Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.02.2018 року у справі №823/1053/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 лютого 2019 року

справа №823/1053/16

адміністративне провадження №К/9901/24799/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у складі суддів Безименної Н.В., Аліменка В.О., Бєлової Л.В.

у справі № 823/1053/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроРось"

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АгроРось" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2016 року № 0000021403, яким до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 365 400 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

27 вересня 2016 року постановою Черкаського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок доведення податковим органом факту неподання позивачем Звіту про контрольовані операції за 2014 рік (далі - Звіт).

06 грудня 2016 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 19 липня 2016 року № 0000021403.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з протиправності спірного податкового повідомлення-рішення внаслідок відсутності у позивача обов'язку подавати Звіт про контрольовані операції у 2014 році внаслідок надання ним відповідної довідки до податкового органу центрального рівня.

26 грудня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга податкового органу, в якій він, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме положень підпунктів 39.2.1.2, 39.2.1.3 підпункту 39.2.1, підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 1042-р «Про затвердження переліку держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні» (далі - Розпорядження № 1042-р), частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду, яке відповідає закону, просить залишити його в силі, а оскаржуване судове рішення скасувати.

27 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу податкового органу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків до 27 січня 2017 року (суддя Бившева Л. І.).

19 січня 2017 року відповідачем усунуто недоліки касаційної скарги.

23 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу.

21 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги № К/9901/24799/18 прийнято до провадження та витребувано з Черкаського окружного адміністративного суду справу № 823/1053/16.

01 березня 2018 року справа № 823/1053/16 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у червні 2016 року посадовими особами податкового органу проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з питання неподання Звіту про контрольовані операції за 2014 році, за результатами якої складено акт від 04 липня 2016 року № 860/28-10-14-03/21374294 (далі - акт перевірки).

19 липня 2016 року посадовою особою податкового органу на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000021403, яким за порушення вимог підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України до Товариства застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 365 400 грн.

Штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням застосовано на підставі та у розмірі, визначеному пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України. Розмір штрафних (фінансових) санкцій не є спірним у цій справі, спірним є питання щодо наявності складу податкового правопорушення як підстави прийняття спірного акта індивідуальної дії.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом висновком про невиконання платником податку обов'язку в частині подання Звіту про контрольовані операції за 2014 рік.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АгроРось" з 04 жовтня 2002 року зареєстроване як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 21374294.

Протягом 2014 року позивач здійснив імпорт насіння кукурудзи від компанії Monsanto International Sarl (Швейцарська Конфедерація) на загальну суму понад 50 000 000 грн, а саме 64 719 307 грн 56 коп.

Згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Пунктом другим розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення податкового контролю трансфертним ціноутворенням" від 28 грудня 2014 № 72-VII, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, встановлено, що звіт про контрольовані операції за 2014 рік подається до 01 травня 2015 року і формується з урахуванням норм статті 39 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року.

Положеннями підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції Закону чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для цілей цього Кодексу контрольованими операціями є, зокрема, господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні. Перелік таких держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України. Цей перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, публікує щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок публікується протягом трьох місяців з моменту такої зміни.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 1042 «Про затвердження переліку держав (територій), у яких ставки нижчі, ніж в Україні» (в редакції, що діяла до 13 травня 2015 року) Швейцарська Конфедерація була включена у перелік держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні.

Відповідно до підпункту 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України господарські операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.

Підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року), на який посилається податковий орган як на підставу спірного податкового повідомлення-рішення, встановлено, що платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Згідно з підпунктом 39.2.1.3 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України у разі коли в державі (на території) реєстрації такого нерезидента встановлено більше ніж одну ставку податку на прибуток (корпоративного податку), платником податку подається довідка (або її нотаріально засвідчена копія), що підтверджує обрану нерезидентом ставку податку на прибуток (корпоративного податку), встановлену у державі його реєстрації, до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує податкову і митну політику, у строки, визначені підпунктом 39.4.2 цієї статті для подання звіту про контрольовані операції.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, висновувався з того, що позивач протягом 2014 року не здійснював контрольованих операцій з нерезидентом Monsanto International Sarl, а отже, він не зобов'язаний був подавати до контролюючого органу відповідний Звіт.

Відсутність у позивача обов'язку щодо подання Звіту суд апеляційної інстанції обґрунтовує тим, що 09 лютого 2016 року суб'єктом господарювання на адресу податкового органу було направлено лист, в якому повідомлено податковий орган про те, що загальна ставка податку на прибуток у 2014 році нерезидента становить 17,8% (федеральний податок - 8,5%, кантональний податок - 9 %, муніципальний (комунальний) податок - 0,3%), що не є на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні. До зазначеного листа позивачем було додано належним чином завірені сертифікати про те, що Monsanto International Sarl дійсно є суб'єктом кантонального, комунального і федерального оподаткування. Вищезазначене підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монсато Україна» від 16 вересня 2016 року № 264.

Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими, виходячи із такого.

Наявність у резидента обов'язку щодо подання Звіту про контрольовані операції за 2014 рік обумовлена наявністю сукупності обставин, а саме: однією з сторін таких операцій має бути нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні; загальна сума операцій платника податків з кожним контрагентом-нерезидентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.

Законодавчо визначеною підставою звільнення особи від обов'язку подання такого Звіту є надсилання суб'єктом господарювання довідки до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує податкову і митну політику, за умови, що в державі (на території) реєстрації такого нерезидента встановлено більше ніж одну ставку податку на прибуток (корпоративного податку).

Форма довідки Податковим кодексом України не передбачена. Така довідка має бути видана компетентним органом іншої країни (наприклад, податковим органом чи Міністерством фінансів) і належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України. Водночас законодавець визначив вимоги, які висуваються до змісту такої довідки та строки її подання. Інформація, наведена в довідці, має підтверджувати обрану нерезидентом ставку податку на прибуток (корпоративного податку), а сама довідка повинна подаватися до уповноваженого органу у строки, визначені підпунктом 39.4.2 цієї статті для подання звіту про контрольовані операції, тобто до 01 травня року, наступного за звітним.

У цій справі судом першої інстанції встановлено, що довідка, яка б відповідала вимогам, наведеним у підпункті 39.2.1.3 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, позивачем до Державної фіскальної служби України не подавалась, відтак підстави для звільнення суб'єкта господарювання від обов'язку щодо подання Звіту про контрольовані операції за 2014 рік відсутні.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, помилково взяв до уваги зміст супровідного листа позивача, у якому Товариство визначило сукупну ставку податку контрагента-нерезидента. Разом з тим, позивач такий лист надіслав до Державної фіскальної служби України поза межами строків, визначених підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, адже датований він 09 лютого 2016 року.

Як встановлено судом першої інстанції, інформація, наведена у сертифікатах, доданих до листа від 09 лютого 2016 року, лише підтверджує факт того, що контрагент є резидентом Конфедерації Швейцарії, який сплачує кантональний, комунальний і федеральний податки, та на нього розповсюджується дія Угоди про подвійне оподаткування між Україною та Швейцарією. Згадані сертифікати не містять жодної інформації про конкретні ставки відповідних податків.

Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині оцінки наданих до Державної фіскальної служби України сертифікатів як таких, що не є підставою для звільнення позивача від обов'язку щодо подання Звіту, оскільки вони не містять жодної інформації про конкретну ставку податку, та подані поза межами законодавчо визначених строків.

Розповсюдження на відповідні правовідносини дії Конвенції, укладеної між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал від 30 жовтня 2000 року, також не звільняє суб'єкта господарювання-резидента від обов'язку подати відповідний Звіт в порядку, визначеному підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив їх комплексне дослідження, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення, відтак судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі № 823/1053/16 скасувати, залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер