Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №804/6094/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

16 квітня 2019 року

справа №804/6094/16

адміністративне провадження №К/9901/32735/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у складі судді Олійника В.М.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у складі суддів Суховарова А.В., Головко О.В., Ясенова Т.І.

у справі № 804/6094/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті»,

до Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування акту, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

19 вересня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання недійсними і скасування висновків акта перевірки, заборони вчиняти певні дії.

Податковий орган подав суду клопотання про заміну відповідача у справі на його правонаступника - Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яке задоволено Судом.

14 грудня 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що перевірка проведена законно, встановлені порушення згідно чинного законодавства мали місце, а тому позов задоволенню не підлягає.

7 липня 2017 року Товариством подано касаційну скаргу, в якій позивач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлені обставини справи, але посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У відзиві на касаційну скаргу податковий орган зазначає, що висновки акта перевірки відповідають фактичним обставинам та прийняті на підставі діючого законодавства. Крім того, податковий орган зазначає, що акт перевірки жодним чином не порушує права позивача. Акт, його висновки, дії щодо його складання не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 19 березня 2016 року позивачем подано до податкового органу акт інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року.

Податковим органом проведена фактична перевірка Товариства, в ході якої перевірено акт інвентаризації обсягів залишку пального, відповідно до абзацу третього п. 9 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України, за результатами якої складено акт перевірки № 0026/28/01/14/30536344 від 15 вересня 2016 року.

Перевіркою встановлено, що при формуванні залишків пального станом на 1 березня 2016 року в акті інвентаризації Товариством враховано залишки пального, з яких не сплачено акцизний податок.

Висновками акта перевірки зазначено, що перевіркою не підтверджено відображені Товариством інвентаризаційні залишки пального станом на 1 березня 2016 року в кількості 1 338 380 літрів (873 639,48 кг).

Залишки пального у акті інвентаризації підлягають коригуванню шляхом зменшення в кількості 1 338 380 літрів в системі електронного адміністрування реалізації пального (СЕАРП).

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Підпунктом 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент перевірки) зазначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За приписами пункту 80.7 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Перевіряючи дані, викладені в акті перевірки, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено, де саме проводилась фактична перевірка, та в присутності якої посадової особи суб'єкта господарювання.

Суд погоджується з доводом податкового органу, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення висновків перевірки, може бути надана судом, зокрема, при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

В той же час, в позовній заяві Товариство стверджує, що таким рішенням є висновок акта перевірки щодо коригування залишків пального в системі електронного адміністрування реалізації пального.

Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій не встановили, чи відбулось коригування в системі електронного адміністрування реалізації пального, а якщо відбулось - на підставі якого рішення.

Судами не досліджено, яке саме право порушено висновками акта перевірки, чи вірно обрано позивачем спосіб захисту такого права.

За таких обставин Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Коммодіті» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року у справі №804/6094/16 скасувати.

Адміністративну справу №804/6094/16 направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер