Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.11.2019 року у справі №440/1246/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №440/1246/19

адміністративне провадження №К/9901/31986/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Калашнікової О. В.,

розглянув у порядку попереднього судового засідання у касаційній інстанції адміністративну справу № 440/1246/19

за позовом приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи: Нотаріальна палата України, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року (головуючий суддя:

Костенко Г. В. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя: Спаскін О. А., судді: Перцова Т. С., Присяжнюк О. В. ),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: Нотаріальна палата України, Державне підприємство "Національні інформаційні системи", в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 12 березня 2019 року № 729/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора-приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

1.2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуваним наказом йому протиправно було заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на два місяці. Указаний наказ прийнято відповідачем за результатами камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно його діяльності як державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області. Позивач вважає висновки, які зазначені у довідці від 25 лютого 2019 року, необґрунтованими, оскільки ним під час здійснення реєстраційних дій дотримано положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141. Вказав, що вжитий Міністерством юстиції України захід є неспівмірним з виявленим порушенням та фактично блокує всю законну нотаріальну діяльність, а також створює необґрунтовані ускладнення для інших осіб, у тому числі спадкоємців, які вже звернулися або звертаються до позивача за нотаріальними діями, що вимагають роботи з указаним реєстром. Позивач стверджує, що наданими ним доказами підтверджено безпідставність та необґрунтованість оскаржуваного наказу.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року, позов задоволено повністю.

2.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 12 березня 2019 року № 729/5 "Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора-приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно".

2.2. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що застосування до позивача несприятливих наслідків у вигляді блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на 2 (два) місяці є неспівмірним з виявленим відповідачем за наслідками перевірки порушенням. Крім того, судовим розглядом встановлено відсутність у діях приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_2 порушень вимог частини 3 статті 10, частини 2 статті 13, частин 1 , 5 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 11,13 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №
1127.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди не надали правової оцінки доводам відповідача щодо наявності в діях позивача порушень законодавства в сфері державної реєстрації, а саме: позивачем відкрито один розділ на два окремо розташованих об'єкта нерухомості, не встановлено черговості розгляду заяв, не здійснено пошук у Державному реєстрі прав відомостей про нерухоме майно.

3.2. Крім цього, зауважує, що питання витребування у нотаріуса копій паперових документів та пояснень по суті виявлених порушень є правом комісії, а не обов'язком. Також додає, що обраний вид санкції є найлегшим з передбачених Законом.

4. позивачем подано відзив на касаційну скаргу, за змістом якого останнім висловлено незгоду з викладеними відповідачем в скарзі доводами та повідомлено свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій з проханням залишити ці судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. Наказом Міністерства юстиції України від 06 лютого 2018 року № 364/7 "Про проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_2", відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку здійснення контролю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990, та на підставі акта за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_2 від 30 січня 2019 року наказано: провести камеральну перевірку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_2.

6.25 лютого 2019 Комісією складено довідку за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_2.

7. За результатами перевірки Комісією запропоновано тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на два місяці.

8. Наказом Міністерства юстиції України від 12 березня 2019 року № 729/5 тимчасово заблоковано доступ державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на два місяці.

Виконання пункту 1 наказу покладено на Державне підприємство "Національні інформаційні системи".

9. Не погоджуючись із рішенням відповідача щодо тимчасового блокування доступу державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на два місяці, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

10. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

12. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

13. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

14. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною другою цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

15. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01 липня 2004 року (далі-Закон № 1952-IV).

16. Статтею 6 Закону 1952-IV визначено систему органів та суб'єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав. Згідно з її положеннями, організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

17. Відповідно до частини першої статті 7 Закону 1952-IV, Міністерство юстиції України: 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01 липня 2004 року (далі-Закон № 1952-IV та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01 липня 2004 року (далі-Закон № 1952-IV; 6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01 липня 2004 року (далі-Закон № 1952-IV, інших суб'єктів, право доступу яких визначено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01 липня 2004 року (далі-Закон № 1952-IV, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01 липня 2004 року (далі-Закон № 1952-IV; 7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01 липня 2004 року (далі-Закон № 1952-IV; 8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; 9-1) надає узагальнені роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; 10) здійснює інші повноваження, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01 липня 2004 року (далі-Закон № 1952-IV та іншими нормативно-правовими актами.

18. Частиною 1 статті 9 Закону № 1952 визначено, що до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ. Зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна; 2) здійснення інших повноважень, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01 липня 2004 року (далі-Закон № 1952-IV та іншими нормативно-правовими актами.

19. Пунктом 2 частини першої статті 10 цього ж Закону державним реєстратором визначено нотаріуса.

20. Відповідно до частин 1 та 2 статті 12 Закону № 1952, Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

21. Згідно до частин першої та другої статті 17 Закону № 1952 реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об'єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об'єкта.

Реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна.

Реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

22. Статтею 37-1 Закону 1952-IV передбачено здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав. Вказано нормою передбачено, що контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав (частина перша).

23. За результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення, зокрема, про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав (пункт 1 частина друга).

24. Порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок та критерії, за якими здійснюється моніторинг, визначаються Кабінетом Міністрів України (частина четверта).

25. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 990 затверджено Порядок здійснення контролю у сфері державної реєстрації (далі - Порядок № 990), яким визначається процедура здійснення Мін'юстом відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

26. Контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду скарг, поданих відповідно до Закону України "Про звернення громадян", і обґрунтованих подань територіальних органів Мін'юсту, а також моніторингу реєстраційних дій в реєстрах.

27. У разі виявлення під час розгляду скарг відповідно до Закону України "Про звернення громадян" і обґрунтованих подань територіальних органів Мін'юсту чи моніторингу реєстраційних дій в реєстрах порушень порядку державної реєстрації контроль здійснюється шляхом проведення камеральної перевірки державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації з прийняттям обов'язкових до виконання рішень, передбачених Законами (пункт 2).

28. Пунктом 4 Порядку №990 передбачено, що моніторинг реєстраційних дій проводиться на підставі відомостей реєстрів за допомогою програмних засобів їх ведення за такими критеріями: 1) порушення строків, визначених Законами; 2) проведення реєстраційних дій в неробочий час; 3) відсутність у реєстрах електронних копій документів, поданих для державної реєстрації, виготовлених шляхом їх сканування; 4) проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень; 5) скасування (видалення) записів з реєстрів; 6) державні реєстратори та/або суб'єкти державної реєстрації, визначені Мін'юстом.

29. Пунктом 5 Порядку № 990 встановлено, що за результатами моніторингу реєстраційних дій складається відповідний акт в письмовій формі, який засвідчується підписом посадової особи Мін'юсту, що проводила такий моніторинг.

У разі виявлення на підставі акта моніторингу реєстраційних дій порушень порядку державної реєстрації проводиться камеральна перевірка державних реєстраторів та/або суб'єктів державної реєстрації.

30. Камеральна перевірка проводиться на підставі наказу Мін'юсту, яким утворюється комісія у складі не менше ніж трьох посадових осіб Мін'юсту. Наказ Мін'юсту про проведення камеральної перевірки в обов'язковому порядку розміщується на офіційному веб-сайті. Копія наказу Мін'юсту про проведення камеральної перевірки надсилається протягом трьох робочих днів з дня його прийняття разом із супровідним листом державному реєстратору та/або суб'єкту державної реєстрації (пункти 6,7 Порядку № 990).

31. Під час проведення камеральної перевірки комісія має право: 1) ознайомлюватися з електронними копіями документів, на підставі яких проводилися реєстраційні дії та які розміщені у реєстрах, а також з документами, створеними за допомогою програмних засобів ведення реєстрів; 2) витребувати у суб'єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах; 3) вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації надання пояснень (пункт 8 Порядку № 990).

32. Результати камеральної перевірки оформляються довідкою, яка підписується усіма членами комісії.

33. У довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються: дата проведення камеральної перевірки (число, місяць, рік); прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб Мін'юсту, що проводили камеральну перевірку; підстава проведення камеральної перевірки; опис виявлених порушень порядку державної реєстрації (з посиланням на відповідні акти законодавства) із зазначенням підтвердних документів чи відомостей з реєстрів; пропозиції стосовно змісту рішення за результатами проведеної камеральної перевірки (пункт 9).

34. За результатами проведеної камеральної перевірки Мін'юст на підставі довідки комісії приймає мотивоване рішення відповідно до Законів у формі наказу (пункт 10).

35. Пунктом 2 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 передбачено, що ведення Державного реєстру прав здійснюється за допомогою технічних і програмних засобів, які забезпечують формування та присвоєння номерів (реєстраційного номера об'єкта нерухомого майна, реєстраційного номера заяви (запиту), номера запису, індексного номера рішення, інформації з Державного реєстру прав, свідоцтва тощо), формування картки прийому заяви (запиту), витягів, інформаційних довідок, виписок, оформлення рішень, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, захист відомостей, що містяться у Державному реєстрі прав, від несанкціонованих дій, оновлення, архівування та відновлення записів, внесених до Державного реєстру прав, їх пошук, документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, надання інформації з Державного реєстру прав.

36. Наказом Міністерства юстиції України від 25 червня 2015 року № 1059/5 "Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України" Державне підприємство "Національні інформаційні системи" визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України.

37. За змістом пункту 10 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа з оригіналів документів чи відповідно оформлених копій необхідних для державної реєстрації прав документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, обов'язково виготовляє електронні копії шляхом сканування таких документів, які додаються до заяви. Не підлягають виготовленню та приєднанню до заяви електронні копії документів, що пред'являються заявником з метою встановлення його особи, а також електронна копія документа, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав, чи документа, що підтверджує право на звільнення від сплати адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

38. Відповідно до пункту 12 зазначеного Порядку розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

39. У відповідності до пунктів 10,12,13 Порядку № 1141, під час розгляду заяви (запиту) державний реєстратор здійснює пошук у Державному реєстрі прав відомостей про: нерухоме майно; право власності та суб'єкта цього права; інші речові права та суб'єкта цих прав; іпотеку та суб'єкта цього права; обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав.

40. Під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор додатково здійснює пошук інших заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на те саме майно та рішень судів про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією таких прав, у базі даних про реєстрацій заяв і запитів.

41. Пошук заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у базі даних про реєстрацію заяв і запитів здійснюється за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна та ідентифікаторами, визначними у підпунктах 2 і 3 пункту 11 цього Порядку.

42. У разі, коли відомості Державного земельного, кадастру про власників, користувачів земельної ділянки, перенесені з державного реєстру земель, містять неповну або неточну інформацію, що унеможливлює ідентифікацію особи, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав надсилає відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2012 р. № 1051, повідомлення в електронній формі державному кадастровому реєстраторові про уточнення інформації в Державному земельному кадастрі, в якому зазначається виключний перелік відомостей, що є неповними або неточними.

VI. Позиція Верховного Суду

43. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

44. Приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з прийняттям відповідачем наказу про тимчасове блокування доступу позивачу як державному реєстратору - приватному нотаріусу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

46. Виходячи з аналізу викладених норм законодавства, під час державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстратор зобов'язаний зупиняти розгляд заяви про Державну реєстрацію у разі: подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, а також неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у пунктом 3 частини третьої статті 10 Закону, інформації про зареєстровані до 01 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно.

47. Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для винесення оскаржуваного наказу є довідка за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_2

48. За змістом цієї довідки, за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області ОСОБА_2 встановлені такі порушення:

- під час реєстрації 18 липня 2017 року заяви про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна № 23276971 щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 приватним нотаріусом ОСОБА_2 порушено вимоги ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 13, ч.1, 5 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 11,13 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 р. № 1127 (надалі - Порядок № 1127), оскільки приватним нотаріусом ОСОБА_2 відкрито один розділ на два окремо розташованих об'єкта, а також не встановлено черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв (відсутній пошук у базі даних заяв);

- не здійснено пошук у державному реєстрі прав відомостей про нерухоме майно: обтяження прав на нерухоме майно (відсутні сформовані пошуки відомостей у Державному реєстрі прав) щодо об'єкта нерухомого майна - місця у підземному паркінгу №7. Крім того, відповідно до Реєстру прав власності на нерухоме майно, машиномісця за адресою АДРЕСА_1, мають окремі реєстраційні номери.

49. Водночас, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем було отримано повний обсяг документів і інформації, необхідних для вчинення реєстраційних дій, а довідка за результатами проведення перевірки позивача не містить відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, проте в ній зазначено, що за заявами про внесення змін до Державного реєстру прав № 29576025, № 30684728 відсутній пошук заяв у базі даних заяв Державного реєстру прав, чим порушено вимоги статей 10,18,26 Закону, пункт 20 Порядку № 1141, крім того за заявою № 29576025 не сформовано витяг.

50. Крім цього, суди встановили, що у липні 2017 року до позивача звернулись суб'єкти для вчинення дій щодо посвідчення договору купівлі-продажу 51/100 частки квартири. Предметом даного договору була квартира АДРЕСА_1 та місце під автомобіль у підземному паркінгу № 7. Згідно пункту 1 вказаного договору опис об'єкта в цілому: квартира загальною площею 241,1 кв. м., житловою площею 144,6 кв. м., місце під автомобіль у підземному паркінгу № 7.

51. Згідно договору купівлі-продажу від 06 лютого 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полєжаєвим О. Є., предметом якого є квартира АДРЕСА_1, житловою площею 144,60 кв. м., загальною площею 242,10 кв. м. та місце під автомобіль у підземному паркінгу № 7.

52. Відповідно до технічного паспорту від 04 лютого 2005 року експлікації приміщень до плану будинку, паркінг № 7 значиться як приміщення, нарівні із складовими частинами квартири.

53. Проаналізувавши надані документи, позивач не виявив підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії. Також ним був здійснений пошук відомостей Державного реєстру на нерухоме майно, в тому числі його архівної складової частини Реєстру прав власності на нерухоме майно за одним із ідентифікаторів пошуку - адреса нерухомого майна, позивачем не було виявлено окремо відкритого розділу на місце для автомобіля у підземному паркінгу № 7.

54. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 18 Закону, одним із етапів проведення державної реєстрації прав є формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником.

55. Однак, внесення змін до записів Державного реєстру прав не є державною реєстрацією права (не набувається, не змінюється і не припиняється речове право на нерухоме майно, обтяження такого права), тому така реєстраційна дія не передбачає формування витягу, оскільки Законом та Порядком чітко встановлено, що витяг формується лише у випадку проведення державної реєстрації прав чи їх обтяжень.

56. Відповідно до абзацу 2 пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 990 від 21.12.2016, комісія має право: витребувати у суб'єкта державної реєстрації, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, у державного реєстратора копії документів в паперовій формі, відомості про які містяться в реєстрах, проте відсутні виготовлені шляхом сканування електронні копії таких документів у реєстрах; вимагати від державних реєстраторів, уповноважених осіб суб'єктів державної реєстрації надання пояснень.

57. Однак, суди встановили, що комісія не скористалась наданим їй правом щодо витребування документів і вказане в подальшому призвело до неправильного встановлення комісією обставин щодо наявності в діях позивача порушень норм чинного законодавства при здійсненні вказаних реєстраційних дій. Під час проведення камеральної перевірки позивача були досліджені лише документи, на підставі яких проводилися реєстраційні дії, та здійснені відповідні висновки про порушення позивачем вимог законодавства. Невикористання відповідачем наявних у нього повноважень на витребування пояснень у позивача вплинуло на висновки Комісії, оскільки позбавило відповідача можливості повно та всебічно надати оцінку причинам допущених порушень, врахувати відсутність їх можливих негативних наслідків тощо.

58. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 37-1 Закону 1952-IV за результатами проведення перевірок державних реєстраторів чи суб'єктів державної реєстрації прав Міністерство юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав приймає вмотивоване рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб'єкта державної реєстрації прав до Державного реєстру прав.

59. Отже, для прийняття рішення відповідно до Закону 1952-IV, підставою для якого є наявність у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України має ретельно дослідити всі обставини справи, тобто встановити факт порушення державним реєстратором законодавства у сфері державної реєстрації прав, що в свою чергу і є мотивом для прийняття рішення про тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

60. Водночас, суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи встановили, що довідка за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_2., складена за результатами камеральної перевірки, містить пропозицію тимчасово заблокувати доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 (два) місяці.

61. Вказана довідка за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер та не є обов'язковою для прийняття Міністерством юстиції України наказу саме відповідно до цієї пропозиції.

62. Проте, зі змісту спірного наказу суди попередніх інстанцій встановили, що відсутність інформації про те, що відповідач здійснив дослідження чи перевірку фактів, викладених у довідці від 25 лютого 2019 року за результатами проведення камеральної перевірки позивача, не зазначив норми, які порушено позивачем у справі, а також, встановлюючи такий тривалий термін блокування доступу позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тривалістю 2 місяці, Міністерство юстиції України всупереч принципу обґрунтованості рішення не навело мотиви, з яких виходить, обираючи саме такий строк, оскаржуваний наказ не містить відомостей про негативні наслідки цих порушень, зокрема, про порушення прав та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, а також мотивів застосування до державного реєстратора саме такої санкції як блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що свідчить про порушення принципу пропорційності.

63. З огляду на це Верховний Суд наголошує, що ~law27~ не визначає мінімальних та максимальних строків застосування заходу стягнення у вигляді блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Проте, застосування певного виду стягнення повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності.

64. Тому, визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачу строк обмеження у доступі до Державного реєстру прав, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному наказі про застосування заходу стягнення.

65. Не зазначення відповідачем вказаного в спірному наказі свідчить про те, що спірний наказ прийнято ним з порушенням норм чинного законодавства.

66. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що спірний наказ є протиправним, тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

67. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

68. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

69. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

70. За змістом частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

71. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VIІ. Судові витрати

72. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року залишити без задоволення.

2. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова