Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.11.2020 року у справі №640/3755/20

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 лютого 2021 року

Київ

справа №640/3755/20

адміністративне провадження №К/9901/31213/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С. М.,

суддів: Бевзенка В. М., Єзерова А. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від
01.04.2020 (головуючий суддя: Васильченко І. П. ) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020 (головуючий суддя: Глущенко Я. Б., судді: Пилипенко О. Є., Черпіцька Л. Т. ) у справі №640/3755/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Краш" до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконним і скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Краш" (далі - ТОВ "РА "Краш" або позивач) звернулося до суду з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач), в якому просило визнати незаконним і скасувати розпорядження відповідача від 26.12.2017 №1689 "Про затвердження Схеми розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва".

01.04.2020 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян Окружного адміністративного суду м. Києва позивач подав заяву про забезпечення позову, у якій просив заборонити Управлінню з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до набрання рішенням у справі законної сили, здійснювати будь-які дії, спрямовані на демонтаж наступних не демонтованих на час подання позову рекламних засобів, розміщених ТОВ "Рекламне агентство "КРАШ":

1. м. Київ, Шевченківський р-н, просп. Перемоги, 25 (дозвіл №02497-03) (пункт 6 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

2. м. Київ, Деснянський р-н, вул. Закревського Миколи, 2-А (дозвіл №08291-05-П-1) (пункт 86 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

3. м. Київ, Деснянський р-н, просп. Броварський з'їзд з вул. Червоногвардійська (дозвіл №08460-05-П-1) (пункт 87 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

4. м. Київ, Деснянський р-н, вул. Сабурова, 9/61 /просп. Маяковського (дозвіл №07043-04-П-1) (пункт 89 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

5. м. Київ, Солом'янський р-н, вул. Гетьмана Вадима/пров. Індустріальний (дозвіл №17793-07) (пункт 97 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

6. м. Київ, Дніпровський р-н, бульв. Перова, 22 /на розі з вул. Петра Запорожця (дозвіл №08515-05-П-1) (пункт 105 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

7. м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Овруцька, 23 (Дозвіл №26237-10-П-1) (пункт 110 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

8. м. Київ, Голосіївський р-н., Столичне шосе урочище Бичек праворуч (другий) (дозвіл №25794-10-П-1) (пункт 117 додатку до оскаржуваного наказу);

9. м. Київ, Голосіївський р-н, Столичне шосе урочище Бичек ліворуч (перший) (дозвіл №25790-10-П-1) (пункт 125 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

10. м. Київ, Голосіївський р-н, Столичне шосе урочище Бичек праворуч (третій) (дозвіл № 25791-10-П-1), (пункт 126 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

11. м. Київ, Голосіївський р-н, Столичне шосе урочище Бичек ліворуч (другий) (дозвіл № 25792-10-П-1) (пункт 127 додатку до наказу №267 від 21.03.2018 р. );

12. м. Київ, Голосіївський р-н, Столичне шосе урочище Бичек праворуч (перший) (дозвіл № 25795-10-П-1) (пункт 133 додатку до наказу №267 від 21.03.2018 р. );

13. м. Київ, Голосіївський р-н, Столичне шосе, 64, (дозвіл №25796-10-П-1) (пункт 134 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

14. м. Київ, Оболонський р-н, вул. Малиновського, 27/23 (пл. Сантьяго-де-Чілі) (дозвіл №07388-04-П-1) (пункт 137 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

15. м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Довженка Олександра/вул. Дегтярівська (дозвіл № 03009-04-3M-1) (пункт 168 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

16. м. Київ, Шевченківський р-н, просп. Перемоги, 14 на розв'язці з просп.

Повітрофлотським та вул. Косюра (дозвіл №02970-04-ЗМ-1) (пункт 171 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

17. м. Київ, Деснянський р-н, вул. Закревського Миколи, 25/1/вул. Драйзера (дозвіл №07387-04-П-1) (пункт 172 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

18. м. Київ, Оболонський р-н, просп. Оболонський,40 (дозвіл №08354-05-П-1) (пункт 173 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

19. м. Київ, Подільський р-н, вул. маршала Гречка, 8/напроти будинку/ (дозвіл №09335-05) (пункт 176 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

20. м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Рибалка, 1 (дозвіл №12919-06) (пункт 183 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

21. м. Київ, Деснянський р-н, просп. генерала Ватуніна/ел. оп. №271 (дозвіл №08341-05- П-1) (пункт 184 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

22. м. Київ, Деснянський р-н, просп. генерала Ватутіна Московський міст (ел. опора N21) (дозвіл №03161-04-ЗМ-1) (пункт 189 додатку наказу №267 від
21.03.2018);

23. м. Київ, Голосіївський р-н, Столичне шосе (150 м до - повороту на просп.

Науки) (дозвіл № 13107-06-П-1) (пункт 190 додатку до наказу №267 від
21.03.2018);

24. м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Будівельників/вул. Малишка, 110 м. від Броварського проспекту (дозвіл №17762-07) (пункт 193 додатку до наказу №267 від
21.03.2018);

25. м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Будівельників/вул. Малишка, 120м. до Броварського проспекту (дозвіл №25803-10-П-1) (пункт 195 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

26. м. Київ, Дніпровський р-н, вул. Миропільська, 35 зі сторони буд.31 (дозвіл №08286-05-П-1) (пункт 206 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

27. м. Київ, Голосіївський р-н, Столичне шосе (напроти АЗС "Укрнафта") дозвіл №49814-15 (пункт 233 додатку до наказу №267 від 21.03.2018);

28. м. Київ, Голосіївський р-н, Столичне шосе (ст. м. Видубичі) (дозвіл 352187-15) (пункт 340 додатку до наказу №267 від 21.03.2018).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020, заяву ТОВ "РА "Краш" про забезпечення позову задоволено повністю.

19.11.2020 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Управлінням з питань реклами КМДА подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове про відмову у задоволенні заяви ТОВ "РА "Краш" про забезпечення позову.

Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

30.12.2020 та 12.01.2021 відповідно на адресу Верховного Суду від Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ
"РА "Краш" надійшли відзиви на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 17.02.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.12.2017 Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано розпорядження №1689, яким затверджено Схему розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва, згідно додатку.

Листом від 23.02.2018 Управління з питань реклами КМДА повідомило позивача про недійсність дозволів на розміщення рекламних засобів у зв'язку з прийняттям зазначеного розпорядження та необхідність проведення їх демонтажу.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову ТОВ "РА "Краш" вказало на те, що на підставі оскаржуваного розпорядження Управлінням з питань реклами КМДА видано накази про демонтаж розміщених позивачем на підставі раніше отриманих дозволів рекламних засобів. Станом на час подання позову частина рекламних засобів демонтована. Наведене, на переконання заявника, свідчить про очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам. Дії по демонтажу призводять до значних фінансових втрат та втрати можливості використання місць їх розміщення в майбутньому, оскільки дозволи на вказані місця розміщення рекламних засобів можуть бути надані іншим особам, учасникам ринка розміщення рекламних засобів у місті Києві. Зазначене суттєво утруднить відновлення прав позивача з метою захисту яких подано позов.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявником надано належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам до ухвалення рішення в даній адміністративній справі та необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтована не наданням судами попередніх інстанцій правової оцінки тій обставині, що на момент подання відповідного позову до суду строк дії дозволів на розміщення об'єктів зовнішньої реклами закінчився.

Водночас лише відносно 12 з 28-ми дозволів на розміщення зовнішньої реклами позивачем подавалися заяви щодо продовження строку їх дії.

Також позивачем оскаржувався в судовому порядку наказ №267 від 21.03.2018 "Про демонтаж рекламних засобів", виданий Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в частині забезпечення демонтажу наступних рекламних засобів, визначених в пунктах 1,2,5,6,10,20,86,87,89,94,97,105,108,110,117,121,125,126,127,133,134,137,157,168,171,172,173,176,178,183,184,187,189,190,193,195,206,233,236,340, проте постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 у справі № 640/3351/19 у задоволенні позову ТОВ "РА "Краш" до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - відмовлено.

До того ж, демонтаж рекламних засобів не призводить до зміни його власника, а тому позивач має право на повернення демонтованих засобів після звернення до дозвільного органу.

Наведене, на переконання Управління з питань реклами КМДА, свідчить про безпідставність тверджень позивача про завдання йому матеріальної шкоди внаслідок проведення демонтажу рекламних засобів.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому повністю підтримав доводи та вимоги касаційної скарги Управління з питань реклами КМДА. Просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви ТОВ "РА "Краш" про забезпечення позову.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить Верховний Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. В обґрунтування своєї позиції стверджує, що інститут забезпечення позову за своєю суттю є інститутом попереднього судового захисту. Позивач стверджує, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, оскільки частина рекламних засобів ще до подання позовної заяви була демонтована, що вказує на реальність загрози заподіяння шкоди, а подальші дії з демонтажу рекламних засобів неодмінно призведуть до значних фінансових витрат.

VI. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що частина рекламних засобів, зазначених в наказі №267, в кількості 12 рекламних засобів із 40 рекламних засобів, вже демонтована. Відповідно шкода, заподіяна оскаржуваним у даній справі розпорядженням, полягає зокрема в неотриманні позивачем доходу від використання рекламних площин демонтованих на підставі наказу відповідача рекламних засобів, тобто від здійснення законної підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 14.1.1. розділу XIV Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, розміщення та утримання зовнішньої реклами в м. Києві повинно відповідати вимогам Закону України "Про рекламу", Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 N 2067, а також діючому Порядку, що затверджується розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

На час вирішення питання про забезпечення позову процедура демонтажу спеціальних конструкцій регулюється Порядком розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженим Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 05.02.2019 №207 (далі - Порядок).

Пунктом 3.1 розділу ІІІ Порядку визначено, що демонтаж РЗ (засобів та обладнання зовнішньої реклами) у цьому Порядку означає комплекс заходів, які передбачають відокремлення РЗ разом з основою (за можливості) від місця їх розташування та транспортування на спеціально відведені території для подальшого зберігання.

За змістом пунктів 3.7-3.9 розділу ІІІ розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язаний усунути порушення, зазначені у Вимозі. Термін усунення порушення зазначається у Вимозі, але не може бути меншим ніж три робочі дні з дати її отримання. Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язаний повідомити Робочий орган про усунення порушення в письмовій формі в термін, визначений Вимогою.

Якщо розповсюджувач зовнішньої реклами самостійно не усунув виявлені порушення у термін, зазначений у Вимозі, демонтаж РЗ здійснює КП "Київреклама", інші підрядні організації на підставі укладених КП "Київреклама" договорів або балансоутримувач місця. Організацію демонтажу або демонтаж здійснює КП "Київреклама" або балансоутримувач місця на підставі наказу Робочого органу відповідно до цього Порядку. Демонтаж РЗ здійснюється в межах технічних можливостей КП "Київреклама" або балансоутримувача місця з дотриманням вимог з безпеки виконання робіт та охорони праці без повідомлення розповсюджувача зовнішньої реклами про час здійснення демонтажу.

Крім того, Відповідно до пункту 3.13 розділу ІІІ Порядку, розповсюджувач зовнішньої реклами має право на повернення демонтованого РЗ після звернення до КП "Київреклама" або балансоутримувача місця у разі надання:

-заяви про повернення демонтованого РЗ;

-документа, що підтверджує право власності (користування) розповсюджувача зовнішньої реклами на конкретний демонтований РЗ;

-документа, що підтверджує оплату витрат, пов'язаних з демонтажем РЗ, їх транспортуванням та подальшим зберіганням, понесених КП "Київреклама" або балансоутримувачем місця.

-документа, що підтверджує право уповноваженої особи на одержання демонтованого РЗ.

Отже, Верховний суд зазначає, що демонтаж рекламних засобів не є розпорядженням майном, а здійснюється з підстав передбачених законодавством про рекламу та жодним чином не несе загрози самому майну.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 15.07.2019 у справі №580/332/19 та від 17.10.2019 у справі №640/7285/19.

Верховний Суд враховує, що рішення чи дії суб'єктів владних повноважень безумовно справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Водночас судами при вирішенні позитивно питання забезпечення позову не враховані положення пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України, згідно якого не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

Предметом оскарження в цій адміністративній справі є розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 26.12.2017 №1689 "Про затвердження Схеми розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва".

Натомість, як стверджує скаржник, підставою для здійснення заходів з проведення демонтажу РЗ слугував виданий ним наказ "Про демонтаж рекламних засобів" від
21.03.2018 №267, яким відповідно до пунктів 17.3,17.5,17.6 розділу ІІ Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 №37/6253, доручено директору комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" забезпечити демонтаж рекламних засобів, в т. ч., належних позивачу.

Цей наказ в частині рекламних засобів позивача був предметом судового оскарження у справі №640/3351/19, за наслідками розгляду якої ТОВ "РА "Краш" відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправним і скасування наказу від 21.03.2018 №267 в частині забезпечення демонтажу наступних рекламних засобів, визначених в пунктах 1,2,5,6,10,20,86,87,89,94,97,105,108,110,117,121,125,126,127,133,134,137,157,168,171,172,173,176,178,183,184,187,189,190,193,195,206,233,236,340.

Рекламні засоби щодо яких позивач просить вжити заходи забезпечення позову у цій справі перелічені у додатку до наказу від 21.03.2018 №267.

Отже вимога вжити заходів забезпечення позову направлена не інакше як на зупинення виконання рішення дозвільного органу, яке не є предметом оскарження в цій адміністративній справі, що суперечить вимогам пункту 5 частини 3 статті 151 КАС України.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин в межах предмету спору та заяви про забезпечення позову, колегія суддів приходить до висновку про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при визначені предмету спору, його правового регулювання, визначення способу захисту відносно не існуючого предмету спору в цій справі, та як наслідок відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 351 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина 3 статті 351 КАС України).

Викладене свідчить про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами з істотним порушенням норм процесуального права, а саме статті 150 КАС України, а тому їх слід скасувати і у задоволенні заяви ТОВ "РА "Краш" про забезпечення позову відмовити.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2020 у справі №640/3755/20 скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство "Краш" про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Бевзенко

А. А. Єзеров