Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2025 року

м. Київ

справа №560/4417/24

адміністративне провадження № К/990/42692/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року (головуючий суддя Сушко О.О., судді: Залімський І.Г., Мацький Є.М.) у справі № 560/4417/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі також відповідач, ГУ ПФУ), в якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні з 11.06.2002 (з моменту настання страхового випадку та втрати працездатності) щомісячної страхової виплати ( визначена постановою Хмельницького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області від 10.08.2022 № 68013/10031979/1/2) та проведення індексації щомісячної страхової виплати на коефіцієнт показників зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні з 11.06.2002 з урахуванням виплачених сум;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 11.06.2002 (з моменту настання страхового випадку та втрати працездатності) щомісячну страхову виплату (яка визначена постановою Хмельницького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області від 10.08.2022 № 68013/10031979/1/2) та провести індексацію щомісячної страхової виплати коефіцієнт показників зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні з 11.06.2002 з урахуванням виплачених сум.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні з 11.06.2002 (з моменту настання страхового випадку та втрати працездатності) щомісячної страхової виплати (яка визначена постановою Хмельницького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області від 10.08.2022 № 68013/10031979/1/2) та проведення індексації щомісячної страхової виплати на коефіцієнт показників зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні з 11.06.2002 з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 11.06.2002 (з моменту настання страхового випадку та втрати працездатності) щомісячну страхову виплату (яка визначена постановою Хмельницького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області від 10.08.2022 № 68013/10031979/1/2) та провести індексацію щомісячної страхової виплати коефіцієнт показників зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні з 11.06.2002 з урахуванням виплачених сум.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року скасовано. Ухвалене нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

07 листопада 2024 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, надіслана 03 листопада 2024 року, у якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

IІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 червня 2002 року з позивачем стався нещасний випадок на виробництві. За результатом розгляду заяви про перерахунок призначеної страхової виплати з дати настання страхового випадку - з 11.06.2002, відповідач відмовив в задоволенні заяви, обґрунтовуючи правомірність своїх дій тим, що підстави для призначення страхових виплат з дати настання страхового випадку (з 11.06.2002) відсутні. Вважає відмову протиправною, просить позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що позивачу відмовлено у призначенні страхових виплат з дати настання нещасного випадку (з 11 червня 2002 року), оскільки щомісячну страхову виплату позивачу призначено з 02 серпня 2022 року (пункт 1 статті 41 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі також Закон № 1105-XIV), тобто із дня встановлення інвалідності відповідно до акту огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 02 серпня 2022 року серії АБ №0043781. Просить відмовити у задоволенні позову.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за змістом Акту від 15 липня 2022 року спеціального розслідування нещасного випадку, що трапився 11 червня 2002 року у ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» з ОСОБА_1 , нещасний випадок вважається пов`язаний з виробництвом.

З 02 серпня 2022 року позивач перебуває на обліку в Хмельницькому міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області.

За висновком МСЕК від 12 листопада 2003 року серії 2-10АЖ № 296090 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності безтерміново.

Згідно Довідки серії АВ № 0043781 від 02 серпня 2022 року ОСОБА_1 встановлена стійка втрата професійної працездатності 80% та ІІ група інвалідності безтерміново.

Хмельницьке міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області прийняло постанову від 10 серпня 2022 року № 68013/10031979/1/2 про призначення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 02 серпня 2022 року (з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності) в розмірі 26000,00 грн.

08 березня 2024 року позивач направив заяву про перерахунок призначеної страхової виплати з дати настання страхового випадку - з 11 червня 2002 року.

За змістом листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 25 березня 2024 року № 60134848/П-03/8-2290/24 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви, у зв`язку з тим, що підстави для призначення страхових виплат з дати настання страхового випадку (з 11 червня 2002 року) відсутні.

Вважаючи, що дії відповідача щодо відмови в призначення страхових виплат з дати настання страхового випадку такими, порушують його права, гарантовані Конституцією України та чинним законодавством, позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з покликанням на статтю 47 Закону № 1105-XIV дійшов висновку, що право на отримання страхових виплат настало у позивача з дня настання нещасного випадку на виробництві.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вважає, що ГУ ПФУ має здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 з 11 червня 2002 року (з моменту настання страхового випадку та втрати працездатності) щомісячну страхову виплату (яка визначена постановою Хмельницького міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Хмельницькій області від 10 серпня 2022 року № 68013/10031979/1/2).

Також суд першої інстанції покликаючись на правові висновки Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 347/1165/18 зазначив про недоречність та необґрунтованість доводів відповідача в тій частині, що страхові виплати нараховані належним чином, оскільки частина шоста статті 47 Закону № 1105-XIV передбачає можливість виплати страхових виплат за минулий час за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

За позицією суду першої інстанції, індексація суми страхових виплат прямо передбачена чинним законодавством, а обов`язок здійснення індексації страхової виплати покладений на відповідача і не перебуває під умовою здійснення застрахованою особою певних активних дій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції з покликанням на частину третю статті 41 Закону № 1105-ХIV акцентував увагу на тому, що відповідач вперше розглядав справу про страхові виплати після спливу трьох років з дня втрати позивачем працездатності внаслідок нещасного випадку.

Беручи до уваги, що позивач звернувся до відповідача лише у 2022 році, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення про страхові виплати правильно ухвалене з дня такого звернення.

Також судом апеляційної інстанції зазначено, що позивачу з 01.03.2023 було проведено індексацію страхової виплати згідно з постановою КМУ від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», оскільки позивачу вперше встановлено 80% втрати професійної працездатності довічно у зв`язку з виробничою травмою, отриманою 11.06.2002 з 02.08.2022.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 347/1165/18 та ухвалі від 08 січня 2024 року у справі № 465/76/23.

Вважає, що право на отримання страхових виплат настало у позивача з дня настання нещасного випадку на виробництві.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я, визначає Закон № 1105-XIV.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 35 Закону № 1105-XIV страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Частиною 1 статті 36 Закону № 1105-XIV встановлено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

В свою чергу, страхові випадки за соціальним страхуванням від нещасних випадків - це нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці (пункт 10 частини 1 статті 1 Закону № 1105-XIV).

Згідно пункту 5 частини 1 статті 1 Закону № 1105-XIV нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами (частина 3 статті 36 Закону № 1105-XIV).

Суди попередніх інстанцій встановили, що нещасний випадок на виробництві з позивачем стався 11.06.2002. На той час Закон № 1105-XIV був чинний в редакції Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Згідно статті 14 Закону № 1105-XIV (в редакції чинній на момент настання нещасного випадку) нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

За змістом Довідки серії АВ №0043781 від 02.08.2022 ОСОБА_1 встановлена стійка втрата професійної працездатності 80% та ІІ група інвалідності безтерміново. Причина втрати професійної працездатності - трудове каліцтво.

Водночас за змістом Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що трапився 11.06.2002 у ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» з ОСОБА_1 , нещасний випадок, який стався 11.06.2002 вважається пов`язаний з виробництвом.

Пунктом 1 частини 1 статті 47 Закону (в редакції, чинній на момент призначення допомоги) визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.

Аналогічна норма була закріплена в статті 40 Закону № 1105- XIV, в редакції, чинній на момент настання нещасного випадку.

Згідно частини 5 статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них.

Суди попередніх інстанцій встановили, що страхові виплати позивачу призначені постановою від 10.08.2022 № 68013/10031979/1/2 про призначення ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 02.08.2022 в розмірі 26000,00 грн, тобто з дня встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності.

Відповідно до частини 6 статті 47 Закону № 1105-XIV (в редакції, чинній на момент призначення допомоги) страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я (частина 6 статті 47 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до частини 7 статті 47 Закону № 1105-XIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

Так, дійсно у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 347/1165/18, на яку покликається суд першої інстанції та скаржник, Верховний Суд дійшов висновку, що за змістом норм статті 47 Закону № 1105-XIV право на отримання страхових виплат настало у позивача з дня настання нещасного випадку на виробництві. Водночас колегія суддів зазначила про недоречність та необґрунтованість доводів відповідачів в тій частині, що страхові виплати нараховані належним чином, оскільки наведена законодавча норма передбачає можливість виплати страхових виплат за минулий час за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Проте, в межах справи, яка переглядається суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до вимог частини третьої статті 41 Закону № 1105-ХIV (у редакції на час звернення позивача з заявою щодо призначення страхових виплати з дати настання нещасного випадку) якщо справа про страхові виплати розглядається вперше після спливу трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати здійснюються з дня звернення.

Аналогічна норма була закріплена в частині третій статті 47 Закону № 1105-XIV, в редакції, чинній на момент призначення допомоги.

Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідач вперше розглядав справу про страхові виплати після спливу трьох років з дня втрати позивачем працездатності внаслідок нещасного випадку, а саме фактично через 20 років (нещасний випадок стався 11.06.2002, проте позивач звернувся до відповідача у 2022 році).

Водночас в межах цієї справи судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин щодо невизначення або невиплачення страхових виплат з вини Фонду/уповноваженого органу управління або його територіальних органів (позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту нещасного випадку лише 02.02.2022 (справа № 686/3089/22)).

За такого правого регулювання та встановлених обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для призначення страхових виплат позивачу з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 вказано, що процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин.

Отже, наведені скаржником правові висновки, викладені у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 347/1165/18, не приймаються Судом та відхиляються, оскільки останні були прийняті у подібних правовідносинах, проте за інших фактичних обставин (не надавалась оцінка щодо часу розгляду справи про страхові виплати), тому вказане не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства, та, відповідно, правові позиції у цій справі.

З огляду на відсутність підстав зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну страхову виплату з 11 червня 2022 року, відсутні підстави і для задоволення позовних вимог щодо проведення індексації щомісячної страхової виплати на коефіцієнт показників зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в України з 11 червня 2002 року з урахуванням виплачених сум.

Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги позивача.

Одночасно в контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (Заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року у справі № 560/4417/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук