Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №808/931/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 грудня 2018 року

справа №808/931/16

адміністративне провадження №К/9901/31173/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у складі судді Батрак І.В. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у складі суддів Бишевської Н.А., Семененка Я.В., Добрядник Я.В. у справі №808/931/16 за позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» до Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

16 березня 2016 року Приватне мале виробничо-комерційне підприємство «Ассоль» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Токмацької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 21 грудня 2015 року №0000972200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 329 480,00 грн., у т.ч. 219 653,00 грн. за основним платежем та 109 827,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та від 21 березня 2016 року № 0000082200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4860 грн., у тому числі 3240 грн. за основним платежем та 1620 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, з мотивів безпідставності їх прийняття.

16 листопада 2016 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року, задоволений позов Підприємства, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 21 березня 2015 року №0000972200 та від 21 березня 2016 року №0000082200, з підстав доведеності позивачем правомірності формування даних звітності за спірними операціями та недоведеності податковим органом правопорушень покладених в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

29 червня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на невідповідність викладених в судових рішеннях висновків фактичним обставинам справи, порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Підприємству в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акту перевірки та здійснює нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

12 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, справу №808/931/16 із Запорізького окружного адміністративного суду не витребувано.

03 липня 2017 року Підприємством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

01 березня 2018 року касаційне провадження К/9901/31173/18 передано з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

07 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги К/9901/31173/18 прийняті до свого провадження та витребувано справу №808/931/16 із Запорізького окружного адміністративного суду.

19 березня 2018 року справа №808/931/16 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/31173/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 20470908, перебуває на податковому обліку з 04 липня 1994 року, є платником податку на додану вартість з 09 лютого 2007 року.

Податковим органом у листопаді-грудні 2015 року проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства з питання що стали предметом незгоди, висвітлених у запереченнях за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 17 січня 2015 року № 445/22/20470908 (далі акт перевірки).

21 грудня 2015 року та 21 березня 2016 року керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням 21 грудня 2015 року №0000972200 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 219653 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 109827 грн. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання визначені положення підпункту 14.1.28 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.2, 44.3, 44.4, 44.6 статті 44, підпунктів 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 138.2, 138.4 статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

За цих же самих правових підстав, з урахуванням адміністративного оскарження податковим повідомленням-рішенням №0000082200 збільшено суму податку на прибуток за основним платежем на 3240 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції на 1620 грн.

Склад податкових правопорушень за висновком податкового органу полягає у порушенні позивачем положень підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження суми доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за 2014 рік в сумі 475 267 грн., у порушенні положень підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього кодексу, в результаті якого завищено суму витрат за 2014 рік у розмірі 607652 грн.

Щодо заниження доходів, порушення підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, яке, за твердженням відповідача, полягає у не включенні позивачем до суми інших доходів вартості запчастин виробництва Росія (які фактично є продукцією Китаю ), як безоплатно отриманих.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Підприємством, як покупцем та HEBEI NINGFANG IMPORT AND EKSPORT СО., LТD., (Китай), як продавцем 23 липня 2014 року укладено Контракт від 23 липня 2014 року та додаткова угода до нього від 31 грудня 2015 року, предметом якого є товар, зазначений у специфікаціях, орієнтовано на суму 1 000 000 доларів США, строк дії контракту до 31 грудня 2015 року, за період перевірки позивачем отримано та оплачено запчастин на суму 41 298 дол. США (533 096,97 грн. без податку на додану вартість).

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що отриманий та оплачений позивачем товар від HEBEI NINGFANG IMPORT AND EKSPORT СО., LТD, не може вважатись безоплатно отриманим.

Доводи податкового органу щодо підміни товару, яка полягає у тому, що позивачем здійснено оприбуткування продукції - запчастин виробництва Китай, як продукцію-запчастини виробництва Росія (Товариство з обмеженою відповідальністю «Челябінський тракторний завод - Уралтракт»), є неприйнятними, з огляду на те, що порушення правил обліку (оприбуткування) Підприємством товару на рах. 28 не доводить фат безоплатно отриманих товарів. Інших доказів безоплатного отримання позивачем товару податковим органом не встановлено та під час судових розглядів справи не доведено.

Оцінюючи спір у цій частини суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що посилання скаржника на здійснену позивачем підміну каталожних номерів, основаних на наданих податковому органу позивачем поясненнях, з яких вбачається, що він оприбуткував запчастини, поставлені HEBEI NINGFANG IMPORT AND EKSPORT СО., LТD, під номерами каталогу TOB «Челябінський тракторний завод - Уралтрак» (Росія), пояснюючи це тим, що вказані запчастини використовуються до трактора Т-170 виробництва ТОВ «Челябінський тракторний завод - Уралтрак», про що зазначено у вантажно-митній декларації, але виробляються у Китаї, а виробник здійснює поставку товару за власними каталожними номерами, які відрізняються від каталожних номерів ТОВ «Челябінський тракторний завод - Уралтрак».

Платник податків зазначив, що покупці запчастин для тракторів ТОВ «Челябінський тракторний завод - Уралтрак» оформлюють свої замовлення та прописують умови тендерів виключно згідно з каталогом ТОВ «Челябінський тракторний завод - Уралтрак», і тому реалізувати такі запчастини можливо тільки під такими каталожними номерами.

Суд визнає, що податковим органом не доведено склад податкового правопорушення положень підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, відповідно до статті 109 Податкового кодексу України, жодною нормою податкового законодавства не передбачено віднесення до безоплатно отриманого товару оприбуткування товару не за тими каталожними нормами, за яким такий товар поставлявся.

Відтак, висновок податкового органу про заниження Підприємством доходу за 2014 рік на суму 475 267 грн. є неприйнятним.

Заниження витрат в порушення позивачем підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України за позицією податкового кодексу полягає у включенні до витрат Підприємства придбаної у Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 вартості робіт (послуг) з ремонту та фарбування промислової техніки, реальність яких не підтверджена.

Суди попередніх інстанцій здійснивши системний аналіз норм підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, абзацу першого пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, який зумовив встановлення підстав, складу та умов формування витрат, висновуючись на встановленні фактичних обставин у справі щодо укладення та виконання між Підприємством, як замовником та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як виконавцем договору від 03 квітня 2014 року, в межах якого здійснений ремонт вузлів та агрегатів, а також фарбування техніки, найменування та кількість яких зазначається у специфікаціях до договору, на ремонтній базі Виконавця (орендоване приміщення за адресою: Запорізька область, Василівський район, с. Зелений Гай, вул. Зелена, дійшли до висновку про правомірність їх формування.

Реальність господарських операцій з поставки Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 робіт (послуг) з ремонту двигунів та фарбування бульдозерів встановлено судами попередніх інстанцій на підставі специфікації за період з квітня по жовтень 2014 року, рахунків-фактури, калькуляції вартості виконаних робіт, актів виконаних робіт на надані послуги, видаткових накладних на поставку запчастин, актів прийому-передач, виписок за особовим рахунком позивача, які свідчать про оплату у безготівковій формі позивачем придбаних робіт та відсутність доказів податкового органу щодо порушень позивача відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку.

Посилання скаржника на те, що в наданих позивачем калькуляціях не зазначено використання людиногодин, енергоносіїв, інших матеріалів, які безпосередньо використовуються для ремонту вищевказаних вузлів та агрегатів, відхилено судом апеляційної інстанції з огляду на недоведеність саме таких вимог до цих документів податковим органом, та сукупну оцінку усіх спірних господарських операцій.

Суд погоджується із здійсненою судами попередніх інстанцій оцінкою належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до частини третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції яка діє з 15 грудня 2017 року та в редакції частини третьої статті 86 цього кодексу, яка діяла на час вирішення справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Оцінюючи спір у цій частині суд апеляційної інстанції застосував принцип презумпції правомірності правочину, закріплений статтею 204 Цивільного кодексу України та визнання судом недійсним господарського зобов'язання повністю або в частині відповідно до статті 207 Господарського кодексу України.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні і недійсність таких правочинів визнається тільки судом, відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України.

Суд визнає, що визнання недійсними правочинів актом перевірки знаходиться за межами компетенції податкового органу, повноваження якого щодо цього питання передбачені підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, за положеннями якого контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність доказів недійсності договору укладеного з фізичною-особою підприємцем спростовує висновки податкового органу про завищення витрат за 2014 рік у розмірі 607652 грн., внаслідок нереального характеру господарських операцій та використання придбаних робіт у неоподатковуваних операціях.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності здійснення контрагентами позивача господарських операцій.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару (продукції) та послуг, якими підтверджено дотримання позивачем усіх умов при формуванні доходів та витрат.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток спірними податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі №808/931/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер