Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.02.2019 року у справі №822/2118/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

19 лютого 2019 року

справа №822/2118/16

адміністративне провадження №К/9901/38314/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року у складі судді Лабань Г.В.,

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у складі суддів Матохнюка Д.Б., Боровицького О.А., Сапальової Т.В.,

у справі №822/2118/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Уркінтек»

до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

У С Т А Н О В И В :

27 жовтня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Уркінтек» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 03 серпня 2016 року №0001171401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 129 424 грн., в тому числі 1 419 616 грн. за основним платежем та 709 808 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0001191405, яким нарахована пеня за порушення термінів ЗЕД на суму 340 грн., №0001181405 в частині нарахування на суму 224102,66 грн пені за порушення термінів ЗЕД, від 12 жовтня 2016 року №0002262200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1571780 грн. в тому числі 1295116 грн за основним платежем та 276664 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, з мотивів безпідставності їх прийняття.

26 грудня 2016 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, позов Товариства задоволений частково, скасовані податкові повідомлення - рішення податкового органу від 03 серпня 2016 року №0001171401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2129424 грн, в тому числі 1419616 грн за основним платежем та 709808 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, №0001191405, яким визначена пеня за порушення термінів ЗЕД на суму 340 грн, від 12 жовтня 2016 року №0002262200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1571780 грн в тому числі 1295116 грн за основним платежем та 276664 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 03 серпня 2016 року №0001181405 в частині нарахування на суму 224102,66 грн пені за порушення термінів ЗЕД, з мотивів не підтвердження висновків відповідача, викладених в акті перевірки, відсутності підстав для прийняття податкових повідомлень - рішень.

30 березня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

02 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 31 березня 2017 року та витребувана справа №822/2118/16 з Хмельницького окружного адміністративного суду.

Заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу Товариством до Суду не подані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

30 червня 2017 року справа №822/2118/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

14 березня 2018 року справа №822/2118/16 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/38314/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 37462850, перебуває на податковому обліку з 01 січня 2014 року, є платником податку на додану вартість.

Податковим органом у червні 2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2016 року, результати якої викладені в акті перевірки від 12 липня 2016 року № 0046/22-01-14-08/37462850 (далі - акт перевірки).

03 серпня 2016 року керівником податкового органа на підставі акта перевірки, прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001171401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 1419616 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 709808 грн, №0001181405, яким до позивача застосовано пеню за порушення термінів ЗЕД в сумі 527588 грн, №0001191405, яким до позивача застосовано пеню за порушення термінів ЗЕД в сумі 340 грн, №0001161401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств: за основним платежем в сумі 1738030 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 280327 грн.

12 жовтня 2016 року керівником податкового органу, з урахуванням результатів адміністративного оскарження прийняте податкове повідомлення-рішення №0002262200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 1295116 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 276664 грн.

Щодо податку на прибуток.

Податковий орган доводить, що Товариством порушені положення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого за 2014 рік занижено суму податку на прибуток на суму 493638 грн.

Порушення позивачем статей 2, 3, 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, пункту 3 П(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності", пункту 6 П(С)БО 16 "Витрати", пункту 5.4 П(С)БО №25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва", призвело за висновком податкового органу до заниження податку на прибуток в сумі 1244392 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 1177376 грн, за перший квартал 2016 року в сумі 67016 грн.

Щодо податку на додану вартість.

Порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, призвело за висновком податкового органу до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет на суму 1420449 грн, в тому числі за січень 2014 року в сумі 1720 грн, лютий 2014 року в сумі 19014 грн, вересень 2014 року в сумі 34298 грн, жовтень 2014 року в сумі 25635 грн, листопад 2014 року в сумі 127117 грн, грудень 2014 року в сумі 117566 грн, травень 2015 року в сумі 260515 грн, червень 2015 року в сумі 47693 грн, липень 2015 року в сумі 232565 грн, жовтень 2015 року в сумі 125349 грн, листопад 2015 року в сумі 112030 грн, грудень 2015 року в сумі 316114 грн, лютий 2016 року в сумі 833 грн.

Щодо пені у сфері ЗЕД.

Відповідач доводить порушення позивачем частини першої статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та пункту 1 постанови правління НБУ №354 від 03 червня 2015 року "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" в частині дотримання 90-денного строку розрахунків по імпортному контракту №1047/15 від 28.04.2015 року з Arman Cotton Pvt Limited, Пакистан.

Відповідач доводить порушення частини першої статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та постанови правління НБУ №515 від 20 серпня 2014 року "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України" в частині дотримання 90-денного строку надходження валютної виручки по імпортному контракту №1437/14 від 23 липня 2014 року з Arman Cotton Pvt Limited, Пакистан.

Податковий орган доводить порушення позивачем положень Указу Президента України №319/94 від 18 червня 1994 року "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" та пункту 1 статті 9 Декрету КМУ №15-93 від 19 лютого 1993 року "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", в частині не проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01 липня 2015 року та 01 січня 2016 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за перевіряємий період Товариство мало взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд-Имекс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Технобуд УА", Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтех-трейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Сеолан", ФОП Сторожук О.І., Товариством з обмеженою відповідальністю "Постачпродукт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Тііда Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробізнес Альянс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантис Інвест", Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Енд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Батафога", Товариством з обмеженою відповідальністю "Амірант Центр", Товариством з обмеженою відповідальністю "Мета Днепр", факт здійснення господарських операцій з якими підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, які складені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять усі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення висновувалися на тому, що відповідачем не надано жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявлених позивачем вимог, як-то безтоварності та/або фіктивного характеру здійснених позивачем операцій, не надано жодних доказів, які б стверджували факт розірвання, визнання недійсними чи неукладеними правочинів укладених між Товариством та його контрагентами.

Судами попередніх інстанцій не прийняті посилання податкового органу на неналежність оформлення товарно - транспортних накладних, із зазначенням того, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд апеляційної інстанції визнав неприйнятним посилання податкового органу на відсутність наказів та відряджень директора Товариства, як підстави, яка свідчить про фіктивність вчинених господарських операціях позивача із контрагентами, з огляду на аналіз положень частини першої статті 626 Цивільного кодексу України та недоведеність будь-якою іншою нормою обов'язку сторін, які укладають договір, особисто зустрічатися.

Оцінюючи спір в частині взаємовідносин Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сеолан", суди попередніх інстанцій встановили, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, по адміністративній справі №822/2006/15 за позовом Товариства (позивача у справі) до податкового органу (відповідача у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2015 року №0000492202/181.

Судовими рішеннями у справі №822/2006/15 підтверджені господарські відносини позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю "Сеолан" за квітень - серпень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Екоплюс" за лютий-березень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Віател" за січень-березень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Імекс" за березень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Транслем" за січень 2014р. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрпромторг" за вересень 2013 року - січень 2014 року, що доводить наявність підстав для звільнення від доказування в розумінні частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року, на час вирішення справи судами попередніх інстанцій).

Судами попередніх інстанцій встановлена загальна та спеціальна право дієздатність контрагентів позивача, яка підтверджується матеріалами справи, оскільки контрагенти позивача на момент укладання договорів зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали статус платників податку на додану вартість, жодних відомостей про їх відсутність за місцезнаходженням або про зміну їх місцезнаходження в Єдиному державному реєстрі не внесено.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що актом перевірки перевіряючими не зафіксовано неналежного оформлення податкових накладних, на підставі яких у позивача виник податковий кредит, оскільки, всі вони складені відповідно до норм чинного законодавства, що в свою чергу виключає факт безтоварності та/або фіктивного характеру здійснених позивачем операцій.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акту перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару (продукції).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат, так і податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Неприйнятними є посилання відповідача на порушення кримінального провадження по контрагенту позивача. Суд апеляційної інстанції відхиляючи цей довід вказав на те, що жодного вироку в межах кримінального провадження на момент розгляду справи не прийнято, а тому наявність лише факту порушення кримінальної справи не свідчить про наявність вини.

Суд погоджується з такою позицією суду апеляційної інстанції та додатково зазначає, що податковим органом не доведено зв'язок між кримінальним правопорушенням та податковим правопорушенням в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001181405 від 03 серпня 2016 року в частині нарахування пені за порушення термінів ЗЕД на суму 224102,66 грн.

Оцінюючи спір у цій частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, висновувався на тому, що для цілей визначення податкових зобов'язань та зборів (у тому числі митних платежів) протягом усієї доби застосовується офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений Національним банком України, що діє на 0 годин відповідної доби, що зумовлює, застосування у межах спірних правовідносин курс станом на 15 грудня 2015 року, а не 30 січня 2015 року як застосовано відповідачем.

В ході судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що позивачу повинні бути нараховані санкції за порушення валютного законодавства за 108 днів, що представниками сторін не заперечується та наведений розрахунок 39337,28 дол. США (сума боргу) * 23,811620 грн. (курс НБУ станом на 15.12.2015 року - дату прострочення) * 0,3% (ставка пені) * 108 (кількість днів порушення). Отже пеня за порушення термінів ЗЕД повинна становити 303485,73 грн., що доводить невідповідність предмета спірного податкового повідомлення-рішення та обумовлює його протиправність.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001191405 від 03 серпня 2016 року, яким до позивача помилково застосовано пеню за порушення термінів ЗЕД в сумі 340 грн, а не штраф за порушення валютного законодавства, як це визначено Положенням про валютний контроль.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цих податків, нарахування пені у сфері ЗЕД і, як наслідок, унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірних податкових повідомлень - рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року

у справі №822/2118/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф .Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер