Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.12.2019 року у справі №804/358/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа № 804/358/15

адміністративне провадження № К/9901/12676/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргуПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського"

на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 (суддя - О. В. Царікова)на ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 (колегія суддів: С. В. Чабаненко, С. М. Іванов, А. В. Шлай)у справі № 804/358/15за позовомПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" доДніпропетровської митниці ДФСпроскасування картки відмови, визнання недійсним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е.

Дзержинського" (далі - Товариство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 09.07.2014 № 110010000/2014/600121/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 09.07.2014 № 110010000/2014/20056.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що відповідач безпідставно визначив іншу митну вартість імпортованих товарів і відмовив позивачу у їх митному оформленні. Товариство надало Митниці всі документи, які підтверджують складову декларованої ним митної вартості та не містять жодних неточностей чи розбіжностей.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 в задоволені позову було відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що відповідачем дотримані вимоги митного законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним рішення та підтвердив належними документально обґрунтованими доказами наявність правових підстав для винесення спірних у даній справі рішень.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вказується на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на підтвердження числового значення ціни ввезеного товару з-за кордону, Товариство надало Митниці необхідні документи. При цьому, судами не досліджувались недоліки які були визначені відповідачем в рішенні про коригування митної вартості завезеного ним товару.

В письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України відповідач просить про залишення її без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством та Компанією "SMZ-REVIMEX a. s. Revuca", м. Ревуца укладено зовнішньоекономічний контракт №14-0119-12 від 22.01.2014, за умовами якого продавець зобов'язався здійснити покупцю поставку товару - вогнетривкої суміші неорганічних речовин магнезіальносилікатного типу на умовах DAF - залізничним транспортом станція Чоп, кордон Словаччина - Україна

08.07.2014 позивач звернувся до Дніпропетровської митниці Міндоходів для митного оформлення товару, ввезеного на підставі зовнішньоекономічного контракту № 14-0119-12 від 22.01.2014, подавши митну декларацію № 110010000/2014/021031.

Митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації вартості форми ДМВ - 1 за ціною контракту (основний метод).

Проте, при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості, митним органом виявлені певні ризики, що могли вказувати на заниження митної вартості, у зв'язку з відсутністю частини необхідних документів та наявністю розбіжностей у наданих до органу митного контролю документів.

За результатами перевірки документів, наданих до митного органу для розмитнення товару, відповідач вказав, що надані Товариством документи не містять відомостей, що однозначно свідчать про включення до ціни товару транспортної складової, яка б враховувала усі понесені продавцем витрати від місця виробництва товару до місця призначення (перевезення, навантажувально - розвантажувальних витрат, витрат з експедирування вантажу). Такі розбіжності та невідповідності дають підстави для сумніву у повноті врахування транспортної складової у заявленій декларантом митній вартості товару.

Зокрема, Митницею було виявлено, що за інформацією офіційного сайту SMZ http://www. smzjelsava. sk/ru акціонерне товариство магнезитовий завод в Елшаві, який є виробником товару належить до об'єднання Словацькі магнезитові заводи.

Акціонерне товариство SMZ - REVIMEX Ревуца (продавець), створене СМЗ А.О. Елшава та Midland Resouces Holding Ltd., Guernsey з метою уніфікації торгівлі з Росією та Україною. Таким чином, продавець та виробник є окремими, але взаємопов'язаними підприємствами, або структурними підрозділами з різними функціями однієї компанії. Зазначена взаємопов'язаність викликає обґрунтовані сумніви, що заявлена митна вартість ґрунтується на дійсній вартості.

Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 22.01.2014 № 14-0119-12 (додатку № 1 від 22.01.2014) розрахунок за поставлений товар здійснюється на підставі 100% передоплати.

Із наданої до митного органу довідки АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 07.07.2014 № 370 щодо платіжного доручення від 25.06.2014 № 172 на суму 53652,00 дол. США для підтвердження ціни імпортованого товару, не зазначена кількість передплаченого товару, що унеможливило визначення вартості одиниці товару.

Також, за умовами вказаного контракту до вартості ціни товару входить вартість пакування та маркування товару, відомості щодо вказаної складової у вартості товару, що заявлений до розмитнення, декларантом не надано.

Згідно п. 1.1 додатку від 22.01.2014 № 1 до зовнішньоекономічного контракту від
22.01.2014 № 14-0119-12, умови постачання DAF - залізничним транспортом - станція Чоп, кордон Словаччина - Україна.

На звороті залізничних накладних від 30.06.2014 № 16340, № 16341 містяться відомості щодо сум транспортних витрат територією Словаччини, проте не зазначена валюта розрахунку, що унеможливлює обчислення транспортної складової.

Митний орган зазначив, що у гр. 4 залізничних накладних зазначено відомості про перевізника - Цтранс Л ДП-8-С-06/1, але відсутні будь-які документи щодо відносин продавця або покупця із вказаним перевізником.

Також, позивачем не наданий документ, посилання на який міститься у гр. 23 залізничних накладних (ZSSK Cargo D 115497/0016), який супроводжував вантаж до митного оформлення. Пояснень щодо характеру та змісту вказаного документа декларантом не надано.

Не надано перекладу декларацій країни відправлення від 30.06.2014 № 14SK5665EX40155508 та № 14SK5665EX40155607, вказані декларації не містять відомостей щодо умов постачання, не зазначені показники, що підтверджують митну вартість товару.

Наведені розбіжності стали підставою для винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2014/20056 від 09.07.2014, в якій вказано про виявлення фактів ризиковості операцій та зазначено про такі факти.

Було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Товар випущений у вільний обіг під гарантії Товариства оплати митних платежів.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання їх протиправними та скасування, зобов'язання вчинити дії, стягнення витрат.

Як вже було зазначено в цьому рішенні, суди у задоволені позову відмовили. Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів попередніх інстанції передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України (далі- МК України) у випадках, передбачених МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм статті 57 МК України.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статей 59 і 60 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до статей 59 і 60 МК України.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статей 59 і 60 МК України.

Як установлено судами та підтверджується матеріалами справи, основними мотивами прийняття оскаржуваних рішень Митницею стало ненадання Товариством належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Сумніви Митниці були викладені щодо: фактів пов'язаності виробника та продавця товару, який був придбаний позивачем; сумнівів в дійсності поданих Товариством до розмитнення документів, а саме платіжних доручень, залізничних накладних та інше. Щодо деяких документів, то відповідач поставив їх під сумнів, у зв'язку із відсутністю перекладу їх змісту.

Разом з тим, судами попередніх інстанції надано не було відповідних оцінок наданим позивачем документа, хоча вони перелічені в описовій частині їх рішень, що в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, що була чинною на час вирішення та розгляду даної справи є порушенням завданням адміністративного судочинства.

Більшість документів, наявні в матеріалах справи, а деякі з них в не одному екземплярі.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, зауважує, що вони грунтуються лише на оцінці висновків, оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товару в частині застосування джерела визнання митної вартості, а саме іншої митної декларації.

Зокрема, суди, в порушення принципу офіційного з'ясування обставин справи, вдалися лише до цитування висновків вказаного рішення, погодившись з ними. Тоді як, здійснюючи розгляд даної справи, суди зобов'язані були оцінити відповідні висновки Митниці, визначившись з їх обсягом, шляхом співставлення їх із документами поданими позивачем під час подачі митної декларації, проведеної консультації, та доказаним, що наявні в матеріалах адміністративної справи.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що суди не досліджували питання щодо пов'язаності виробника та продавця товару, який був придбаний позивачем і поставлений під митний контроль, натомість зазначена обставина є основою спірного рішення про коригування митної вартості завезеного позивачем товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, митного оформленні такого товару.

Судам попередніх інстанцій, за наявності достатніх підстав, слід було встановити, що відносини виробника-продавця-покупця (позивача у справі), вплинули чи могли вплинути на митну вартість товарів, завезених Товариством. При цьому, за умови виявлення таких фактів суди мали дослідити дії органу доходів і зборів, який на виконання МК України, повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Отже, обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить також на органі доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов'язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині 12 статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Отже, враховуючи відсутність повноважень суду касаційної інстанції на встановлення та дослідження вказаних фактичних обставин справи, є підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е.

Дзержинського" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С.С. Пасічник

Судді Верховного Суду