Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.12.2020 року у справі №540/2373/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа №540/2373/20

адміністративне провадження № К/9901/31722/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит", про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 (колегія суддів у складі: Ступакової І. Г., Бітова А. І., Лук'янчук О. В. ),

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л., де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" (далі - третя особа, ТОВ "Алекскредит"), про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2020 ВП № 61915151.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л. не мала правових підстав для відкриття виконавчого провадження № 61915151 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 9408 від 17.04.2020, оскільки статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження" та частинами 1 та 2 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" чітко визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. При цьому, як вказує позивач, він зареєстрований та постійно проживає в Херсонській області, в той час як приватний виконавець Дорошкевич В. Л. діє в межах виконавчого округу міста Києва. Доходів, рухомого і нерухомого майна у місті Києві позивач не має.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

24.04.2020 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.

Л. надійшла заява ТОВ "Алекскредит" про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 9408, виданого 17.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 11 765,00 грн.

У поданій заяві стягувачем зазначено, що адресою місця реєстрації боржника є: АДРЕСА_1; адресою проживання є: АДРЕСА_2.

24.04.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61915151 з примусового виконання виконавчого напису № 9408, виданого 17.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 11 765,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови позивач оскаржив її в судовому порядку.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 03.09.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що Законом України "Про виконавче провадження" на приватного виконавця не покладено обов'язку щодо перевірки правдивості викладених стягувачем відомостей про місцезнаходження боржника. Судом першої інстанції враховано, що в постанові від
24.04.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61915151 вказано дві адреси позивача, а саме: місце реєстрації: АДРЕСА_1 та фактичне місце проживання: АДРЕСА_2. Вказані адреси реєстрації та фактичного проживання зазначені безпосередньо представником стягувача у заяві про примусове виконання рішення та у виконавчому документі, тобто виконавчому написі нотаріуса. Враховуючи, що приватний виконавець не має обов'язку перевіряти місцезнаходження боржника, що зазначив стягувач у виконавчому документі, тому, за висновками суду першої інстанції, у приватного виконавця не було підстав вважати, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання та повертати його стягувачу.

П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.10.2020 рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 скасував та прийняв нове, яким позов задовольнив: визнав протиправною та скасував постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л. від
24.04.2020 про відкриття виконавчого провадження № 61915151. Вирішення питання про судові витрати.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки копії матеріалів виконавчого провадження не містять відомостей щодо проживання/перебування позивача у м. Києві або наявності у нього там майна, що надавало б приватному виконавцю підстави прийняти до виконання виконавчий напис та відкрити виконавче провадження з його примусового виконання, тому у відповідача відсутні правові підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 61915151 від 24.04.2020 щодо примусового виконання виконавчого напису № 9408, виданого 17.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В. про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 11 765,00 грн. Суд апеляційної інстанції вважав помилковим посилання суду першої інстанції на відсутність в Законі України "Про виконавче провадження" норми, яка передбачає проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку відомостей, які зазначені у заяві стягувача, до відкриття виконавчого провадження, оскільки приватний виконавець, вирішуючи питання щодо прийняття виконавчого документу та відкриття виконавчого провадження, має перевіряти наявність або відсутність підстав для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання, в тому числі і пред'явлення виконавчого документу за місцем виконання. Більше того, відсутність у Законі прямої вказівки на вчинення таких дій жодним чином не звільняє приватного виконавця від виконання вимог закону, зокрема, приписів Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" щодо прийняття ним до виконання виконавчих документів саме за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням майна боржника в межах відповідного округу, в якому приватний виконавець здійснює діяльність. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказана у виконавчому написі № 9408 від 17.04.2020 чи заяві стягувача інформація про проживання боржника, не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження, адже, у протилежному б випадку, допускалося б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) задля штучної зміни виконавчого округу.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 23.11.2020. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржуване судове рішення. На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження відповідач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, на підтвердження чого зазначає про рішення судів апеляційної інстанції у справах № 160/4982/20, № 560/2520/20, № 520/5603/20, які ухвалені на користь боржника щодо неможливості відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника відмінним від місця його реєстрації та рішення у справах № 200/4020/20-а, № 200/5040/20-а та № 520/5605/20-а, ухвалених на користь приватних виконавців щодо відсутності у приватного виконавця обов'язку перевіряти відомості щодо місця перебування боржника за адресою, вказаною у виконавчому документі, та відсутність підстав вважати, що виконавчий документ пред'явлено не за місцем його виконання.

Зазначене, на думку відповідача, свідчить про наявність правової проблеми щодо правомірності відкриття виконавчого провадження за місцем проживання боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження. Таким чином відповідач у касаційній скарзі обґрунтував наявність підстав, за яких рішення суду касаційної інстанції за наслідками розгляду такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У касаційній скарзі відповідачем зазначено, що вона подана на підставі пунктів 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України.

На обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження, визначених пунктами 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України, відповідач указує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та вирішення питання про відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за місцем проживання/перебування боржника, вказаному у виконавчому документі та/або заяві стягувача про відкриття виконавчого провадження. За твердженням відповідача, суд апеляційної інстанції ототожнює поняття "місце реєстрації" та "місце проживання". Такий висновок суду виключає можливість проживання боржника за іншою адресою, окрім адреси реєстрації, що унеможливлює застосування в повному обсязі приписів частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника, адже ця норма є диспозитивною, згідно з якою у стягувача є право вибору пред'явлення виконавчого документу або ж за місцем реєстрації, або ж за місцем проживання боржника.

Позиція інших учасників справи

Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги

23.11.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій скаржник просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 540/2373/20.

Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л. на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020.

Зі змісту даної ухвали встановлено, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Крім того, відповідно до ухвали Верховного Суду від 14.12.2020 суд не взяв до уваги посилання скаржника на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, з огляду на те, що пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний підпункт та частину статті 353 КАС України.

Від скаржниці 04.01.2021 до Верховного Суду надійшли доповнення до касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 15.09.2021 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, у виконавчому документі зазначаються адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).

Пунктом 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частинами 1 , 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Частинами 1 , 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", крім винятків, установлених цією частиною.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 5 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, начастини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до частин 1 та 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених Частиною 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Статтею 3 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За змістом частини 1 статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 5) обов'язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Статтею 16 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин 1 , 2 і 6 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За визначеннями, поданими у статті 3 Закону України від 11.12.2003 № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За змістом статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України від 20.11.2012 № 5942-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної частиною 1 статті 4 Закону України від 20.11.2012 № 5942-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених частиною 1 статті 4 Закону України від 20.11.2012 № 5942-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 7 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" до Реєстру вноситься додаткова змінна інформація про місце проживання, про народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені, у разі наявності - інформація про податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платників податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган), а також про місце роботи та посаду (у разі оформлення посвідчення члена екіпажу).

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 14.12.2020 касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги, зокрема, про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, щодо застосування положень статті 24 Закону України "Про виконавче провадження".

Від скаржниці 04.01.2021 до Верховного Суду надійшли доповнення до касаційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 337 КАС України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень.

Вказані доповнення надійшли до Верховного Суду після закінчення строку на касаційне оскарження, а відтак, враховуючи, що положеннями КАС України не передбачено можливості поновлення такого строку, розгляд цієї адміністративної справи судом касаційної інстанції проводиться в межах доводів та вимог касаційної скарги без врахування вказаних доповнень до неї.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

Верховний Суд зауважує, що на дату відкриття касаційного провадження у цій справі нормативні підстави для постановлення згаданої ухвали від 14.12.2020 були, адже висновку Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах на той час ще не існувало.

Проте 31.03.2021 Верховний Суд розглядав справу № 380/7750/20, спірні правовідносини якої є подібними до тих, які є предметом в цій справі.

За наслідками розгляду тієї справи Верховний Суд ухвалив постанову від
31.03.2021, у якій висловив правову позицію, суть якої полягає у тому, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв'язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище ситуації (мовиться про справу № 380/7750/20) визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України "Про виконавче провадження" пов'язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

15.07.2021 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 380/9335/20, спірні правовідносини якої також є подібними до тих, які є предметом в цій справі.

За наслідками розгляду справи № 380/9335/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову від 15.07.2021, у якій дійшов висновку про правильність висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.03.2021 у справі № 380/7750/20 та не вбачав підстав для відступлення від вказаної правової позиції.

Крім того, аналізуючи положення статей 9, 18 Закону України "Про виконавче провадження", положення статті 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", а також положення Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 380/9335/20 дійшов висновку, що виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини 2 статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись.

Також Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 380/9335/20 дійшов висновку, що відсутність прямого обов'язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені частиною 1 статті 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" та кореспондуються з положеннями частини 2 статті 2 КАС України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. В іншому випадку, нез'ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Верховний Суд наголосив, що відсутність прямої вказівки в Законі України "Про виконавче провадження" на обов'язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб'єкта владних повноважень.

Виходячи із системного аналізу пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" в сукупності з іншими положеннями пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 380/9335/20 констатував, що надання триденного терміну для вирішення питання щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання спрямоване саме на необхідність перевірки органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, зокрема і відповідності зареєстрованого місця проживання боржника - фізичної особи адресі боржника, вказаної у виконавчому документі, і належності такого зареєстрованого місця проживання виконавчому округу, на який поширюються повноваження приватного виконавця.

Фактичні обставини справ № 380/7750/20 та № 380/9335/20 і справи № 540/2373/20 (судове рішення у якій є предметом касаційного оскарження) є подібними, правове регулювання спірних правовідносин в обох випадках теж збігається, адже спір у цих справах виник з аналогічних підстав.

Зважаючи на наведене, при розгляді цієї справи колегія суддів враховує правову позицію, яку Верховний Суд раніше висловив у справах № 380/7750/20 та № 380/9335/20, щодо застосування норм матеріального права й через призму цих правозастосовних висновків і їхніх мотивів даватиме у межах, визначених статтею 341 КАС України, правову оцінку тому, як суди попередніх інстанцій вирішили спір.

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що виконавче провадження було відкрито приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В. Л. за заявою стягувача ТОВ "Алекскредит", в якій фактичним місцем проживання боржника зазначено: АДРЕСА_2. Проте матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 не проживає та не перебуває у м. Києві та у вказаному місті відсутнє будь-яке майно вказаної фізичної особи - боржника.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії договору про надання кредиту від
03.10.2019 № 2765679, укладеного між ТОВ "Алекскредит", як Кредитодавцем, та ОСОБА_1, як Позичальником, адреса реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_1 зазначена: АДРЕСА_1.

Згідно з довідкою Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області від 17.08.2020 № 717 про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 16.01.2013 по теперішній час останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" від 21.05.2020 № 429 ОСОБА_1 з 02.06.2017 працює у виробничому підрозділі служби воєнізованої охорони "Херсонський загін воєнізованої охорони" та займає посаду стрільця 3 розряду у відділі стрілецької команди з охорони вантажів і об'єктів станції Херсон (1 група).

Також суд апеляційної інстанції встановив, що будь-яких даних, які б підтверджували наявність майна позивача у м. Києві, відповідачем до суду першої та суду апеляційної інстанцій не надано.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять відомостей про вчинення відповідачем дій, передбачених частиною 5 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження".

Аналізуючи наведене правове регулювання у контексті встановлених обставин справи, а також через призму згаданих вище правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.03.2021 у справі № 380/7750/20 та від 15.07.2021 у справі № 380/9335/20, колегія суддів касаційної інстанції констатує, що відповідач, ухваливши спірну постанову про відкриття виконавчого провадження за повідомленим стягувачем місцем проживання боржника (позивача у справі), яке не є його (боржника) зареєстрованим місцем проживання, й за відсутності належного підтвердження того, що останній має чи будь-коли мав (зокрема, на дату винесення спірної постанови) майно на території міста Києва чи фактично там проживав, діяв неправомірно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вказана у виконавчому написі № 9408 від 17.04.2020 чи заяві стягувача інформація про проживання боржника, не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження, адже, у протилежному б випадку, допускалося б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) задля штучної зміни виконавчого округу.

За встановлених в цій справі обставин і з урахуванням наведеного правового регулювання колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача законних підстав для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 61915151 від 24.04.2020 щодо примусового виконання виконавчого напису № 9408, виданого 17.04.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В. В., про стягнення з ОСОБА_1 в розмірі 11 765,00 грн.

Наведені мотиви, аргументи відповідача про те, що у виконавчому документі зазначено адресу фактичного місця проживання позивача, яка є київською, не спростовує того, що місце виконання рішення, у значенні статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", має визначатися за зареєстрованим місцем проживання боржника.

Також Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, тому що перелічені скаржником порушення не є такими, що унеможливлювали встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і, крім того, не були підставою для відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судовому рішенні повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у тій мірі, в якій це необхідно для правильного розуміння ухваленого судом рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни залишити без задоволення.

Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ. М. Мельник-Томенко А. В. Жук Н. М. Мартинюк