Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.07.2018 року у справі №826/16316/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2018 року

Київ

справа №826/16316/14

адміністративне провадження №К/9901/1204/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів: Бевзенка В. М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_3

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року (головуючий суддя - Аліменко В.О., судді: Безименна Н.В., Кучма А.Ю.)

у справі № 826/16316/14

за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - відповідач ), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 28.08.2014 року №1799 "Про призначення службового розслідування" в частині призначення службового розслідування щодо старшого інспектора батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Миротворець" капітана міліції ОСОБА_3 та відсторонення його від виконання службових обов'язків за посадою з 23.08.2014 року на період проведення службового розслідування;

- визнати протиправним висновок службового розслідування, затверджений 19.09.2014 року начальником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області майором міліції Я.Я. Голомшою;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 20.09.2014 року №1998 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників БПСМОП "Миротворець" ГУ" в частині накладення на капітана міліції ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 24.09.2014 року №898 о/с "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) на підставі пункту 64 "є" (за порушення дисципліни);

- поновити капітана міліції ОСОБА_3 на службі в органах внутрішніх справ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на посаді старшого інспектора батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Миротворець";

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.09.2014 року по день винесення рішення суду по справі.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2015 року адміністративний позов - задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 20.09.2014 року №1998 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників БПСМОП "Миротворець" ГУ" в частині накладення на капітана міліції ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС;

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 24.09.2014 року №898 о/с "По особовому складу" в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) на підставі пункту 64 "є" (за порушення дисципліни);

- поновлено капітана міліції ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Миротворець" Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області;

- стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 вересня 2014 року по день винесення рішення суду по справі у розмірі 15343,79 грн.;

- у задоволенні решти адміністративного позову - відмовлено.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з висновку службового розслідування, за наслідком якого прийняті оскаржувані накази, а також із зазначених наказів не убачається, що відповідачем під час службового розслідування та накладення на позивача крайнього виду дисциплінарного стягнення у вигляді його звільнення з органів внутрішніх справ, брались до уваги обставини, за яких, за висновком відповідача, було скоєно дисциплінарний проступок, не з'ясовано відношення позивача до події, не зазначено про наявність заподіяної шкоди. За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків службового розслідування щодо самовільного залишення місця несення служби старшим інспектором батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Миротворець" ГУМВС України в Київській області капітаном міліції ОСОБА_3, відтак дисциплінарне стягнення, саме з цих підстав, накладено на позивача безпідставно.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2015 року - скасовано та постановлено по справі нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі - відмовлено.

Вказане рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивачем було проігноровано та не виконано наказ командира батальйону про зміну місця дислокації, та залишено місце дислокації батальйону «Миротворець» за відсутності наказу командира батальйону чи будь-якої посадової особи про закінчення відрядження, чим порушено дотримання Присяги працівника органів внутрішніх справ. На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність позивача за вчинення вказаного дисциплінарного проступку, а отже, оскаржувані накази прийнято з дотриманням вимог вказаних вище норм законодавства, так як відповідачем в повній мірі доведено факт порушення позивачем ст. 2, 4, 7 Дисциплінарного статуту, Присяги працівника органів внутрішніх справ та самовільного залишення місця несення служби.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає його незаконним та необґрунтованим, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

В обґрунтування поданої касаційної скарги позивач вказує на те, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за порушення службової дисципліни застосовано до нього неправомірно, за відсутності на те законних підстав, а будь-яких порушень службової дисципліни позивачем допущено не було. Також, скаржник вказує на те, що за період служби в БПС МОП «Миротворець» він до дисциплінарної відповідальності не притягався, характеризувався позитивно та має понад 10-річний стаж служби в ОВС та відповідний рівень кваліфікації.

Відповідач скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу в яких зазначив, що рішення суду апеляційної інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 30.05.2014 року №420 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 призначено старшим інспектором батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець».

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 17.07.2014 року № 652 дск о/с позивача відряджено у розпорядження керівника антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей з 11.07.2014 року до міста Костянтинівка Донецької області.

Знаходячись за місцем дислокації, а саме на території стадіону «Авангард» по вул. Енгельса, м. Дзержинськ Донецької області, 20.08.2014 року командир БПСМОП «Миротворець» полковник міліції ОСОБА_5 оголосив особовому складу батальйону вказівку про зміну місця дислокації останнього.

В результаті чого, 21.08.2014 року скаржником було подано командиру підрозділу полковнику міліції ОСОБА_5 рапорт, відповідно до якого позивач просив направити його з БГСМОП «МИРОТВОРЕЦЬ» ГУ» до ГУ МВС України в Київській області для вирішення питання щодо переведення останнього до іншого підрозділу у зв'язку із сімейними обставинами.

Не дочекавшись рішення Головного управління по суті рапорту або відповідного наказу про переміщення по службі до іншого підрозділу, позивач покинув зону АТО.

На підставі вищенаведеного, відповідачем було призначено службове розслідування за фактом прибуття 22.08.2014 року до Головного управління МВС України в Київській області позивача та окремих працівників БПСМОП «Миротворець» ГУ» без розпорядження керівника АТО та без відповідних розпорядчих документів МВС України.

В подальшому, на підставі висновку проведеного службового розслідування від 19.09.2014 року та, враховуючи наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 20.09.2014 №1998 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників БПСМОП «Миротворець», наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 24.09.2014 року № 898 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 24.09.2014 року.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (чинні на момент виникнення спірних правовідносин).

4. Конституція України

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

5. Закону України «Про міліцію»

Відповідно до Закону України «Про міліцію», міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Стаття 4 Закону України «Про міліцію» зазначає, що правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини.

Нормами ст. 18 Закону України «Про міліцію» закріплено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

6. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення)

Приписами п. 10 Положення, визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно до п. 21 Положення - особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами прямих начальників. Направлення для проходження служби за межами республіки здійснюється за згодою працівника в порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 46 Положення - особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, переміщені по службі, підлягають відрядженню до нового місця служби після передачі справ, але не пізніше місячного строку з дня одержання органом внутрішніх справ наказу або письмового повідомлення про переміщення по службі, крім випадків, коли дана особа перебуває в черговій відпустці або на лікуванні.

Згідно з підпунктом «є» пункту 64 Положення Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни;

Пунктом 66 Положення визначено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

7. Положення про підрозділи міліції громадської безпеки особливого призначення, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.05.2014 року № 447 (далі - Положення № 447)

Приписами п. 5.2 Положення № 477 визначено, що за рішенням Міністра внутрішніх справ України або його заступників підрозділ тимчасово передислоковується в іншу адміністративно-територіальну одиницю для участі в невідкладних заходах щодо забезпечення громадського порядку, припинення групових порушень громадського порядку та масових заворушень, проведення заходів, спрямованих на розшук і затримання осіб, які підозрюються в скоєнні кримінальних правопорушень, озброєних та інших злочинців, які становлять суспільну небезпеку, звільнення заручників, припинення діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій на території України, а також заходів, пов'язаних із припиненням терористичної діяльності.

8. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22.02.2006 року № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут)

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Згідно зі статтею16 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, позивач, не дочекавшись рішення Головного управління по суті рапорту або відповідного наказу про переміщення по службі до іншого підрозділу, 22.08.2014 року виїхав на автобусі разом з іншими працівниками батальйону з м. Дзержинська Донецької області до м. Києва.

З огляду на те, що будь-якого наказу та дозволу про виїзд до м. Києва особового складу батальйону «Миротворець» ані від керівника Головного управління ані від керівництва зони АТО не надходило, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що, покинувши зону АТО без розпорядчих документів, позивач незаконно, безпідставно та самовільно залишив місце несення служби.

Доводи скаржника стосовно того, що його відбуття до ГУ МВС України було узгоджено з командиром батальйону, тобто з прямим начальником, шляхом подання відповідного письмово рапорту, колегія суддів Верховного Суду відхиляє та вважає за доцільне зазначити, що командир батальйону «Миротворець», в силу закону, не наділений повноваженнями направляти в зону АТО та відкликати з зони АТО. Повноваження щодо призначення та звільнення на посади працівників органів внутрішніх справ України належить Міністерству внутрішніх справ України.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що ГУ МВС України у Київській області було дотримано порядок проведення службового розслідування, визначений Інструкцією, правомірно винесено відповідний висновок та прийнято накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавства

З наведеного слідує, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а дійшли обґрунтованого висновку, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходила з того, що всі обґрунтування сторін були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, їм було надано належну правову оцінку. Жодних підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції в касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, п.1ч.1.ст.349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа