Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2020 року

Київ

справа №640/4200/19

адміністративне провадження №К/9901/30127/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УМК» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2019 року (суддя Каракашьян С. К.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року (суддя-доповідач - Горяйнов А. М., судді: Файдюк В. В., Чаку Є. В.) у справі № 640/4200/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМК» до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УМК» (далі - позивач, ТОВ «УМК») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 4 грудня 2018 року № 0892871207, яким до ТОВ «УМК» застосовано штраф у розмірі 1949624, 69 грн за порушення строку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних на підставі пункту 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскільки податкові накладні складені на неплатників податку на додану вартість (далі - ПДВ) та не надавалися отримувачу (покупцю), рішення про застосування штрафу, передбаченого ст. 120-1 ПК України, є незаконним.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 7 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовив.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.

Головне управління ДФС у м. Києві провело камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та / або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «УМК» за 2017 - 2018 роки, за результатами якої складено акт від 19 вересня 2018 року № 16214/26-15-12-07-20/32670844.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 4 грудня 2018 року №0892871207, відповідно до якого до позивача застосовано штраф на загальну суму 1949624,69 грн, а саме:

- за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 17000270,93 грн застосований штраф в розмірі 10% в сумі 1700024,26 грн;

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 1247987,16 грн застосований штраф в розмірі 20% в сумі 249597,43 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, застосовуючи пункт 120-1.1 статті 120 ПК України з урахуванням висновку Верховного Суду щодо його застосування, викладеного у постановах від 20 березня 2018 року у справі №826/1413/13-а, від 4 вересня 2018 року у справі №816/1488/17, від 7 лютого 2019 року у справі №808/3250/17, дослідили податкові накладні, реєстрація яких відбулась з порушенням граничного строку їх реєстрації, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) і встановили, що вони складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, містять код ставки податку на додану вартість « 20», що, у свою чергу, свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість. За таких обставин вказані податкові накладні не можуть бути віднесені до податкових накладних, порушення граничних термінів реєстрації яких відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України не є підставою для накладення штрафу. Апеляційний суд також послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13 серпня 2019 року у справі № 2040/7988/18.

Не погодившись з судовими рішеннями, ТОВ «УМК» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскільки податкові накладні не надавались отримувачам, то такі підпадають під виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, оскільки наведеною нормою виключення стосуються трьох випадків: 1) коли податкова накладна не надається отримувачу (покупцю); 2) коли податкова накладна складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 3) коли податкова накладна складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Крім того, норма статті 120-1 ПК України допускає можливість неоднозначного (множинного) трактування прав та обов`язків платників податкові, а тому застосуванню підлягають положення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, пункту 56.21 статті 56 ПК України щодо презумпції прийняття рішення на користь платника податку.

Зазначає про безпідставність врахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі № 2040/7988/18, оскільки предметом спору у справі була індивідуальна податкова консультація, яка стосується виключно платника податків, якому вона була надана.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни, зокрема, щодо меж касаційного перегляду, підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування судових рішень.

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частин першої - другої статті 341 КАС України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд вже розглядав питання застосування норми права - пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України в частині розуміння виключних випадків звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних (зокрема, постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17 та від 13 серпня 2019 року у справі № 2040/7988/19).

У постанові від 13 серпня 2019 року Верховний Суд зазначив, що пунктом 120-1.1 статті 120 ПК України винятки із загальних правил сформульовано чітко та виходячи з синтаксичного аналізу побудови норми права та дійсної мети законодавця, можна зробити висновок, що внесені Законом України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» зміни запровадили виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов`язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою.

Отже, Верховний Суд звертав увагу, що саме зміст операції є визначальним при вирішенні питання про наявність / відсутність підстав для притягнення платника податку до відповідальності на підставі статті 120-1 ПК України.

У цій справі судами встановлено і позивачем не заперечується, що податкові накладні, які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, складені за операціями, які оподатковуються податком на додану вартість за основною ставкою.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу у визначених цією нормою розмірах.

Розмір штрафу не є спірним в межах розгляду цієї справи.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що норма статті 120-1 ПК України не визначає прав та обов`язків платників податків. Обов`язок зареєструвати податкові накладні, які не надаються покупцю, покладений на платників податків саме абзацом четвертим пункту 201.10 статті 201 ПК України, а не пунктом 120-1.1 статті 120-1 зазначеного Кодексу, який встановлює відповідальність за невиконання або невчасне виконання такого обов`язку. Отже, норма статті 120-1 ПК України не припускає множинного трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, а тому підстави для застосування пункту 56.21 статті 56 ПК України відсутні.

Доводи про безпідставність застосування судом апеляційної інстанції правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі №2040/7988/18 через те, що предметом спору у справі була індивідуальна податкова консультація, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у питаннях застосування норми права у подібних правовідносинах наявність постанови Верховного Суду, якою висловлено висновок щодо правильного розуміння норми права, яка регулює спірні правовідносини, слугує забезпеченню єдності практики.

Обґрунтованих підстав для відступу від правової позиції, викладеної Верховним Судом в питанні застосування норми права - пункту 120.1-1 статті 120 ПК України в частині розуміння виключних випадків звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, скаржником не наведено, а колегією суддів не встановлено.

Інші доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, фактично зводяться до незгоди зі змістом самої статті 120-1 ПК України, проте не є такими, що доводять протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Частинами другою - третьою статті 343 КАС України передбачено, що у попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір з правильним застосуванням норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, при дотриманні норм процесуального права. У судових рішенням повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УМК» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 640/4200/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Є.А. Усенко

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду