Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2019 року у справі №750/6242/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2019 року

Київ

справа №750/6242/17

адміністративне провадження №К/9901/33598/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т. Г.,

суддів - Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №750/6242/17

за позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про списання коштів, стягнення неправомірно знятих коштів, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Рахманкулова І.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Літвіної Н.М., суддів: Ганечко О.М., Коротких А.Ю.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України звернулося до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, в якому просило:

1.1. визнати неправомірними дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області щодо формування та надіслання вимоги до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про списання коштів на суму 13049 грн. з рахунку Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України;

1.2. скасувати вимогу про списання коштів з рахунків Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України;

1.3. стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на рахунок позивача 13049 грн. неправомірно знятих коштів;

1.4. зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області дотримуватись вимог ст.ст. 6, 28 Закону України «Про виконавче провадження» при направленні документів про списання коштів з рахунків Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.

2. Позовна заява мотивована тим, що відповідач порушив вимоги статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» та позбавив позивача права на оскарження дій щодо нарахування витрат виконавчого провадження і завчасно включив їх до вимоги про списання коштів. Крім того, відповідачем також порушено вимоги статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів та стверджує, що рахунок № 25607300037163, відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» призначений для акумуляції збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і на нього поширюється заборона нецільового використання коштів, встановлена статтею 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення судів мотивовані тим, що відповідачем у межах та у спосіб визначених законом повноважень здійснено дії по списанню з рахунків боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою скарги Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року.

7. Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2019 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.

8. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.

9. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

9.1. Державним виконавцем не було відкрито виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження, що свідчить про порушення відповідачем вимог статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».

9.2. Обов'язок органів державного казначейства щодо виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, є безумовним та не залежить від наявності в органах Казначейства відкритих рахунків Пенсійного фонду України.

9.3. Рахунок № 25607300037163, з якого були списані кошти, призначений для акумуляції збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і на нього поширюється заборона нецільового використання коштів, встановлена статтею 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Відповідачем було сформовано та надіслано до ПАТ «Ощадбанк» платіжну вимогу № 53976894/6 від 15 червня 2017 року про списання з рахунків пенсійного органу коштів у сумі 13049 грн.

11. На підставі вказаної вимоги, 22 червня 2017 року відповідачем було списано з рахунку Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України № 25607300037163, відкритому в Чернігівській філії ПАТ «Державний ощадний банк України» грошові кошти в сумі 13049 грн. в рахунок погашення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження за виконавчими провадженнями № 53976894, № 53867352 та № 53961489.

12. Так, у рамках виконавчого провадження № 53867352 списано кошти у сумі 12 800 грн., як виконавчий збір та 83 грн. - витрати на проведення виконавчих дій; у рамках ВП № 53976894 - кошти у сумі 83 грн. витрати на проведення виконавчих дій; у рамках ВП № 53961489 - кошти у сумі 83 грн. витрати на проведення виконавчих дій.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

13. Конституція України.

13.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Кодекс адміністративного судочинства України.

14.1. Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

15. Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

15.1. Стаття 1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

15.2. Частина 2 статті 6. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

15.3. Стаття 26 частина 1. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

15.4. Стаття 26 частина 5, 6. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

15.5. Стаття 27. Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

15.6. Стаття 27 частина 9. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

15.7. Стаття 42. Кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

15.8. Частина 1 статті 44. Органи державної виконавчої служби мають рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також рахунки, у тому числі в іноземній валюті, в державних банках для зарахування коштів виконавчого провадження, обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.

16. Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5.

16.1. Пункт 2 розділу VІ. Витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

18. Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне.

19. Як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, державний виконавець у разі надходження до нього виконавчого документа, який відповідає вимогам закону, виносить постанову про відкриття виконавчого провадження з обов'язковим зазначенням у ній про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірах установлених статтею 27 Закону №1404-VIII.

20. Так, державним виконавцем у рамках виконавчого провадження № 53867352 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 12 800 грн., та 83 грн. - витрат на проведення виконавчих дій; у рамках ВП № 53976894 - постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 83 грн.; у рамках ВП № 53961489 - постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 83 грн.

21. Судами встановлено, що постанови про відкриття виконавчих проваджень, стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у рамках виконавчих проваджень № 53976894, № 53867352 та № 53961489 є чинними.

Натомість, доводи позивача стосовно того, що вказані документи не направлялись на його адресу, у зв'язку з чим він не знав про їх існування та не мав можливості їх оскаржити, спростовуються матеріалами справи.

22. Зокрема, суди встановили, що постанова про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору оскаржувалась боржником в судовому порядку. Однак, постановою Деснянського районного суду м. Чернігова по справі № 750/4726/17 від 26 червня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

23. Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що виконавчий збір у розмірі 12 800 грн. був стягнутий з позивача на підставі чинної постанови державного виконавця від 03.05.2017 року ВП № 53867352.

Відповідно, суди дійшли вірного висновку про правомірність списання з рахунку позивача відповідної суми як того вимагає ст.ст. 26, 27 Закону № 1404-VIII та Інструкція № 512/5.

При цьому, доводи касатора про те, що списанню таких коштів мало передувати винесення державним виконавцем окремої постанови про стягнення виконавчого збору в рамках виконавчого провадження не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки про необхідність сплати виконавчого збору боржник повідомлявся у постанові про відкриття виконавчого провадження від 03.05.2017 року ВП № 53867352, а Закон України «Про виконавче провадження» не містить норм, які передбачають обов'язковість відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору в межах основного виконавчого провадження.

24. Щодо позовних вимог, які стосуються стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій, колегія суддів зазначає, що списанню із рахунку позивача відповідних коштів мало передувати винесення державним виконавцем відповідних рішень (постанов), в яких обчислено розмір витрат, понесених державною виконавчою службою в рамках відповідних виконавчих проваджень.

25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що державним виконавцем у рамках виконавчого провадження № 53867352 винесено постанову про стягнення з боржника 83 грн. - витрат на проведення виконавчих дій; у рамках ВП № 53976894 - постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 83 грн.; у рамках ВП № 53961489 - постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 83 грн.

В свою чергу, платіжна вимога № 53976894/6 про списання з рахунків позивача коштів у сумі 13049 грн. була сформована відповідачем та надіслана до ПАТ «Ощадбанк» від 15 червня 2017 року.

В контексті викладеного суди мали б установити, коли саме було винесено зазначені вище постанови, а також з'ясувати, чи направлялись вони на адресу позивача з метою надання можливості останньому добровільно виконати законні вимоги державного виконавця.

Дослідження даних обставин має визначальне значення для вирішення питання щодо наявності правових підстав для списання з рахунку позивача коштів, які складають витрати на проведення виконавчих дій на загальну суму 249 грн. (83+83+83) відповідно до постанов державного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження, винесених у рамках ВП № 53867352, ВП № 53976894, ВП № 53961489 (а.с. 21-23).

26. Щодо позовних вимог Чернігівського ОУПФУ про зобов'язання відповідача дотримуватися вимог статей 6, 28 Закону України «Про виконавче провадження» при направленні документів про списання коштів з рахунків позивача колегія суддів зазначає, що такі вимоги є вимогами на майбутнє та їх вирішення не входить до завдань адміністративного судочинства у розумінні статті 2 КАС України.

27. Частиною 2 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

28. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області щодо формування та надіслання вимоги до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 15 червня 2017 року в частині списання коштів на суму 249 грн. з рахунку Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України, скасування вимоги в цій частині та стягнення з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на рахунок позивача 249 грн. неправомірно знятих коштів, направивши справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

29. В решті позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без змін.

30. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

31. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - задовольнити частково.

2. Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області щодо формування та надіслання вимоги до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 15 червня 2017 року в частині списання коштів на суму 249 грн. з рахунку Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України; скасування вимоги Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 15 червня 2017 року в частині суми 249 грн.; стягнення з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на рахунок позивача 249 грн. неправомірно знятих коштів - скасувати.

Направити справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В решті - постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді О.В.Білоус

І.Л.Желтобрюх