Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.04.2019 року у справі №815/2146/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2019 року

Київ

справа №815/2146/16

адміністративне провадження №К/9901/13221/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 (суддя - Кравченко М.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 (головуючий суддя - Лук'янчук О.В., судді: Градовський Ю.М., Кравченко К.В.) у справі №815/2146/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська південна зернова компанія» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська південна зернова компанія» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 24.03.2016 №500040001/2016/410009/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску поварів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.03.2016 № 500040001/00044.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016, позовні вимоги задоволено.

При прийнятті рішень про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу всіх передбачених чинним законодавством документів, необхідних для визначення митної вартості ввезеного товару, та обґрунтованості вимог щодо скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Одеська митниця ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2016, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Одеська міська митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 52, 53, 58 Митного кодексу України.

Так, у касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості, оскільки подані документи не підтверджували заявлену митну вартість товару, а декларантом не були надані додаткові документи, тому у митного органу були підстави для її визначення за резервним методом, оскільки наявна цінова інформація ґрунтувалась саме на раніше визнаних (визначених) органом Державної фіскальної служби України митних вартостях.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 05.01.2015 року Між ТОВ «Українська південна зернова компанія» та китайською компанією «Fuji Industries Limited» укладено контракт № 05/01-USGC на придбання товару.

Відповідно до умов зазначеного контракту продавець продає, а покупець купує на умовах цього договору товар в кількості, асортименті та по цінам, що зазначені в інвойсах, які є частиною контракту.

На виконання вимог зазначеного контракту на адресу ТОВ «Українська південна зернова компанія» надійшов товар - полотна трикотажні з бавовни, пофарбовані, в асортименті, шириною 1,85 м. - 18200 кг. (760 рулонів) та 0,65 м. - 600 кг. (38 рулонів).

ТОВ «Українська південна зернова компанія» відповідно до умов зазначеного вище договору подало до Одеської митниці Державної фіскальної служби тимчасову митну декларацію № 500040001/2016/002056 для здійснення митного оформлення вказаного товару, митну вартість товарів визначило за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів ТОВ «Українська південна зернова компанія» подало до митного органу наступні документи: контракт № 05/01-USGC від 05.01.2015, додаткову угоду № 1 від 12.10.2015, додаткову угоду № 2 від 04.01.2016, інвойс № HU3513 від 17.02.2016, пакувальний лист № TGHU7273513 від 17.02.2016, прайс-лист від 03.12.2015 № 15HHD704, коносамент № 16/02/300/00107-0002144 від 22.02.2016, сертифікат походження № 0223056 від 19.02.2016.

За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів за МД № 500040001/2016/002056 митним органом встановлено, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності: у п.3.4 контракту № 05/01-USGC від 05.01.2015 зазначено, що умови та строки оплати за товар зазначаються в проформах-інвойсах або інвойсах, в контракті умови та строки оплати за товар не визначено, в інвойсі від 17.02.2016 року № HU3513 вказано тільки строк оплати («в течении 30 дней после таможенной очистки груза»), проте умови оплати не визначено; відповідно до наданого інвойсу від 17.02.2016 року № HU3513 поставка товару здійснюється на умовах CIF ODESSA, документи що підтверджують вартість страхування до митного оформлення не надавались, що суперечить вимогам частини восьмої статті 53 Митного кодексу України ; у пункті 2 угоди не відображено, які саме складові входять у вартість товару, зазначену продавцем, у той же час у наданих товарно-супровідних документах відсутня інформація щодо складових вартості, передбачених умовами поставки GIF (у тлумаченні редакції від 01.01.2011 видання від 01.01.2000 № 560 Правил Інкотермс 2010 Міжнародної торговельної палати) як маркування, пакування, вартості самої упаковки, страхування та доставки товару до пункту призначення, що унеможливлює перевірку та співставлення складових заявленої декларантом митної вартості товару.

Декларанту протягом 10 днів було запропоновано надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження митної вартості товару: виписку з бухгалтерської документації (актуальну на поточну дату); висновки про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

У зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, Одеською митницею Державної фіскальної служби прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 24.03.2016 № 500040001/2016/410009/2.

Також, відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 24.03.2016 № 500040001/00044.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що митна вартість товарів, вказана декларантом, є нижчою від ціни, інформація про яку наявна у митного органу, слід відзначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Що стосується доводів митного органу на відсутність документів що підтверджують вартість страхування та відсутність у наданих товарно-супровідних документах інформації щодо складових вартості, як маркування, пакування, вартості самої упаковки, страхування та доставки товару до пункту призначення суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що за встановлених обставин надання достатніх для митного оформлення імпортованого товару документів, аргументи відповідача не дають обґрунтованих підстав ставити під сумнів правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару, оскільки неузгодженості, розбіжності або недоліки у документах, про які зазначає відповідач, не вплинули на правомірність визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Крім того з'ясовано, що поставка товару здійснювалась на умовах CIF Одеса.

Згідно із Інкотермс (офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати) редакція 2000 року вбачається, що термін «CIF - вартість, страхування та фрахт (...назва порту призначення)» означає, що продавець, зокрема, зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Отже, обов'язок щодо страхування товару, в даному випадку, покладається на продавця, а покупцю лише надається страховий поліс, відтак, страхові витрати включаються в ціну товару.

З урахуваннями викладеного, Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Рішення судів попередніх інстанцій щодо скасування спірних рішення Одеської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильними та підлягають залишенню без змін.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду