Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

м. Київ

справа № 140/2916/22

адміністративне провадження № К/990/24030/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №140/2916/22

за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави до Торчинської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року (головуючий-суддя Смокович В.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року (суддя-доповідач Улицький В.З., судді: Кузьмич С.М., Хобор Р.Б.),

в с т а н о в и в :

У березні 2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Торчинської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності щодо вчинення дій, спрямованих на визнання гідротехнічних споруд, а саме: дамби з північно-східної сторони - однорідної, земляної, шириною по гребеню 2-2,5 м, довжиною 51 м, дамби не проїжджої; водонапускної споруди типу - труба, матеріал - метал; дамби з північно-східної сторони - однорідної, земляна, шириною по гребеню 2,5 м, довжиною 75 м, дамби не проїжджої; водовипускної споруди типу - труба, матеріал - метал; водовипускної споруди - типу «шахтний водоскид», матеріал - метал, що знаходяться на земельній ділянці водного фонду з кадастровим номером 0722880900:04:000:1535 на території Торчинської ОТГ Луцького району Волинської, безхазяйним майном, та взяття його на облік як безхазяйного майна; зобов`язати відповідача вчинити дії, спрямовані на визнання гідротехнічних споруд, а саме: дамби з північно-східної сторони - однорідної, земляної, шириною по гребеню 2-2,5 м, довжиною 51 м, дамби не проїжджої; водонапускної споруди типу - труба, матеріал - метал; дамби з північно-східної сторони - однорідної, земляна, шириною по гребеню 2,5 м, довжиною 75 м, дамби не проїжджої; водовипускної споруди типу - труба, матеріал - метал; водовипускної споруди - типу «шахтний водоскид», матеріал - метал, що знаходяться на земельній ділянці водного фонду з кадастровим номером 0722880900:04:000:1535 на території Торчинської ОТГ Луцького району Волинської області, безхазяйним майном, та взяття його на облік як безхазяйного майна.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.06.2022, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2022, провадження у цій справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що в адміністративному процесі прокурор набуває статусу позивача в разі, якщо певними діями, рішеннями чи бездіяльністю порушено інтерес держави у публічних правовідносинах, а орган, який уповноважений реалізовувати або захищати такий інтерес, відсутній або, в силу закону, не наділений повноваженнями самостійно звертатися до суду. У такому випадку, на думку судів, прокурор здійснює квазіпредставницьку функцію, виступаючи в інтересах певного органу державної влади, однак, в адміністративному судочинстві прокурор не може набувати статусу сторони у справі із самостійними інтересами, правами та обов`язками, крім випадків, коли це прямо передбачено нормами КАС України.

Суди попередніх інстанцій вважали, що у даному спорі прокурор не реалізовує публічно-владні управлінські функції стосовно відповідача та не здійснює представництво будь-якого державного органу, оскільки предметом спору є ухилення селищної ради від вжиття заходів щодо оформлення безхазяйного майна, а саме гідротехнічних споруд. Вирішення адміністративним судом спору, який виник між прокурором та Торчинською селищною радою, не відповідатиме меті ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, оскільки зводитиметься до розгляду державою в особі уповноваженого нею органу (суду) спору між іншими її органами, тобто спору держави із самою собою. Невідповідність меті вирішення публічно-правового спору та завданням адміністративного судочинства обумовлює потребу розв`язання такого спору в межах існуючих адміністративних процедур, а не в судовому порядку, у зв`язку з чим дійшли висновку, що даний спір між державними органами не може бути вирішений у судах жодної юрисдикції.

Не погодившись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, заступник керівника Волинської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року відкрито провадження у справі.

Суд заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов наступного висновку.

Судами встановлено, що Луцькою окружною прокуратурою вивчено інформацію щодо стану додержання вимог чинного законодавства в діяльності органів влади та місцевого самоврядування в частині набуття права власності та подальшого управління майном Торчинською селищною радою та встановлено наявність гідротехнічних споруд на водних об`єктах.

Між Луцькою районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ОСОБА_1 (орендарем) 08 лютого 2010 року укладено договір оренди земельної ділянки під розміщення водного об`єкту, пунктом 1 якого передбачено, що орендодавець надає орендареві в користування на умовах оренди для створення культурного рибного господарства рибний водний об`єкт, який розташований на території Буянівської сільської ради (за межами населеного пункту) з прибережними смугами (кадастровий номер 0722880900:04:000:1535) на підставі розпорядження Луцької районної державної адміністрації від 27 березня 2009 року №165 (а.с. 57-59).

Відповідно до пунктів 2, 3, 8 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,5783 га. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна. Договір укладено на п`ять років.

Вказаний договір зареєстрований у Луцькому районному відділі ДП «Центр ДЗК», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 08 лютого 2010 року за № 041007600002.

17 серпня 2016 року між Волинською обласною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди водних об`єктів та земель водного фонду від 08 лютого 2010 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди поновити строк дії договору оренди від 08 лютого 2010 року земельної ділянки водного фонду державної власності загальною площею 2,5783 га, в тому числі: 1,0367 га водного плеса, 1,5416 га болота, розташованої за межами населених пунктів Буянівської сільської ради Луцького району для рибогосподарських потреб, продовживши його дію на 20 років.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта з кадастровим номером 0722880900:04:000:1535 право оренди земельної ділянки 26.08.2016 зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с. 69-70).

14 вересня 2016 року між Волинською обласною державною адміністрацією (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди водного об`єкту № 56, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове користування водні об`єкти для рибогосподарських потреб: ставок площею 0,5718 га, розташований на території Буянівської сільської ради Луцького району Волинської області за межами населених пунктів; ставок площею 0,4649 га, розташований на території Буянівської сільської ради Луцького району Волинської області за межами населених пунктів.

Згідно із пунктом 2 вказаного договору об`єктом оренди за договором є вода (водний простір) водного об`єкту 14,55 тис. кв. м, 1, 0367 га, земельна ділянки під водним об`єктом 1,036 га, під болотами - 1,5416 га, з кадастровим номером 0722880900:04:000:1535.

Відповідно до пояснювальних записок до паспорта водного об`єкта - ставків площею 0,4649 га та 0,5718 га відомча приналежність гідровузлів - Буянівська сільська рада Луцького району Волинської області.

При цьому, судами встановлено, що вказана гідроспоруда на балансі Регіонального офісу водних ресурсів у Волинській області та Волинської обласної державної адміністрації не перебуває.

Окрім того, за інформацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, ДП «Укрриба» вказана вище гідротехнічна споруда - однорідна земляна дамба у них на балансі також не перебуває.

Судами також встановлено, що за інформацією ДП «Укрриба» від 12 квітня 2021 року за № 08-04/40 на земельній ділянці за кадастровим номером 0722880900:04:000:1535 (Буянівська сільська рада) відсутнє державне нерухоме майно, балансоутримувачем якого є ДП «Укрриба».

Відповідно до акту обстеження водних об`єктів, гідротехнічних споруд, розташованих на території територіальної громади Торчинської селищної ради на землях комунальної власності від 10 грудня 2021 року обстежено водний об`єкт загальною площею 2,5783 га, який передано в оренду. У межах об`єкта оренди розміщені гідротехнічні споруди: ставок площею 0,5718 га: дамба з північно- східної сторони - однорідна, земляна, шириною по гребеню 2-2,5 м, довжиною 51 м, дамба не проїжджа; водонапускна споруда типу - труба, матеріал - метал; ставок площею 0,4649 га: дамба з північно-східної сторони - однорідна, земляна, шириною по гребеню 2,5 м, довжиною 75 м, дамба не проїжджа; водовипускна споруда типу - труба, матеріал - метал; водовипускна споруда - типу «шахтний водоскид», матеріал метал (а.с. 84).

Листом від 06 квітня 2021 року №352/1.11.2/21 Торчинська селищна рада повідомила, що наявна на орендованому водному об`єкті у громадянина ОСОБА_1 однорідна земельна дамба на балансі селищної ради не перебуває, інформація по даному об`єкту відсутня (а.с.20-21).

Вважаючи бездіяльність відповідача, яка полягає у невжитті заходів щодо оформлення права власності на гідротехнічні споруди протиправною, заступник керівника Луцької окружної прокуратури звернувся до суду з позовом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 3 статті 5 КАС України передбачено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII) визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За положеннями частин першої, третьої цієї статті прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких повноважень обґрунтовуються прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Водночас адміністративному процесі прокурор набуває статусу позивача в разі, якщо певними діями, рішеннями чи бездіяльністю порушено інтерес держави у публічних правовідносинах, а орган, який уповноважений реалізовувати або захищати такий інтерес, відсутній або в силу закону не наділений повноваженнями самостійно звертатися до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року (справа №826/13768/16) послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, згідно з яким за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року (справа №806/1000/17) звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

З огляду на викладене, питання здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема:

- у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах;

- прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону № 1697-VІІ з наведенням відповідного обґрунтування.

У справі, що розглядається в обґрунтування підстав звернення до суду з позовом прокурор вказував на те, що Луцькою окружною прокуратурою вивчено стан додержання вимог чинного законодавства стосовно діяльності органів влади та місцевого самоврядування в частині набуття права власності та подальшого управління майном територіальних громад Луцького району та встановлено, що на території Торчинської селищної ради перебуває нерухоме майно, на яке відсутні правовстановлюючі документи та, щодо якого не вживаються заходи з метою взяття на його облік як безхазяйного. Також вказував, що Торчинською селищною радою, як уповноваженим органом, упродовж тривалого часу не вжито жодних заходів, спрямованих на визнання об`єкту нерухомого майна - гідротехнічних споруд, які розташовані на земельній ділянці водного фонду кадастровий номер 0722880900:04:000:1535 за межами населених пунктів колишньої Буянівської сільської ради (Торчинська ОТГ), безхазяйним майном, а також на набуття права власності на це майно, чим допущено протиправну бездіяльність.

Крім того, прокурор вказував, що Торчинською селищною радою не подано до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, заяву про взяття на облік гідротехнічної споруди, яка розташована на земельній ділянці водного фонду кадастровий номер 0722880900:04:000:1535, як безхазяйної нерухомої речі; не опубліковано у друкованих засобах масової інформації оголошення про взяття на облік гідротехнічних споруд, які розташовані на земельній ділянці водного фонду, кадастровий номер 0722880900:04:000:1535, як безхазяйної нерухомої речі; після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі; не подано до суду заяву про передання гідротехнічних споруд, які розташовані на земельній ділянці водного фонду, кадастровий номер 0722880900:04:000:1535, у комунальну власність; не подано до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, заяву про державну реєстрацію на підставі судового рішення права власності на гідротехнічні споруди, які розташовані на земельній ділянці водного фонду, кадастровий номер 0722880900:04:000:1535.

Зазначена бездіяльність відповідача, на думку прокурора, призводить до того, що протягом тривалого часу вказані гідроспоруди можуть зазнати руйнації, використовуватися без достатніх на те правових підстав.

Обґрунтовуючи необхідність захисту інтересів держави шляхом звернення заступника керівника Луцької окружної прокуратури до суду з даним позовом зазначає, що бездіяльність відповідача, що виражається у невжитті передбачених законодавством заходів щодо оформлення права власності на безхазяйне майно - гідроспоруди, створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, ризики безпідставного вибуття останнього з власності територіальної громади, інтереси якої представляє селищна рада, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади та, тим самим, порушує законодавчо встановлений порядок набуття й подальшої реалізації права власності і, відповідно, інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною майна територіальної громади, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовною заявою. Зауважує, що звернення до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності користування комунальним майном без правовстановлюючих документів, що свідчить про наявність передбачених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва інтересів держави в суді.

Стосовно права на звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування, колегія суддів враховує, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен із таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним і не перебуває у підпорядкуванні жодного органу.

Отже, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

При цьому інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як благоустрій населених пунктів, розпорядження землями державної та комунальної власності.

Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 810/3894/17, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 20 липня 2021 року у справі № 480/3093/20, від 5 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 18 грудня 2021 року у справі № 804/3740/18, від 2 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20, від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18, від 5 травня 2022 року у справі № 320/6514/18.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку, що оскільки прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави (обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Торчинську селищну раду відповідачем у справі та заявив вимогу про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії), помилковим є висновок судів попередніх інстанції про неможливість вирішення у судовому порядку спору між прокуратурою та селищною радою.

Суд також враховує, що метою участі держави в особі відповідних органів у адміністративних правовідносинах є публічний інтерес, тобто вступаючи у такі відносини, держава в особі відповідного органу має на меті, в першу чергу, захист інтересів держави, територіальної громади, невизначеного кола осіб.

Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 та від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18.

Крім того, у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18 Верховний Суд наголосив, що спір, який підлягає розгляду адміністративним судом, - це публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, та який виник у зв`язку з виконанням (рішення, дія), неналежним виконанням (рішення, дія) або невиконанням (бездіяльність) такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів, яка, за загальним правилом, встановлюється у суді першої інстанції за заявою однієї із сторін; такий спір є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин; метою вирішення такого спору є захист прав, свобод та інтересів особи або суспільних інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом впливу в межах закону на належного відповідача; такий спір повинен бути реальним (результат вирішення спору безпосередньо впливатиме на ефективний захист особи або суспільного інтересу у конкретних публічно-правових відносин) та існуючим на момент звернення з позовом; законом може бути визначено спеціальний порядок вирішення публічно-правового спору або встановлено обмеження стосовно суб`єкта звернення з відповідним позовом за умови наявності альтернативного суб`єкта з повною адміністративною процесуальною правоздатністю.

Отже, звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог законодавства та законодавства у сфері благоустрою населених пунктів, а тому за відсутності державного органу, уповноваженого на звернення з відповідним позовом до суду, прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, діяв відповідно до вимог статті 53 КАС України та частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

За такого правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія судів дійшла висновку, що спір у цій належить до компетенції адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права та протиправно закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук