Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2018 року

м. Київ

справа №816/399/16

адміністративне провадження №К/9901/36860/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик Ю.А., Гімона М.М., -

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 816/399/16

за позовом заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_22, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 (далі - заступник керівника місцевої прокуратури в інтересах неповнолітніх)

до Державного професійно-технічного навчального закладу «Кременчуцьке професійно-технічне училище» (далі - ПТУ), Міністерства освіти та науки України (далі - МОН України), третя особа - Кременчуцька виховна колонія управління державної пенітенціарної служби України в Полтавській області (далі - Виховна колонія), про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, за заявою керівника Кременчуцької місцевої прокуратури про ухвалення додаткового рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області

на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року, постановлену у складі головуючого судді Канигіної Т.С. та

ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Любчич Л.В., суддів Спаскіна О.А., Сіренко О.І. -

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2016 року заступник керівника місцевої прокуратури в інтересах неповнолітніх звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просив:

- визнати протиправною бездіяльність ПТУ та МОН України щодо незабезпечення бюджетними коштами видатків на виплату стипендії, ненарахування та невиплату такої стипендії учням ПТУ;

- зобов'язати ПТУ та МОН України вчинити певні дії, а саме:

ПТУ - нарахувати державну стипендію на 2015-2016 навчальний рік учням ПТУ, засудженим до позбавлення волі, які відбувають покарання у Виховній колонії;

ПТУ та МОН України - забезпечити призначення і виплату стипендії учням ПТУ шляхом внесення змін до кошторису ПТУ в частині визначення видатків на виплату стипендій учням ПТУ на 2015-2016 навчальний рік.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 11 серпня 2016 року частково задовольнив позовні вимоги: визнав протиправною бездіяльність МОН України щодо незабезпечення бюджетними коштами видатків на виплату стипендії та невиплати стипендії учням ПТУ за 2015-2016 роки. В іншій частині позовних вимог - відмовив.

14 вересня 2016 року керівник місцевої прокуратури в інтересах неповнолітніх звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд стягнути з ПТУ та МОН України на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати щодо сплати судового збору за подання до суду позову у розмірі 4134 грн.

Полтавський окружний адміністративний суду ухвалою від 05 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, відмовив у задоволенні заяви.

Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що прокурор при звернені до суду з адміністративним позовом є суб'єктом, який реалізує функції держави, покладені на органи прокуратури відповідно до законодавства і судовий збір за подання адміністративного позову в цьому випадку сплачує суб'єкт владних повноважень.

03 січня 2017 року заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, ухвалити нове рішення, яким стягнути з МОН Украї6ни на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати судового збору відповідно до задоволених вимог в сумі 1378 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що прокурор у даних правовідносинах є процесуальним представником позивача, тобто стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, а тому положення частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка була чинною на час вирішення справи, далі - КАС України) застосуванню не підлягає.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 січня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини третя статті 3 КАС України).

Касаційний адміністративний суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Із судових рішень, ухвалених в цій справі вбачається, що з вказаним позовом заступник керівника місцевої прокуратури звернувся в інтересах неповнолітніх.

Також, суд першої інстанції встановив, що згідно з платіжним дорученням від 11 березня 2016 року № 228 судовий збір сплачено прокуратурою Полтавської області (Т.1, а.с. 5).

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Частиною шостою статті 23 Закону № 1697-VII встановлено, що час здійснення представництва інтересів громадянина у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Відповідно до частини другої статті 60 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону № 1697-VII. Для представництва інтересів громадянина в адміністративному суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 108 цього Кодексу.

Отже, у справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах громадян або в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні громадяни чи уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює процесуальне представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду.

За вказаних обставин, заступник керівника місцевої прокуратури звертаючись до суду в інтересах неповнолітніх є представником, а зазначені вище неповнолітні - є позивачами.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674-VI (в редакції чинній на час звернення з адміністративним позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно підпункту 1 пункту 3 статті 4 Закону № 3674-VI (в редакції чинній на час звернення з адміністративним позовом) за подання до суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати. Немайнового характеру - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України від 25 грудня 2015 року № 928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік» у 2016 році встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня 2016 року - 1378 грн.

Заступник керівника місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах неповнолітніх з двома вимогами. При цьому суд першої інстанції постановою від 11 серпня 2016 року задовольнив вимоги немайнового характеру (визнав протиправною бездіяльність МОН України), а в частині позовних вимог про нарахування державної стипендії учням ПТУ, тобто, майнового характеру - відмовив.

За правилами пункту 5 частини першої статті 161 КАС України (в редакції, яка була чинною на час ухвалення постанови по суті позовних вимог) під час прийняття постанови суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 168 КАС України (у редакції, яка була чинною на час звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення (частина друга статті 168 КАС України).

Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскаржені (частина п'ята статті 168 КАС України)

Згідно з частиною першою статті 94 КАС України (у редакції, яка була чинною до 15 грудня 2017 року) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до частин першої та другої статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В силу статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Таким чином, діючим законодавством України передбачено механізм стягнення документально підтверджених судових витрат, у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, що не є суб'єктом владних повноважень, саме за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, а не за рахунок Державного бюджету України.

Отже, на думку колегії судді Касаційного адміністративного суду додаткове судове рішення є невід'ємною складовою частиною судового рішення, прийняття якого залежить від закінчення строку на виконання судового рішення.

Аналогічне положення можливості подати заяву про ухвалення додаткового рішення до закінчення строку на виконання рішення закріплено у частині другій статті 252 КАС України в редакції, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що у даних правовідносинах, прокурор, як процесуальний представник неповнолітніх, сплативши судовий збір за подання адміністративного позову має право на присудження йому відповідно до задоволених вимог документально підтверджених судових витрат.

Оскільки суд першої інстанції, який вирішив спір, проте не вирішив питання про судові витрати, то відмова судами першої та апеляційної інстанції у задоволенні заяви керівника місцевої прокуратуру заступника прокурора про ухвалення додаткового рішення у цій справі, не ґрунтується на правильному застосуванні норм права, тому їх ухвали підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки вирішення питання про ухвалення додаткового рішення належить до компетенції того суду, який ухвалив рішення по суті спору.

Водночас, колегія суддів зазначає, що суду першої інстанції під час нового розгляду необхідно дослідити ту обставину чи було виконане судове рішення по суті позовних вимог на момент звернення керівника місцевої прокуратури до суду із вказаною заявою, що має значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до пункту 1 частини другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон,

Судді Верховного Суду