Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2018 року

Київ

справа №813/4370/16

адміністративне провадження №К/9901/22567/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 у складі колегії суддів: Клюби В.В. (головуючий), Іщук Л.П., Онишкевича Т.В. у справі №813/4370/16 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Львівській області (надалі - ГУНП в Львівській області) про визнання протиправними та скасування результатів атестування, наказу від 20.10.2016 №308 о/с в частині звільнення зі служби, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2017 адміністративний позов задоволено повністю.

2.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії №14 ГУНП в Львівській області від 20.09.2016, викладене у протоколі ОП №15.00036097.0090495 від 20.09.2016, в частині визнання ОСОБА_2 таким, що займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

2.2. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Львівській області №308 о/с від 20.10.2016 "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_2, поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 патрульної поліції Дрогобицького відділу поліції ГУНП в Львівській області, з 20.10.2016.

2.3. Поновлено старшого сержанта поліції ОСОБА_2 на службі в поліції, на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 патрульної поліції Дрогобицького відділу поліції ГУНП в Львівській області, з 20.10.2016.

2.4. Присуджено стягнути з ГУНП в Львівській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 20.10.2016 по 15.02.2017 в сумі 12472 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 39 коп.

3. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2017 скасовано, позовну заяву залишено без розгляду.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

4.1. ОСОБА_2 з 10.01.2011 по 06.11.2015 проходив службу в ОВС України. Згідно наказу ГУНП в Львівській області від 07.11.2015 №16 о/с, позивач прийнятий на службу до Національної поліції України, а з 01.02.2016 - призначений на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 патрульної поліції Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області.

4.2. 20.09.2016 Атестаційною комісією №14 ГУНП в Львівській області було прийнято рішення, затверджене протоколом ОП №15.00036097.0090495, про те, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає через службову невідповідність, підлягає звільненню зі служби в поліції.

4.3. Наказом ГУНП в Львівській області №308 о/с від 20.10.2016 "По особовому складу" старшого сержанта поліції ОСОБА_2, поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 патрульної поліції Дрогобицького відділу поліції ГУНП в Львівській області, звільнено зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність), з 20.10.2016.

5. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та залишаючи позовну заяву без розгляду, виходив з того, що позивач пропустив строки звернення до суду і підстави для визнання наведених позивачем причин пропуску цих строків поважними відсутні. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції не було постановлено рішення щодо вирішення питання поважності пропущеного позивачем строку.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

6. Позивач подав касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

7. Аргументи скаржника полягають у тому, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права. Зокрема, зазначає, що з оспорюваним наказом ГУНП в Львівській області №308 о/с від 20.10.2016 "По особовому складу" позивач ознайомлений 21.10.2016, не погодився з ним та вирішив оскаржити останній в судовому порядку. Вказує, що 19.11.2016 прийшов у відділення поштового зв'язку з метою відправити позовну заяву до суду, проте, через сильне душевне хвилювання, помилково не розрахувався та залишив касиру поштовий конверт з вкладеною позовною заявою, який так і не було відправлено. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав наведені причини пропуску строку звернення до суду поважними і підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

8. Відповідач заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не подав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція):

Стаття 6. Право на справедливий суд

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя".

10. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення):

Стаття 99. Строк звернення до адміністративного суду

"1. Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк".

Стаття 100. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду

"1. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

2. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи".

Стаття 155. Залишення позовної заяви без розгляду

"1. Суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо:

…9) позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

2. Про залишення позовної заяви без розгляду суд постановляє ухвалу <…>".

Стаття 160. Порядок ухвалення судових рішень, їх форма

"…4. Окремим документом викладаються ухвали з питань:

…16) залишення позовної заяви без розгляду.

5. Ухвали, які під час судового засідання викладаються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті та підписуються складом суду, який розглядає справу.

6. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання у журнал судового засідання".

Стаття 162. Повноваження суду при вирішенні справи

"...3. Якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду".

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

11. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд, яке включає в себе право на доступ до правосуддя.

12. Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками (п. 36 рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства"). На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (п. 30 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013, заява №49069/11).

13. Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05).

14. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

15. Європейський суд з прав людини визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (п. 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, заява №3236/03).

16. Положення частини 3 статті 99 КАС України передбачали місячний строк звернення до суду з адміністративним позовом у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. При цьому, визначальною умовою для вирішення питання дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом у вказаній категорії справ було з'ясування обставин щодо дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів оспорюваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача.

17. У разі пропуску зазначених строків позовна заява підлягала залишенню судом без розгляду як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії судового розгляду справи з підстав, визначених статтями 100, 155 КАС України, за винятком випадків, коли наведені позивачем причини пропуску цих строків визнавалися судом поважними.

18. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду в розумінні статей 100, 155 КАС України могли визнаватись лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулася до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

19. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску строків звернення до суду з даними адміністративним позовом, оскільки з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивачем не було наведено причин, які унеможливлювали чи, незалежно від його волі, заважали йому своєчасно звернутись за судовим захистом. Сильні душевні хвилювання, на які посилається позивач, самі по собі, не можуть свідчити про наявність об'єктивних перешкод для подання адміністративного позову у визначений законодавством строк, а отже не можуть вважатися поважною причиною пропуску цих строків.

20. Зважаючи на приписи статті 161 КАС України, ухвали з питань залишення позовної заяви без розгляду викладалися окремим документом. Суд першої інстанції визнав поважними причини пропуску позивачем строків звернення до суду з адміністративним позовом та відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з цих підстав ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що судом першої інстанції не було постановлено рішення щодо вирішення питання поважності пропущеного позивачем строку.

21. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення правильно застосував норми процесуального права, а саме, частини 3 статті 99, статті 100 та пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України і підстави для його скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, визначені статтею 353 КАС України, відсутні.

22. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

23. З урахуванням наведеного, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 - залишенню без змін.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

24. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

25. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 по справі №813/4370/16 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України в Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

26. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

...........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич,

Судді Верховного Суду