Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.11.2018 року у справі №804/7878/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2018 року

м. Київ

справа №804/7878/14

адміністративне провадження №К/9901/4891/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року (головуючий суддя Добродняк І.Ю., судді: Бишевська Н.А., Нагорна Л.М.) у справі №804/7878/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРС» до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року ТОВ «БАРС» звернулося до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 27 травня 2014 року №4-4987-11-3 в частині вимог, зазначених у пунктах №№1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 13.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що частина вимог, зазначених у вказаних пунктах Припису, є необґрунтованими, оскільки не містять вимог на усунення виявлених порушень та мають строк виконання, не передбачений законодавством, а сам акт перевірки не встановлює порушень, на усунення яких направлені конкретні пункти вказаного припису. Так, зокрема, пункти 1, 3, 7, 10, 12 Припису мають термін виконання «Постійно», а пункти 5, 6 дублюють положення статистичного та податкового законодавства, не містять вимоги до усунення порушень та не мають кінцевого терміну виконання. Інші пункти припису, на думку позивача, є необґрунтованими, оскільки порушень норм чинного законодавства позивачем не було допущено.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 червня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову про задоволення позову. Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 13 припису Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області №4-4987-11-3 від 27 травня 2014 року.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області у період з 25 квітня 2014 року по 20 травня 2014 року проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Барс», за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

За наслідками проведеної перевірки 27 травня 2014 року відповідачем винесено припис №4-4987-11-3, яким, зокрема, висунуто наступні вимоги (які є предметом оскарження):

пункт 1 «Дотримуватись вимог природоохоронного законодавства при здійсненні діяльності підприємства» з терміном виконання «постійно»;

пункт 2 «Розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та погодити згідно вимог чинного законодавства» з терміном виконання « 1 серпня 2014 року»;

пункт 3 «Діяльність підприємства, пов'язану з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснювати за наявністю дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря» з терміном виконання «постійно»;

пункт 5 «Статистичну звітність складати відповідно з вимогами чинного законодавства» з терміном виконання «до 20 числа місяця, слідуючого за звітним періодом»;

пункт 6 «Розрахунок податкового зобов'язання з екологічного податку здійснювати в повному обсязі відповідно з вимогами чинного законодавства» з терміном виконання « 40 днів з моменту закінчення звітного періоду»;

пункт 7 «Водовідведення підприємства здійснювати згідно вимог чинного законодавства» з терміном виконання «постійно»;

пункт 8 «Вирішити питання щодо збирання, очищення та відведення зливових вод з території підприємства» з терміном виконання « 1 серпня 2014 року»;

пункт 9 «Забезпечити здійснення періодичного перегляду встановлених нормативів утворення відходів та погодити у відповідності до вимог чинного законодавства» з терміном виконання « 1 серпня 2014 року»;

пункт 10 «Діяльність щодо поводження з відходами здійснювати за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (декларації про утворення відходів)» з терміном виконання «постійно»;

пункт 12 «Зберігання та видалення відходів здійснювати відповідно до вимог екологічної безпеки» з терміном виконання «постійно»;

пункт 13 «Надати на розгляд до Держекоінспекції в повному обсязі копії документів, що розглядаються в ході інспекційної перевірки згідно переліку питань» з терміном виконання « 1 червня 2014 року».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані дії та рішення відповідача є цілком правомірними та відповідають чинному законодавству, мотивуючи своє рішення тим, що відповідачем доведено допущення підприємством порушень вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

З таким висновком не погодився суд апеляційної інстанції, вказавши, що пункти Припису №№1, 3, 5, 6, 7, 10, 12 не містять обов'язкових до виконання вимог про усунення конкретних порушень, в них містяться лише загальні приписи щодо необхідності підприємству дотримуватися у своїй діяльності вимог природоохоронного та іншого законодавства, що не відповідає визначенню припису, а відтак в цій частині припис винесено відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі по тексту - Закон №877-V) та Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 січня 2009 року за № 18/16034 (далі по тексту - Порядок №464).

Щодо пункту 2 припису відповідача з вимогою розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та погодити згідно вимог чинного законодавства, а також пункту 3 припису - діяльність підприємства, пов'язану з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, здійснювати за наявністю дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, суд апеляційної інстанції вказав на наявність підстав для їх скасування з огляду на те, що відповідачем інвентаризація викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря подана позивачем Держекоінспекції після завершення перевірки, але до складення та направлення оскаржуваного Припису - 21 травня 2014 року, що відповідачем враховано не було.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року у справі №804/7948/14 між тими ж сторонами, встановлено, що ТОВ «БАРС» в повному обсязі виконало вимоги Держекоінспекції Припису від 27 травня 2014 року №4-4987-11-3:

розробило та зареєструвало у Департаменті екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної адміністрації «Звіт про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел»;

організувало введення первинного обліку у сфері охорони атмосферного повітря.

При цьому, як зазначено судом у справі №804/7948/14, відповідно до Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого Постановою КМУ від 13.03.2002 №302, з метою отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ «БАРС» в період часу з червня 2012 року вживає всіх залежних від нього заходів задля якнайшвидшого отримання відповідного дозволу:

уклало договір зі спеціалізованою організацією ТОВ «НВП «Екосфера» на розробку та погодження з відповідними органами Дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

отримало кліматичні характеристики м.Дніпропетровськ, а також фонові концентрації забруднюючих речовин у Дніпропетровському регіональному центрі з гідрометеорології МНС України;

провело публічне громадське обговорення наміру одержати дозвіл на викиди;

визначило координати «центроїду» території підприємства у ДП «Укргеоінформ» Державного агентства земельних ресурсів України;

провело із залученням фахових організацій лабораторні дослідження джерел викидів забруднюючих речовин;

розробило та зареєструвало у Департаменті екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної адміністрації «Звіт про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел».

З цих підстав, суд з посиланням на частину першу статті 72 КАС України - з огляду на встановлення судовим рішенням факту розроблення позивачем інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та погодження його у Департаменті екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної адміністрації, а також вжиття позивачем всіх заходів для своєчасного отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та довготривалість такого процесу, який не залежить від позивача, суд дійшов висновку про безпідставність вимог, визначених у пунктах 2, 3 припису відповідача.

Щодо пункту 8 припису «Вирішити питання щодо збирання, очищення та відведення зливових вод з території підприємства», суд апеляційної інстанції вказав, що за отриманими позивачем експертними висновками необхідність збирання, очищення та спеціального відведення зливових вод з території підприємства не передбачена, у зв'язку з чим вказаний пункт припису також скасував.

Щодо пункту 9 Припису - забезпечити здійснення періодичного перегляду встановлених нормативів утворення відходів та погодити у відповідності до вимог чинного законодавства, суд вказав що позивачем зареєстровано в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області звіт по інвентаризації усіх видів відходів, а відтак, з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено строки періодичного перегляду встановлених нормативів утворення відходів, вимога Відповідача щодо здійснення періодичного перегляду встановлених нормативів утворення відходів та погодити у відповідності до вимог чинного законодавства є незаконною та такою, що не ґрунтується на нормах закону.

Щодо пункту 13 Припису - надати на розгляд до Держекоінспекції в повному обсязі копії документів, що розглядаються в ході інспекційної перевірки згідно переліку питань, суд вказав, що 14 травня 2014 року позивачем вказані вимоги припису виконано, надано необхідні документи, що встановлено постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 липня 2014 року у справі №201/8667/14-а і відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність оскаржуваних вимог Припису №4-4987-11-3 від 27 травня 2014 року, у зв'язку з чим позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована, фактично, висновками перевіряючих осіб, які зроблені в Акті перевірки та які свідчать про порушення позивачем вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що стало підставою для винесення припису, вимоги якого направлені в тому числі на запобігання виявлених порушень.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач, посилаючись на правильність висновків суду апеляційної інстанції просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового розгляду, у зв'язку з чим справа розглядається у письмовому провадженні, відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно частини восьмої ст. 7 вказаного Закону, припис - це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Аналогічні положення містяться і в Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464, який визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів.

Так, згідно пункту 4.22 цього Порядку встановлено, що на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (додаток 4).

Згідно пункту 4.25 Порядку, строк виконання припису встановлює державний інспектор залежно від виявлених порушень природоохоронного законодавства, але не більше ніж 6 місяців. У разі неможливості виконання приписів у встановлені в них строки суб'єкт господарювання, що перевірявся, може звернутись до органу Держекоінспекції для їх продовження з обґрунтуванням та підтверджуючими документами, оформленими належним чином.

На підставі аналізу вищенаведених положень норм чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що припис органу державного нагляду (контролю) - Державної екологічної інспекції - виноситься лише у випадку виявлення під час перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства та повинен містити вимогу щодо усунення цих порушень в термін, що не повинен перевищувати строк шість місяців.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, пункти припису №№1, 3, 5, 6, 7, 10, 12 є такими, що дублюють норми законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, натомість у відповідності до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

З огляду на те, що згідно припису Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 27 травня 2014 року №4-4987-11-3 встановлено, що пункти 1, 3, 5, 6, 7, 10, 12 не містять будь - якого конкретного терміну їх виконання, а встановлюють строк - «Постійно», апеляційний суд дійшов правильного висновку, що дані пункти не відповідають нормам природоохоронного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Скасовуючи пункти 2 Припису відповідача з вимогою розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та погодити згідно вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції вказав, що до моменту винесення припису, позивачем було подано інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Держекоінспекції, проте не звернув увагу, що припис винесено на підставі акта перевірки, як це регламентовано Законом №877-V та Порядком №464. Згідно Акту перевірки, перевірка проводилась у період з 25 квітня 2014 року по 20 травня 2014 року і станом на час її проведення, позивачем не було розроблено і подано інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Відповідно, не відбулося і погодження такої інвентаризації. Вказані обставини свідчать про наявність у відповідача підстав для винесення обов'язкової до виконання вимоги - розробити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та погодити згідно вимог чинного законодавства.

Помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування вимог припису з посиланням на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2014 року у справі №804/7948/14 якою встановлено, що ТОВ «БАРС» в повному обсязі виконало вимоги Припису Держекоінспекції від 27.05.2014 №4-4987-11-3: 1) розробило та зареєструвало у Департаменті екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної адміністрації «Звіт про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел»; 2) організувало введення первинного обліку у сфері охорони атмосферного повітря.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що факт виконання вимог припису не є підставою для їх скасування, оскільки відповідно до частини третьої статті 2 КАС України (в редакції чинній нас прийняття постанови судом апеляційної інстанції), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд мав перевірити обґрунтованість вимог Припису на момент його винесення, тобто перевірити припис на його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень. Підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень, є його невідповідність таким критеріям, а не факт його виконання.

Таким чином, факт виконання позивачем вимог пункту 2 в частині розробки та реєстрації у Департаменті екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної адміністрації «Звіт про інвентаризацію викидів забруднюючих речовин від стаціонарних джерел» не є підставою для скасування пункту 2 припису, і враховуючи, що позивачем допущено порушення норм законодавства в цій частині, позовні вимоги в частині скасування цього пункту припису є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Щодо пункту 8 Припису, слід зазначити наступне.

Статтею 44 Водного кодексу України визначені обов'язки водокористувачів, а саме:

1) економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод;

2) використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання;

3) дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;

4) використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї;

5) не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;

6) утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;

7) здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами;

8) здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;

9) здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;

10) безперешкодно допускати на свої об'єкти державних інспекторів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони довкілля, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і надавати їм безоплатно необхідну інформацію;

11) своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства;

12) своєчасно інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування про виникнення аварійних забруднень;

13) здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством;

14) виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.

Відповідно до статті 96 Водного кодексу України, під час розміщення, проектування, будівництва, реконструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, а також під час впровадження нових технологічних процесів повинно забезпечуватися раціональне використання вод. При цьому передбачаються технології, які забезпечують охорону вод від забруднення, засмічення і вичерпання, попередження їх шкідливої дії, охорону земель від засолення, підтоплення або переосушення, а також сприяють збереженню природних умов і ландшафтів як безпосередньо в зоні їх розміщення, так і на водозбірній площі водних об'єктів.

Забороняється проектування і будівництво прямоточних систем водопостачання промислових підприємств, за винятком підприємств, які за технологією виробництва не можуть бути переведені на оборотне водопостачання.

Забороняється здійснення проектів господарської та іншої діяльності без оцінки їх впливу на стан вод.

Суд апеляційної інстанції вказав, що позивач отримав висновок №154 державної екологічної експертизи, затверджений державним управлінням екології та природних ресурсів у Дніпропетровській області, а також позитивний висновок комплексної державної експертизи №04-464-10 (04-1230-09), затверджений державним підприємством «Дніпропетровськдержбудекспертиза», згідно яких відвід дощових та талих вод з території позивача здійснюється шляхом вертикального планування місцевості на існуючі автошляхи.

З цих підстав апеляційний суд дійшов висновку, що зазначеними експертними висновками необхідність збирання, очищення та спеціального відведення зливових вод з території підприємства не передбачена, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість пункту 8 припису відповідача.

Колегія суддів вважає такий висновок апеляційного суду передчасним, оскільки за змістом статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема, використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї.

При цьому необхідність збирання, очищення та спеціального відведення зливових вод з території підприємства визначена законодавством і не може бути змінена експертними висновками за відсутності виняткових обставин, передбачених законодавством.

Слід зазначити, що у висновку №154 державної екологічної експертизи, затвердженому державним управлінням екології та природних ресурсів у Дніпропетровській області, а так само позитивному висновку комплексної державної експертизи №04-464-10 (04-1230-09), затвердженому державним підприємством «Дніпропетровськдержбудекспертиза» лише констатовано, яким чином здійснюється відвід дощових і талих вод. Натомість ніяким чином не встановлюють і не визначають, яким чином він має здійснюватися, як не охоплюють і питання забору, очищення таких вод.

Як зазначено в акті перевірки, перевіряючими встановлено, що територія підприємства обладнана твердим суцільним покриттям, зливоприймальники відсутні, документи щодо збирання і відведення зливових стічних вод з території підприємства не надані.

Колегія суддів погоджується з висновком Держекоінспекції, що вказані обставини свідчать про порушення позивачем вимог Водного кодексу України і правомірність висновків перевіряючих осіб в цій частині, які позивачем не спростовані.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування пункту 8 Припису, у зв'язку з чим постанова апеляційного суду підлягає скасуванню в цій частині.

Щодо пункту 9 Припису, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про наявність підстав для його скасування, оскільки по-перше, вказаним пунктом вимагається здійснення періодичного перегляду документів встановлених нормативів утворення відходів та погодити у відповідності до вимог чинного законодавства, натомість строк встановлено до 1 серпня 2014 року. Тобто, вказана вимога є суперечливою, оскільки не містить однозначного способу її виконання.

Крім того, вказана вимога обґрунтована посиланням на статті 17, 26 ,31 Закону України «Про відходи» №187/98-ВР (далі - Закон №187/98-ВР).

Відповідно до статті 17 Закону №187/98-ВР, суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; визначати склад і властивості відходів що утворюються, а також за погодженням із спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері поводження з відходами ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища та здоров'я людини; на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Статтею 26 Закону №187/98-ВР регламентовані державний облік і паспортизація відходів. Так, державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону. Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Система і форми звітності, порядок надання і використання відповідної інформації про відходи, а також порядок перегляду їх номенклатури розробляються на основі державного класифікатора відходів і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики, за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища та інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади.

Відповідно до пункту «б» статті 31 Закону №187/98-ВР, з метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та стимулювання впровадження маловідходних технологій Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні і місцеві органи виконавчої влади в межах своєї компетенції здійснюють, зокрема, періодичний перегляд встановлених нормативів утворення відходів, спрямований на зменшення їх обсягів, з урахуванням передового вітчизняного і зарубіжного досвіду та економічних можливостей.

Таким чином, повноваження щодо періодичного перегляду встановлених нормативів утворення відходів покладено на Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні і місцеві органи виконавчої влади, а не на підприємство, у зв'язку з чим, вказана вимога (пункт 9 Припису) підлягає скасуванню.

Скасовуючи пункт 13 Припису, суд апеляційної інстанції вказав, що 14 травня 2014 року позивачем вказані вимоги припису виконано, надано необхідні документи, що встановлено постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 липня 2014 року у справі №201/8667/14-а і відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.

Натомість, як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 30 липня 2014 року, 14 травня 2014 року позивачем виконано вимоги припису, винесеного Держекоінспекцією 13 травня 2014 року, тобто вказана постанова стосується виконання вимог іншого припису аніж той, що є предметом спору у цій справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування пункту 13 Припису з посиланням на постанову у справі №201/8667/14-а.

Разом з тим, вказаним пунктом Припису вимагалося «Надати на розгляд до Держекоінспекції в повному обсязі копії документів, що розглядаються в ході інспекційної перевірки згідно переліку питань». Проте, по-перше, пункт припису не містить однозначного способу його виконання, а саме не містить перелік документів, які вимагається подати, як не містить і посилань, що у наданні таких документів було відмовлено або не надано. Відсутній у приписі і перелік питань, по яким позивач зобов'язаний надати документи та які. Тим більш, зазначення у приписі про надання документів, що розглядаються в ході інспекційної перевірки, після проведення такої та складення акту, є суперечливими щодо суті і змісту Припису як обов'язкової для виконання письмової вимоги щодо усунення порушень вимог законодавства.

Таким чином, пункт 13 Припису є необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За вищенаведених висновків, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 8 Припису Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області №4-4987-11-3 від 27 травня 2014 року. В іншій частині висновки суду є правильними, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у справі №804/7878/14 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів 2, 8 Припису Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області №4-4987-11-3 від 27 травня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові в цій частині.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у справі №804/7878/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук ,

Судді Верховного Суду