Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

Київ

справа №651/497/17

провадження №К/9901/52570/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Мороз Л.Л., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Верхньорогачицької районної ради Херсонської області про визнання протиправним рішення та поновлення права на земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Верхньорогачицького районного суду Херсонської області у складі судді Федоряки О.Г. від 11 січня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Запорожана Д.В., Яковлєва О.В., Танасогло Т.М. від 15 травня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2017 року ОСОБА_2 (спадкоємець ОСОБА_3.) звернувся до суду з позовом до Верхньорогачицької районної ради Херсонської області, у якому просив визнати протиправним рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради № 4 від 02 березня 2017 року «Про звернення ОСОБА_3 щодо поновлення права на земельну ділянку».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 11 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. Рішення судів мотивовано тим, що у зв'язку із підтвердженням факту реабілітації родини позивача, у відповідності до вимог Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та Порядку виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 18 лютого 1993 року, виплачену грошову компенсацію, повернуто житловий будинок та присадибну ділянку, тобто поновлено права жертви політичних репресій. Щодо повернення земельної ділянки площею 64 десятини (70 га), то у відповідності до вимог земельного законодавства такі підстави відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 лютого 2014 року Комісією з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради прийнято рішення № 2 «Про звернення ОСОБА_3 щодо повернення майна, визнання права власності та підтвердження факту реабілітації», пунктом 6 якого вирішено відмовити ОСОБА_3 у поверненні земельної ділянки у розмірі 64 десятини (70 га) в натурі, оскільки згідно з пунктом 11 Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 18 лютого 1993 року, земля була націоналізована (соціалізована).

02 березня 2017 року Комісією з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради прийнято рішення № 4 «Про звернення ОСОБА_3 щодо поновлення права на земельну ділянку», яким вирішено залишити без змін пункт 6 рішення Комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради від 12 лютого 2014 року № 2 «Про звернення ОСОБА_3 щодо повернення майна, визнання права власності та підтвердження факту реабілітації».

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Касаційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована тим, що він має право на поновлення порушеного репресією права на земельну ділянку.

Верхньорогачицька районна рада відзиву на касаційну скаргу не надіслала.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Згідно із статтею 5 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» встановлено для осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі або примусового поміщення у лікувальні заклади і згодом реабілітовані відповідно до статті 1 цього Закону, грошову компенсацію у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць позбавлення волі, але не більш як 75 мінімальних заробітних плат. Одноразово як грошова компенсація реабілітованій особі виплачується до 15 мінімальних заробітних плат, а решта належних грошей - протягом наступних п'яти років. У разі можливості, на вимогу реабілітованого, вся нарахована грошова компенсація може бути виплачена одноразово. Виплата компенсації спадкоємцям не проводиться, крім випадків, коли компенсація була нарахована, але не отримана реабілітованим.

Вилучені будівлі та інше майно по можливості (якщо будинок незайнятий, а майно збереглося) повертаються реабілітованому або його спадкоємцям натурою. При відсутності такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель та майна.

Не підлягають поверненню (компенсації) будівлі та інше майно, що було націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів.

Заяви про компенсацію та повернення майна подаються не пізніше трьох років з моменту набрання чинності цим Законом або з дня одержання особою довідки про реабілітацію згідно з цим Законом.

Порядок виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим регулюється Положенням, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

8. Відповідно до пунктів 3, 11 Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 18 лютого 1993 року, громадянам, реабілітованим згідно із статтями 1 і 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", повертаються вилучені у них будівлі та інше майно або відшкодовується їх вартість (за винятком майна, цивільний обіг якого було заборонено на час піддання репресіям).

Не підлягають поверненню (компенсації) будівлі та інше майно, що було націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів.

9. Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року (тут і далі - КАС України) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

10. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

11. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

12. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

13. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

14. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

15. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

17. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

16. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

17. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

18. Як установлено матеріалами справи, спірні правовідносини пов'язані із поновленням права ОСОБА_2, як спадкоємця репресованої особи, у вигляді повернення права на земельну ділянку, яка була вилучена внаслідок політичної репресії.

19. За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

20. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

21. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

22. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2018 року (справа № 761/33504/14-а), від 18 квітня 2018 року (справа № 802/950/17-а), від 14 листопада 2018 року (справа № 826/240/16).

23. Частиною першою статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 339, 341, 345, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Верхньорогачицького районного суду Херсонської області від 11 січня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року - скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Верхньорогачицької районної ради Херсонської області про визнання протиправним рішення та поновлення права на земельну ділянку - закрити.

Роз'яснити право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя Л.Л. Мороз