Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.12.2018 року у справі №814/4261/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

Київ

справа №814/4261/15

адміністративне провадження №К/9901/27373/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 (суддя Гордієнко Т.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2018 (головуючий суддя Скрипченко В.О., судді: Золотніков О.С., Осіпов Ю.В.)

у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.08.2015:

№ 0011661702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 416 477 грн. та 208 238,50 грн. штрафні санкції;

№ 0011651702, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 35 976 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.02.2016, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ФОП ОСОБА_2 оскаржив їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог ФОП ОСОБА_2 посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Позивач зазначає, що договір, який підписаний між останнім та ТОВ «Прод-тор» не віднесено законом до нікчемних, а судові рішення, з урахуванням вимог статті 204 Цивільного кодексу України про визнання його недійсним - відсутні, отже умови договору сторонами виконані належним чином. Крім того, на думку позивача, перебування керівника ТОВ «Прод-тор» (контрагента) у Стрижанівській колонії під час здійснення господарської діяльності не підтверджує відсутності фактичного виконання господарських операцій, оскільки відтиск печатки підприємства контрагента, наявний на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства у здійсненні поставки товару, її оплати покупцем, з метою використання у господарській діяльності. Позивач вказує, що в матеріалах справи відсутні посилання на рішення суду (вирок), якими б підтверджувався факт фіктивності вказаного підприємства.

У свою чергу, податковим органом подано заперечення на касаційну скаргу, згідно яких, відповідач погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, висновки, зроблені судами відповідають фактичним обставинам справи та не суперечать нормам права. Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарських операцій, які спричинили реальні зміни майнового стану платників податків, вважає відповідач.

Первомайська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області просить суд касаційної інстанції залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.12.2018 призначено справу №814/4261/15 до касаційного розгляду у судовому засіданні на 18.12.2018.

У судове засідання представники сторін не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Зазначене підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення. Суд, керуючись пунктом 2 частиною першою статті 345 КАС України, здійснює касаційний розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Прод-Тор» за період з 01.01.2015 по 31.05.2015 складено акт від 04.08.2015 №461/172/НОМЕР_3, згідно якого встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення 18.08.2015 №0011661702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 416 477грн. та 208 238,50грн. штрафні санкції, №0011651702, яким зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 35 976 грн.

У акті перевірки зазначено, що відповідно до матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.05.2015 №12015020010002955 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205, частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, у злочинній схемі легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом задіяне ТОВ «Прод-Тор» (контрагент позивача), керівником якого є ОСОБА_3 Вказана особа у період здійснення фінансово-господарських операцій з 29.05.2014 знаходилась під вартою у Стрижавській виправній колонії №81 (по іншій кримінальній справі).

У процесі розгляду справи судами попередніх інстанцій, позивач надав суду договір поставки, укладений позивачем з ТОВ « Прод- Тор» від 30.03.2015 в особі директора ОСОБА_3, за умовами якого позивач придбав сою. А також видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні. Вказані документи від імені ТОВ «Прод-Тор» підписані ОСОБА_3

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивачем податковий кредит сформований на підставі податкових накладних підписаних від імені ТОВ «Прод-Тор» ОСОБА_3, який в цей період (березень, квітень 2015 року) перебував у виправній колонії. Згідно довідки колонії його ніхто не відвідував. У протоколі допиту ОСОБА_3, значиться, що останній заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ «Прод-Тор» та вказує, що первинних документів не підписував та інформацією стосовно цього підприємства не володіє.

Суд касаційної інстанції вважає, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Суди попередніх інстанцій правомірно посилаються в оскаржуваних рішеннях на правовий висновок Верховного суду України, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

До того ж, податковим органом до суду надано вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 11.01.2017 у справі №127/26850/16-к, яким затверджено угоду про визнання винуватості, з якого вбачається, що певною особою, з метою створення та провадження злочинної діяльності (у тому числі) «ТОВ «Прод-Торг» використано підроблені документи - паспорт громадянина України ОСОБА_3

Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та підтверджують засвідчені документами, факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду