Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2018 року

Київ

справа №821/487/16

адміністративне провадження №К/9901/24968/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітана» на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Димерлія О.О., суддів: Єщенка О.В., Домусчі С.Д. від 28 липня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітана» до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітана» звернулось до суду з адміністративним позовом до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області, в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітана» в базі даних «Система «Податковий блок» - співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні МДЗ України» на підставі акта від 19 травня 2015 року №114/21-03-22-05/316552861; - зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області вилучити з бази даних «Система «Податковий блок» - співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні МДЗ України» інформацію, внесену на підставі акта перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітана» від 19 травня 2015 року №114/21-03-22-05/316552861; - зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області утриматися від використання відомостей про результати документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітана», оформленої актом перевірки від 19 травня 2015 року №114/21-03-22-05/316552861, як податкової інформації.

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказувало на невідповідність чинному законодавству дій податкового органу щодо внесення змін до задекларованих ним показників на підставі акта перевірки, оскільки будь-яке застосування до платника негативних правових наслідків перевірки неможливе до нарахування податкового зобов'язання.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств ТОВ «Вітана» в базі даних «Система «Податковий блок» - співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні МДЗ України» на підставі акта перевірки від 19 травня 2015 року №114/21-03-22-05/31652861. Зобов`язано Херсонську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області вилучити з бази даних «Система «Податковий блок» - співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні МДЗ України» iнформацiю, внесену на пiдставi акта перевірки ТОВ «Вітана» від 19 травня 2015 року №114/21-03-22-05/31652861. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що самостійна зміна відповідачем в електронних базах даних показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача на підставі акта перевірки без прийняття податкового повідомлення-рішення або без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання декларацій порушує права та інтереси позивача, оскільки платник податків має право розраховувати на те, що задекларовані ним показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності. В частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача утримуватися від використання відомостей результатів податкового контролю суд відмовив, оскільки висновки акта перевірки можуть використовуватися для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову. В задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції не погодився та вказав про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржувані дії податкового органу не призвели до порушення прав позивача.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилався на помилковість позиції суду апеляційної інстанції, оскільки внесення змін до електронної бази даних контролюючим органом можливе лише після визначення платнику податків зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку; вважає, що будь-які зміни до облікових даних платника податків, а також до інформаційних баз, мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають із узгодженими сумами грошових зобов'язань.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач вказує, що включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку, оскільки відповідно до норм Податкового кодексу України така інформація може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу ДПІ у м. Херсоні від 15 травня 2015 року №434 відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти декларування податку на прибуток за 2014-2015 роки та податку на додану вартість по взаємовідносинах з платниками податків контрагентами-покупцями в грудні 2014 року та постачальниками, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності.

За результатами перевірки складено акт від 19 травня 2015 року №114/21-03-22-05/31652861, яким встановлено порушення: - ТОВ «Вітана» пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів в загальній сумі податку на додану вартість 726 968, 00 грн., в тому числі у грудні 2014 року у сумі 483 379, 00 грн., у січні 2015 року у сумі 243 589, 00 грн. та подальшій реалізації цих товарів (у межах податкового кредиту) у грудні 2014 року та у січні 2015 року на адресу контрагентів-покупців; - підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпунктів 138.2, 138.3 статті 138, підпункту 39.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено відсутність у позивача права на формування витрат по операціях з підприємствами-постачальниками у 2014 році у сумі 2 416 895, 00 грн., - пункту 135.1, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено доходи за 2014 рік в межах витрат на суму 2 416 895, 00 грн.

Листом від 22 червня 2015 року №7395/10/21-03-22-05 «Про надання відповіді на заперечення» Інспекція повідомила позивача про залишення висновків акта перевірки без змін.

Податкові повідомлення-рішення за наслідками перевірки не приймались, однак її результати були опрацьовані в електронній базі даних «Система «Податковий блок» - співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні МДЗ України» шляхом згортання задекларованих позивачем показників за переліченими в акті перевірки операціями до значення « 0».

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 03 листопада 2015 року (справа №21-99а15), від 17 листопада 2015 року (справа №821/3985/14) та у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року (справа 804/10745/14).

Враховуючи, що дії відповідача щодо внесення до «Системи «Податковий блок» - співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні МДЗ України» змін показників податкової звітності на підставі акта перевірки не породжують правових наслідків для позивача та не порушують його права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі з метою здійснення податкового контролю, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Згідно із частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітана» залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2016 року у справі №821/487/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко,

Судді Верховного Суду