Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2018 року

м. Київ

справа № 826/1093/17

адміністративне провадження № К/9901/31745/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Бучик А. Ю., Гриціва М. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 826/1093/17

за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою Київської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року (у складі судді Арсірія Р. О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року (у складі колегії суддів: Кузьмишиної О. М., Глущенко Я. Б., Шелест С. Б.) установив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради, в якому просив суд зобов'язати відповідача розглянути його клопотання про виділення земельної ділянки, орієнтовною площею до 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах міста Києва у порядку та строки, передбачені ст. 118 Земельного кодексу України з наданням мотивованого рішення за результатами розгляду вказаного клопотання.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про надання її у власність приймають органи, визначені в ст. 116, 118 Земельного кодексу України. Надання земельної ділянки або відмова у її наданні здійснюється виключно органами, визначеними у ст. 118 Земельного кодексу України. Подане ним клопотання фактично було розглянуто Департаментом земельних ресурсів КМДА, який не уповноважений розглядати його по суті. Департамент земельних ресурсів КМДА уповноважений лише готувати висновки щодо надання земельних ділянок в установленому законом порядку.

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року, позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Київську міську раду розглянути клопотання ОСОБА_3 про виділення земельної ділянки орієнтовною площею до 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах міста Києва у порядку та строки, передбачені ст. 118 Земельного кодексу України.

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Просив постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

6. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

7. У відзиві на касаційну скаргу, яке надійшло до суду 22 березня 2018 року, відповідач заперечує проти доводів скаржника з підстав, якими керувалися суди попередніх інстанцій, приймаючи свої рішення.

11. Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій установлено, що 03 жовтня 2016 року ОСОБА_3 (довіритель) уклав з ОСОБА_4 (повіреним) договір доручення № 69/10/16-цсм, згідно якого довіритель доручив повіреному вчинити від імені та за рахунок довірителя дії з реалізації прав чи захисту інтересів останнього, зокрема: підготувати від імені та в інтересах довірителя об'єктивне та обґрунтоване звернення до компетентного органу, що має на меті реалізацію довірителем права на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку в розмірі не більше 0,10 га в межах міста Києва до моменту прийняття органом місцевого самоврядування або виконавчої влади позитивного рішення про виділення земельної ділянки.

13. 26 жовтня 2016 року ОСОБА_5 звернувся в інтересах та від імені позивача до Київської міської ради з клопотанням про надання безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею до 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах міста Києва в порядку ст. 118 Земельного кодексу України.

14. Листом від 21 листопада 2016 року № 057028-08/О-12627-12392 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за дорученням заступника міського голови - секретаря Київради Прокопіва В. В. від 28 жовтня 2016 року № 08/О-12627, повідомив позивача, що звернення не може бути розглянуто по суті через його невідповідність вимогам ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, оскільки до нього не додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки відповідно до ст. 121 цього Кодексу.

15. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив із того, що рішення про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), приймають виключно органи, визначені ст. 118 Земельного кодексу України. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) уповноважений готувати висновки щодо надання земельних ділянок у встановленому законом порядку. Отже, клопотання позивача про виділення земельної ділянки фактично було розглянуто неповноважним органом.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

19. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами у зазначених судових рішеннях неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

20. Скаржник вказує, що делегував повноваження щодо розгляду клопотань про надання безоплатно у власність земельних ділянок та виготовлення проектів рішень Департаменту земельних ресурсів, який на момент подання позивачем клопотання був структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Повноваження на розгляд вказаних клопотань Департамент має відповідно до рішення Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 63/9120 «Про Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві» (далі - Тимчасовий порядок) та згідно Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради № 182/342 від 19 грудня 2002 року, які на момент розгляду клопотання позивача були чинними.

21. Департамент земельних ресурсів за результатами опрацювання клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою розробляє проект рішення Київської міської ради про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою із зазначенням орієнтовного розміру та меж земельної ділянки (або проект рішення про відмову у наданні такого дозволу), який розглядається Київською міською радою в порядку, встановленому Регламентом Київської міської ради, та у строк, встановлений законодавством.

Подане позивачем клопотання не відповідало вимогам Земельного кодексу України та положенням Тимчасового порядку, воно по суті Департаментом земельних ресурсів не розглядалось, а тому не було винесено на розгляд Київської міської ради.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

23. Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

24. Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

25. Частиною 9 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

26. Відповідно до ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

27. Згідно ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

28. Підпунктом 8 п. б ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

29. Частиною 2 ст. 118 та ч. 2 ст. 140 Конституції України встановлено, що особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

30. Закон України «Про столицю України - місто-герой Київ» визначає спеціальний статус міста Києва як столиці України, особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті відповідно до Конституції України та законів України.

31. Офіційне тлумачення окремих положень цього Закону надав Конституційний Суд України, зокрема, Рішенням від 25 грудня 2003 року № 21-рп/2003, у якому зазначено, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київраді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

32. Відповідно до пп. 3.11 п. 3 Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19 грудня 2002 року № 182/342, Департамент розробляє в установленому порядку проекти рішень Київської міської ради, готує та подає розпорядження Київського міського голови, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також подає свої висновки з питань: розпорядження землями в межах міста Києва; передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб.

33. Згідно ч. 3 ст. 6 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 лютого 2013 року № 63/9120, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Департамент земельних ресурсів за результатами опрацювання клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, а також висновку Департаменту містобудування та архітектури щодо відповідності заявленої ініціативи містобудівній документації або ситуації та щодо наявних містобудівних умов і обмежень, який надається у випадках, передбачених цим Порядком, розробляє проект рішення Київської міської ради про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою із зазначенням орієнтовного розміру та меж земельної ділянки (або проект рішення про відмову у наданні такого дозволу), який розглядається Київською міською радою в порядку, встановленому Регламентом Київської міської ради, та у строк, встановлений законодавством.

34. Аналіз наведених норм свідчить, що Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) уповноважений розробляти в установленому порядку проекти рішень Київської міської ради щодо надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою або проекти рішень про відмову у наданні такого дозволу. Водночас рішення про виділення та передачу у власність земельної ділянки приймають виключно органи, визначені ст. 118 Земельного кодексу України.

35. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач звернувся до Київської міської ради з відповідним клопотанням про виділення йому земельної ділянки. Однак, в порушення вимог ст. 118 Земельного кодексу України, жодного рішення за результатами розгляду вказаного клопотання у встановлений законодавством строк Київською міською радою прийнято не було.

36. Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог позивача.

37. Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

38. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

39. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

40. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року у справі № 826/1093/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя А. Ю. Бучик

Суддя М. І. Гриців