Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.02.2019 року у справі №804/14866/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 березня 2019 року

Київ

справа №804/14866/15

адміністративне провадження №К/9901/14923/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 804/14866/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат"

до Державної служби геології та надр України

про визнання бездіяльності протиправною, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року (у складі колегії суддів: Туркіної Л.П., Дурасової Ю.В., Коршуна А.О.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

07 жовтня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України (далі також - відповідач), в якому просило:

визнати протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо невнесення змін до спеціального дозволу на користування надрами № 610 від 13 серпня 1996 року відповідно до заяви на внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами за вих. № 1/628 від 17 липня 2015 року;

зобов'язати відповідача внести зміни до цього дозволу відповідно до заяви позивача;

визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 04 вересня 2015 року № 271 та Додаток 2 до цього наказу в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 610 від 13 серпня 1996 року, наданого позивачу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що несвоєчасний розгляд відповідачем заяви ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» №1/626 від 17 липня 2015 року про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами № 610 від 13 серпня 1996 року мав місце у зв'язку з тим, що повний пакет документів, необхідних для внесення змін до цього дозволу, позивачем остаточно надано лише 09 листопада 2015 року.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що позивач належним чином та у встановлений Департаментом державного геологічного контролю Південного міжрегіонального відділу Державної служби геології та надр України строк виконав вимоги припису від 10 липня 2015 року № 09 щодо внесення змін до спеціального дозволу № 610 від 13 вересня 1996 року та Угоди про умови користування надрами.

Отже, на момент винесення оскаржуваного наказу № 271 від 04 вересня 2015 року, у відповідача були законні підстави для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» № 610 від 13 серпня 1996 року.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд послався на те, що 11 лютого 2016 року спеціальний дозвіл та Угоду про умови користування надрами № 610, із внесеними змінами, видано представнику за довіреністю ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат».

Отже, суд зазначив, що спірні правовідносини із внесення змін до спеціального дозволу позивача № 610 від 13 вересня 1996 року врегульовані у визначений законом спосіб органом, що має на це відповідні дискреційні повноваження, шляхом прийняття вищевказаних рішень, які не є предметом оскарження в цій справі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» задоволено частково. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2016 року у справі № 804/14866/15 -скасовано. Позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 04 вересня 2015 року № 271 та Додаток 2 до наказу в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 610 від 13 серпня 1996 року, наданого Публічному акціонерному товариству «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат». У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наказ № 271 від 04 вересня 2015 року в частині, що стосується позивача, винесено без врахування норм пунктів 17, 18 Порядку, статей 216, 218 Господарського кодексу України та фактичних обставин, що є підставою для задоволення позовних вимог про скасування названого рішення суб'єкта владних повноважень.

Щодо решти позовних вимог, то вони не підлягають задоволенню, оскільки на момент розгляду справи відповідачем було вчинено дії, з приводу виконання яких заявлено позов.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 19 вересня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 804/14866/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не був закінчений.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Суддя-доповідач ухвалою від 07 лютого 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 804/14866/15 та призначив її до розгляду ухвалою від 18 березня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 19 березня 2019 року.

Одночасно з відзивом на касаційну скаргу було заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» 12 січня 1996 року зареєстровано як суб'єкт господарської діяльності. До основних видів діяльності вказаного підприємства відноситься, в тому числі, добування руд інших кольорових металів.

Вказана господарська діяльність здійснюється позивачем на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 610 від 13 серпня 1996 року, виданого Державною службою геології та надр України строком дії на 20 років, а також Угоди про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин № 610 від 30 вересня 2011 року.

08 липня 2015 року працівниками Південного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України була проведена планова перевірка ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» щодо дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування. Перевіркою встановлено, що позивачем не внесені зміни до спеціального дозволу № 610 від 13 вересня 1996 року та Угоди про умови користування надрами, у зв'язку з непроведенням з 01 січня 2015 року згідно з пунктом 3 особливих умов спеціального дозволу обов'язкового моніторингу та наукового супроводження виконання особливих умов, передбачених дозволом та Угодою про умови користування надрами відповідно до абзацу 3 пункту 26 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615, а також, не внесено зміни до спеціального дозволу у зв'язку з перезатвердженням запасів в Державній комісії України по запасах корисних копалин (далі - ДЗК України).

За результатами перевірки Департаментом державного геологічного контролю Південного міжрегіонального відділу Державної служби геології та надр України на адресу позивача внесено припис від 10 липня 2015 року № 09 про усунення порушень вимог законодавства у сфері надрокористування та подання в письмовій формі до Південного міжрегіонального відділу матеріалів, які підтверджують стан їх усунення у строк до 10 серпня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом за вих. № 1/628 від 17 липня 2015 року звернувся до Державної служби геології та надр із заявою про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами, з наданням пояснювальної записки та довідки про виконання особливих умов спеціального дозволу на користування надрами та програми робіт до Угоди про умови користування надрами, яку було зареєстровано 20 липня 2015 року за вх. № 9563/13/12.

Крім того, позивачем за вих. № 19/3022 від 29 липня 2015 року було направлено на адресу головного спеціаліста Південного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України повідомлення на припис № 09 від 10 липня 2015 року, в якому зазначено про те, що ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» виконує роботи по внесенню змін до спеціального дозволу на користування надрами № 610 від 13 серпня 1996 року щодо виключення пункту 3 особливих умов, з наданням копій зареєстрованої заяви за вих. №1/628 від 17 липня 2015 року з додатками: пояснювальної записки та довідки про виконання особливих умов спеціального дозволу на користування надрами, та програми робіт до Угоди про умови користування надрами.

Державною службою геології та надр України видано наказ № 271 від 04 вересня 2015 року «Щодо анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів на усунення порушень», пунктом 2 якого зупинено дію спеціальних дозволів на користування надрами окремих підприємств згідно з переліком, наведеним у додатку 2 до цього наказу, у тому числі щодо ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», про що позивача повідомлено листом від 22 вересня 2015 року № 12405/13/14-15.

У листі зазначено, що наказ винесено за результатом планової перевірки, якою виявлено наступні порушення:

- після перезатвердження запасів у ДЗК України (протокол від 24 квітня 2014 року № 3171) не внесено зміни до спеціального дозволу на користування надрами відповідно до підпункту 4 пункту 17 Порядку;

- не внесені зміни до спеціального дозволу на користування надрами відповідно до підпункту 2 пункту 17 Порядку у разі зміни особливих умов спеціального дозволу (відмінено «Обов'язковий моніторинг та наукове супроводження виконання особливих умов користування надрами, передбачених дозволом та угодою про умови користування надрами відповідно до абзацу третього пункту 26 Порядку» постановою Кабінету Міністрів України № 42 від 28 січня 2015 року).

Зобов'язано відповідача усунути порушення протягом 30 календарних днів.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що розгляд заяви ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» № 1/626 від 17 липня 2015 року про внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами № 610 від 13 серпня 1996 року було включено до Порядку денного тринадцятого засідання Робочої групи Державної служби геології та надр України від 27 листопада 2015 року; оскільки останній пакет документів, необхідних для внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами, подано позивачем листом від 09 листопада 2015 року за вих. № 2/914; отже, позивач належним чином та у встановлений строк не виконав вимоги припису Південного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України від 10 липня 2015 року № 09 щодо внесення змін до спеціального дозволу № 610 від 13 вересня 1996 року та Угоди про умови користування надрами, що обґрунтовано у відповідності до пункту 22 Порядку стало підставою для винесення наказу № 271 від 04 вересня 2015 року про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат».

Таким чином, на момент винесення оскаржуваного наказу № 271 від 04 вересня 2015 року, у Державної служби геології та надр України були законні підстави для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» № 610 від 13 серпня 1996 року.

Крім того, зазначає, що 11 лютого 2016 року спеціальний дозвіл та Угоду про умови користування надрами № 610, зі внесеними змінами, видано представнику за довіреністю ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат».

Таким чином, на даний час спірні правовідносини із внесення змін до спеціального дозволу позивача № 610 від 13 серпня 1996 року врегульовані у визначений законом спосіб органом, що має на це відповідні дискреційні повноваження, шляхом прийняття рішень, які не є предметом оскарження у цій справі.

З приводу наказу № 271 від 04 вересня 2015 року, в частині зупинення спеціального дозволу на користування надрами № 610, то у зв'язку із усуненням порушень, Протоколом Робочої групи Державної служби геології та надр України від 01 серпня 2016 року № 1/2016 прийнято рішення поновити дію спеціального дозволу на користування надрами № 610, як це передбачено пунктом 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615.

Тобто, питання щодо поновлення дії спеціального дозволу вирішено у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615.

16 грудня 2016 року до суду надійшли заперечення, а 21 лютого 2019 року відзив позивача на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду апеляційної інстанції відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Правовідносини між сторонами регулюються Кодексом України про надра, Порядком надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок), а також іншими Законами України (тут і далі в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та свідчать матеріали справи, спеціальний дозвіл на користування надрами від 13 серпня 1996 року № 610 та Угода до нього відповідали законодавству, що діяло на момент оформлення названих документів, зокрема містили умови щодо обов'язкового моніторингу певних робіт, передбачені абзацом 3 пункту 26 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.

28 січня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 42 «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності», якою з тексту Порядку виключено абзац 3 пункту 26.

Будь-яких застережень стосовно обов'язкової зміни умов договорів, укладених до прийняття зазначеної постанови, названий нормативний акт не містив.

Відповідно до частини восьмої статті 16 Кодексу України про надра, переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 1, підпунктом 13 пункту 4 Положення про Державну службу геології та надр України (чинний, на момент виникнення спірних правовідносин), затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 391/2011, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Держгеонадра України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлює їх дію.

Відповідно до пункту 17 Порядку, внесення змін до дозволу здійснюється органом з питань надання дозволу на підставі заяви та поданих надрокористувачем документів у разі, зокрема, зміни особливих умов та інших умов, визначених у дозволі.

При цьому, строки щодо подання заяви законодавчо не визначено.

Пунктом 17 Порядку також передбачено, що для внесення змін до дозволу заявник подає заяву, в якій зазначаються номер та дата дозволу, разом з: інформацією (у формі довідки, яка складається надрокористувачем, засвідчується його підписом та скріплюється печаткою) про виконання особливих умов дозволу, до якого планується внести зміни, та програми робіт, виконання якої передбачено угодою про умови користування надрами; пояснювальною запискою, яка складається надрокористувачем, засвідчується його підписом, скріплюється печаткою та містить обґрунтування необхідності внесення змін до дозволу.

Внесення змін до угоди про умови користування надрами здійснюється органом з питань надання дозволу без внесення змін до дозволу за наявності інформації органів державного геологічного контролю про відсутність порушень надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр.

Згідно з пунктом 18 Порядку, орган з питань надання дозволу протягом 30 календарних днів з дати надходження заяви про переоформлення дозволу (внесення змін до нього) та документів, що додаються до неї, надає заявникові дозвіл на новому бланку з урахуванням відповідних змін, або вмотивовану відмову.

Таким чином, внесення змін до дозволу та Угоди, відповідно до Порядку, покладено на орган з питань надання дозволу.

В той же час, надрокористувач зобов'язаний ініціювати внесення змін до дозволу та договору шляхом подання документів, зазначених у пункті 17 Порядку.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та свідчать матеріали справи, названі дії позивач вчинив у строк, визначений приписом від 10 липня 2015 року № 09.

Однак, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовується доводами касаційної скарги, доказів стосовно того, що протягом 30 днів, визначених пунктом 18 Порядку, відповідач надав позивачу вмотивовану відмову у внесенні змін до спецдозволу та угоди, зокрема у зв'язку із неподанням документів, визначених законодавством, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд погоджується із судом апеляційної інстанції, який дійшов висновку, що на момент винесення відповідачем наказу від 04 вересня 2015 року № 271 ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» було виконано передбачені законодавством заходи на усунення порушень, встановлених під час проведення перевірки.

Доводи Державної служби геології та надр України стосовно того, що діючим законодавством від позивача вимагалося внести зміни до спеціального дозволу, не приймаються судом як такі, що суперечать нормам пунктів 17, 18 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами.

Крім того, доводи відповідача в касаційній скарзі та висновки суду першої інстанції стосовно того, що позивач своєчасно не подав документи, необхідні для внесення змін до спеціального дозволу, не приймаються судом, виходячи з наступного.

Пунктом 17 Порядку встановлено вичерпний перелік документів, які повинен подати заявник.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, про відсутність документів згідно пункту 17 Порядку відповідач не зазначив, вмотивованої відмови у зв'язку з відсутністю необхідних документів позивачу не направив.

Права на запит додаткових документів та інформації, про які зазначає відповідач, а також зупинення терміну розгляду заяви про внесення змін на час отримання додаткових матеріалів Порядком не встановлено.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для запиту додаткових матеріалів та інформації крім тих, які перелічені в пункті 17 Порядку, та які були надані позивачем разом з заявою про внесення змін до спецдозволу.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судом апеляційної інстанції, який скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким частково задовольнив позовні вимоги.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується відповідачем в касаційній скарзі, спеціальний дозвіл та Угоду про умови користування надрами № 610, із внесеними змінами, 11 лютого 2016 року видано представнику ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат». Тобто, на даний час спірні правовідносини із внесення змін до спеціального дозволу позивача № 610 від 13 вересня 1996 року врегульовані у визначений законом спосіб органом, що має на це відповідні дискреційні повноваження.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного суду, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко