скаргу до Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням №5686/6/99-99-10-01-15 від 31.03.2014 залишено без змін податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 16.12.2013 №0000332220, №0000342220 з урахуванням рішення № 0000152220 від 04.03.2014, прийнятого за розглядом первинної скарги, скаргу залишено без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки про виявлені порушення зроблені на підставі отриманих матеріалів документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Вектра 3000» з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 1.01.2011 по 30.09.2013 (акт від 13 листопада 2013 року №1/22/37377252).

Податковим органом встановлено відсутність відомостей щодо наявності у TOB «Вектра 3000» (контрагента позивача) власних або орендованих складських приміщень, виробничих потужностей, документів про фінансово-господарську діяльність, технічних та інших засобів, що свідчить про відсутність можливостей здійснювати фактичні операції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у перевіряємому періоді позивачем укладено договір від 1.04.2013 № 13-0781-02, відповідно до умов якого Товариство (покупець) зобов`язувалось прийняти та оплатити товар, а ТОВ «Вектра 3000» (постачальник) - поставити та передати у власність покупця продукцію - вапно виробництва ТОВ «Вектра 3000».

На підтвердження реальності проведених господарських операцій за вищевказаним договором, позивачем до перевірки та до суду надані копію договору та первинних документів: залізничні накладні; прибуткові ордери; податкові накладні та розрахунки коригувань до них; платіжні доручення, банківські виписки; сертифікати якості тощо.

Вказані документи досліджені судом апеляційної інстанції, копії долучені до матеріалів справи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

В касаційній скарзі податковим органом не зазначено про будь-які дефекти первинних документів, наданих Товариством.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до специфікацій до договорів продукцією, що постачалась було вапно. Транспортування вапна здійснювалося залізницею на умовах поставки СРТ - ст. Правда Придніпровської залізниці. Згідно наданих до перевірки залізничних накладних відправником товару є ТОВ «Укрконтракт», з яким ТОВ «Вектра 3000» перебуває у договірних відносинах з приводу організації здійснення перевезень вантажів, станція і залізниця відправлення: ім. Кашпарова Донецької залізниці. Це підтверджується даними, відображеними у специфікаціях та акті перевірки, наданих копій транспортних накладних.

Вказані обставини не спростовано доводами касаційної скарги.

Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій що під час судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про порушення вимог чинного податкового законодавства України.

Відповідач в касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 у справі № 804/1532/16 залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду