Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

Київ

справа №826/1624/16

адміністративне провадження №К/9901/2374/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними матеріалами касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа, Фонд, Банк відповідно) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року (судді Земляна Г.В., Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії та рішення Уповноваженої особи про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» № 011-28695-190215 у доларах США від 19 лютого 2015 року (далі - Договір банківського вкладу), укладеного між Банком та позивачем;

- зобов'язати Уповноважену особу надати Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на виплату відшкодування у розмірі 200 000 грн за рахунок коштів Фонду.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 18 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовив.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач брав участь в укладенні нікчемного правочину (банківського вкладу), оскільки поповнення депозитного рахунку позивача шляхом перерахування коштів з поточного рахунку іншої фізичної особи суперечить вимогам Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Банку.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 05 грудня 2017 року це рішення скасував та постановив нове - про задоволення позовних вимог. Своє рішення обґрунтував тим, що в цьому випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для прийняття відповідачем рішення про визнання нікчемним Договору банківського вкладу, укладеного між Банком і ОСОБА_2 та операцій з внесення грошових коштів на його рахунок, відкритий на підставі цього договору, а отже, рішення Уповноваженої особи, в частині визнання такого правочину нікчемним є протиправним та підлягає скасуванню.

Уповноважена особа Фонду не погодилася із рішеннями суду апеляційної інстанції і подала касаційну скаргу з вимогами про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Зазначає, зокрема, про те, що Договір банківського вкладу було укладено за визначених частиною третьою статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VІ) умов, якими встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з тих підстав, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Верховний Суд переглянув рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Суди у цій справі встановили, що між ОСОБА_2 (вкладник) та Банком укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 19 лютого 2015 року № 011-28695-190215, за умовами якого вкладник розміщує по 20 травня 2015 року на вкладному рахунку № НОМЕР_1 суму у розмірі 8000 доларів США.

Відповідно до пункту 1.10 договору банківського вкладу у разі закінчення строку залучення вкладу вклад виплачується шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за якими можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів.

Згідно з додатковою угодою від 19 лютого 2015 року до вказаного договору банківського вкладу сторони домовились викласти пункт 1.8 договору у наступній редакції: « 1.8. Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого у банку, або шляхом перерахування з відкритого у банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку у день укладання сторонами цього договору. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови пункту 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі цього договору, не застосовуються».

Згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті для фізичної особи від 19 лютого 2015 року № 46161573 на вкладний рахунок позивача внесено грошові кошти у розмірі 8000 доларів США.

Вказані обставини підтверджено матеріалами справи та не заперечувались відповідачами.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Банку.

Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Банку призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова В.В.

Інформація, розміщена на офіційному сайті Фонду 05 серпня 2015 року, свідчить, що з метою забезпечення збереження активів неплатоспроможного банку, запобігання втрати майна та збитків Банку і Фонду, виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 03 серпня 2015 року № 147 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у Банку до 02 жовтня 2015 року включно та продовження повноважень Уповноваженої особи Кадирова В.В. до 02 жовтня 2015 року включно.

З листа від 23 вересня 2015 року № 8821/82 позивачу стало відомо що депозитний Договір № 011-28695-190215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 19 лютого 2015 року, укладений між Банком та позивачем визнано нікчемним на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VІ.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Банку, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Банку, визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону № 4452-VІ, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

На офіційному сайті Фонду розміщено оголошення, про те, що Фонд розпочне виплати вкладникам Банку за Загальним реєстром (незалежно від часу закінчення строку депозитного договору) з 08 жовтня 2015 року.

Разом з тим, у зв'язку із нікчемністю договору банківського вкладу виплату коштів за вкладним рахунком позивача обмежено. Як визнається сторонами, позивача не включено до переліку вкладників, що мають право на відшкодування коштів за вкладами у банку за рахунок Фонду.

Позивач, вважаючи протиправним рішення Уповноваженої особи про визнання укладеного між ним і Банком договору нікчемним, а також безпідставним і неправомірним невнесення його до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів по вкладам за рахунок Фонду, та до відповідного Загального реєстру вкладників, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а Велика Палата Верховного Суду за подібних до встановлених у справі, що розглядається, обставин зазначила, що відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) на відповідному банківському рахунку розміщено певну суму, яка обчислюється в тисячах доларів США, строком до 22 січня 2016 року, що підтверджується платіжним дорученням.

Укладення зазначеного договору й зарахування коштів на рахунок відбулись до початку віднесення АТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).

Отже, як зазначив цей суд, оскільки вклад розміщено на рахунку АТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI. При цьому, відповідач не навів правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до приписів Закону № 4452-VI.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

Ці висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, ухвалені за результатами розгляду справ, фактичні обставини яких є певним чином подібними до фактичних обставин, встановлених у справі, що розглядається, - спір у справі, що розглядається, також стосується правомірності дій уповноваженої особи Фонду, Фонду щодо визнання договору нікчемним та надання додаткової інформації щодо позивача як вкладника, який має право на виплату відшкодування у розмірі 200 000 грн, тому колегія суддів у вимірі фактичних обставин цієї справи вважає рішення суду апеляційної інстанції обґрунтованим та таким, що відповідає закону.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко