Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.03.2018 року у справі №826/14607/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2018 року

м. Київ

справа №826/14607/16

адміністративне провадження №К/9901/32943/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кравчука В.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянув в попередньому судовому засіданні справу №826/14607/16 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 у справі №826/14607/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про скасування розпорядження.

І. ПРОЦЕДУРА

1. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в якому просить суд скасувати розпорядження №1825 від 04.08.2016 року "Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"".

2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

3. 03.03.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Позивача на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018.

4. У касаційній скарзі Позивач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

5. Ухвалою Верховного Суду від 14.03.2018 відкрито провадження у справі. 03.04.2018 надійшов відзив від Відповідача, а 06.04.2018 - відповідь на відзив.

6. Позивачем було заявлено клопотання про розгляд справи за його участі. Однак відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. 10.06.2016 до Відповідача надійшла скарга від ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на бездіяльність Позивача щодо проведення виплати страхового відшкодування.

8. 19.07.2016 Відповідачем складено акт про правопорушення, вчинені Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» на ринку фінансових послуг № 508/13-14/13/6, в якому зафіксовано порушення абзаців першого-третього пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо невиконання страховиком обов'язку протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

9. На підставі вказаного вище акта Відповідач виніс розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 04.08.2016 №1825 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», згідно з яким Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» зобов'язано усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушень з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 26.08.2016.

10. Вважаючи вищезазначене розпорядження протиправним та таким, що підлягає скасуванню, Позивач звернувся з позовом до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

11. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що відповідачем протиправно складено розпорядження №1825 від 04.08.2016 року, оскільки порушень Позивачем допущено не було.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 №2664-ІІІ (далі - Закон №2664), метою якого є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

13. Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

14. Згідно із статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року N 1961-IV (далі - Закон №1961), у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

15. Ст. 9 Закону України «Про страхування» передбачено визначення таких понять як страхова сума та страхова виплата, а саме: страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку; страхова виплата грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

16. Згідно із ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

17. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування», обов'язком страховика при настанні страхового випадку є здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

18. Згідно із ст. 28 Закону №2664 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення. Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону №2664 передбачено, що передумовою застосування заходів впливу є встановлення обставин, які свідчать про допущення учасником ринку порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг.

19. П. 5.9 Положення №2319 передбачено, що рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу після набрання ними чинності є обов'язковими для виконання особами. У разі невиконання особами рішень про застосування заходів впливу Нацкомфінпослуг вживає заходів щодо виконання рішень у порядку, визначеному законодавством.

20. Підпунктом 1 п. 2.1 розділу ІІ Положення №2319 визначено, що Нацкомфінпослуг може застосовувати такий захід впливу: зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення. Рішення про зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг. Метою застосування даного заходу впливу є усунення особою у визначений у розпорядженні (приписі) строк виявлених порушень законодавства про фінансові послуги (п. 2.2 Положення №2319). Рішення про застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1 - 3, 6 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення, набирають чинності з дня їх винесення Нацкомфінпослуг (п. 4.22 Положення №2319).

21. Як свідчать матеріали даної справи, у спірних правовідносинах Нацкомісією було прийнято оскаржуване розпорядження за порушення ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" саме положень пункту 36.2 статті 36 Закону №1961.

22. Ст. 7 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування.

23. Відповідно до ст. 3 Закону №1961 обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

24. Статтею 6 Закону №1961 встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

25. Згідно з положеннями ст. 34 Закону №1961 страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

26. За приписами пункту 36.2 статті 36 Закону №1961, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).

Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

27. Підставами для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (ст.37 Закону №1961).

28. Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 09.01.2016 за участю забезпеченого транспортного засобу Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, сталася подія, що має ознаки страхового випадку, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб Skoda, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_2 - тілесні ушкодження.

29. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач протягом 15 днів із дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів із дня отримання заяви про страхове відшкодування, зобов'язаний був прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його або про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

30. Колегія суддів апеляційного суду погодилася з таким висновком суду першої інстанції, оскільки у випадку настання страхового випадку, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а наявність інших умов договору є лише підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у разі, якщо таке порушення умов договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком і має оцінюватись окремо у кожному конкретному випадку. Разом з тим, закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником.

31. Крім того, за даними довідки МВС України за №86791486 про дорожньо-транспортну пригоду, що у визначеному законом порядку надавалася до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", вбачається, що вищезазначена пригода сталася саме внаслідок порушення водієм забезпеченого транспортного засобу Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 Правил дорожнього руху, а тому суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги посилання позивача на справу №759/3838/16 про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності, як на відсутність підстав кваліфікувати даний випадок як страховий, оскільки норми статті 35 Закону №1961 не визначають прямого обов'язку у кожному випадку надавати постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

32. У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірне розпорядження від 04.08.2016 №1825 «Про застосування заходу впливу до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» Нацкомфінпослуг було винесене у відповідності до вимог чинного законодавства та за наявності виявлених порушень, а тому підстав для його скасування не вбачається.

33. Аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у справі докази, суди попередніх інстанцій дійшли однакового висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог даного позову.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

34. Позивач не погоджується з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій і вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки для прийняття Страховиком рішень про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування особі, яка має право на отримання відшкодування, має настати страховий випадок, однією із складових якого є наявність цивільно-правової відповідальності особи, відповідальність якої застрахована.

Водночас, водія забезпеченого транспортного засобу не було притягнуто до встановленої законом відповідальності за спричинення ДТП, що виключає факт настання цивільно-правової відповідальності Страхувальника.

35. У відзиві Відповідач вважає касаційну скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки Позивачу було надано довідку МВС України №86791486 про дорожньо-транспортну пригоду, в якій зазначено що вона сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху. Тобто Позивачу було надано документ, що підтверджує настання цивільно-правової відповідальності.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

36. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції вказав, що закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником. З довідки МВС України за №86791486 про дорожньо-транспортну пригоду, що у визначеному законом порядку надавалася до ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування", вбачається, що пригода сталася саме внаслідок порушення водієм забезпеченого транспортного засобу Nissan, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 Правил дорожнього руху. Крім того, норми статті 35 Закону №1961 не визначають прямого обов'язку у кожному випадку надавати постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності (п. 30-31 цієї постанови).

37. Суд з такою оцінкою погоджується і звертає увагу, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

З цієї норми слідує, що страховим випадком є подія, а саме дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність. Факт дорожньо-транспортної пригоди підтверджується, зокрема, довідкою МВС.

Для виникнення зобов'язань щодо страхового відшкодування не має значення чи реалізовані деліктні правовідносини між заподіювачем шкоди (застрахованою особою) та потерпілим.

Словосполучення «внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність» слід розуміти як виникнення на підставі дорожньо-транспортної пригоди деліктних зобов'язань між заподіювачем шкоди та потерпілим, змістом яких є відшкодування шкоди, а не реальне притягнення особи, відповідальність якої застраховано, до цивільно-правової відповідальності. Цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, є наслідком дорожньо-транспортної пригоди, а не умовою страхового відшкодування.

38. У ст. 35 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено перелік документів, які повинен подати потерпілий для отримання страхового відшкодування. І серед цього переліку немає документів, які підтверджують притягнення застрахованої особи до відповідальності.

Перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені у ст. 37 Закону та є вичерпними.

Отже, виплата страхового відшкодування не залежить від того чи притягнуто особу до цивільно-правової відповідальності або адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, а тому вимога страхувальника про надання документів, які підтверджують

З огляду на вищенаведене, доводи касаційної скарги Суд відхиляє.

39. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

40. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

41. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

42. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

43. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

44. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 у справі №826/14607/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб