Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.08.2019 року у справі №826/10895/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року

Київ

справа №826/10895/15

адміністративне провадження №К/9901/7801/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: головний військово-медичний клінічний ордена Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України, товариство з обмеженою відповідальністю «Госпітальний менеджмент», товариство з обмеженою відповідальністю «Парсек» про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів: Кобилянського К.М., Гарника К.Ю., Федорчука А.Б. від 30 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., Кобаля М.І. від 25 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК України, відповідач), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: головний військово-медичний клінічний ордена Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України, товариство з обмеженою відповідальністю «Госпітальний менеджмент», товариство з обмеженою відповідальністю «Парсек» (далі - Головний ВМКО «Головний військовий клінічний госпіталь», ТОВ «Госпітальний менеджмент», ТОВ «Парсек», треті особи), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель № 669-р/пк-ск від 08 травня 2015 року;

- зобов`язати відповідача скасувати рішення комітету з конкурсних торгів головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України, викладене у протоколі № 37/т/мед від 07 квітня 2015 року, у частині відхилення пропозиції конкурсних торгів позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пропозиція конкурсних торгів, яку він надав, відповідає умовам документації конкурсних торгів та чинному законодавству, а оскаржуване рішення відповідач прийняв без належної оцінки всіх матеріалів, які були йому надані, порушивши при цьому вимогу закону щодо об`єктивного, повного та всебічного дослідження всіх обставин справи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що головний військово-медичний клінічний ордена Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України правомірно відхилив пропозиції конкурсних торгів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки подані позивачем гарантійні листи не відповідали вимогам пункту 2 додатку № 5 Документації конкурсних торгів, у зв`язку з тим, що вони були видані не виробником товару або філією/представництвом, які не займаються комерційною діяльністю, а товариствами, які є офіційними представниками виробника товару та займаються комерційною діяльністю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ФОП ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 10 лютого 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 лютого 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/10895/15, витребувано матеріали справи та запропоновано учасникам справи подати заперечення на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року в адміністративній справі № 826/10895/15 суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Разом із касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 подано клопотання про участь представника у судовому розгляді справи у касаційному порядку, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі зібраних у справі доказів, що головний військово-медичний клінічний ордена Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України рішенням, яке викладене в протоколі № 37/т/мед від 07 квітня 2015 року відхилив пропозиції конкурсних торгів ФОП ОСОБА_1 , з огляду на те, що подані пропозиції за всіма лотами не відповідають вимогам пункту 2 додатку № 5 Документації конкурсних торгів, а саме гарантійні листи надані не виробником, а бізнес-партнером виробника продукції.

Пунктом 2 додатку № 5 Документації конкурсних торгів визначено, що учасники торгів повинні надати оригінал гарантійного листа від виробника (представництва, філії виробника, якщо повноваження поширюються на територію України, але при цьому вони безпосередньо не здійснюють комерційної діяльності), який засвідчує факт відносин між учасником і виробником, та яким підтверджується можливість поставки товару, який є предметом закупівлі, у кількості, зі строками придатності та в терміни, визначені цією документацією конкурсних торгів та пропозицію конкурсних торгів учасника торгів.

На виконання вказаного пункту фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було надано гарантійні листи від ТОВ «Юнітранс-юа» та ТОВ «Меркурій люкс».

На розгляд Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель надійшла скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 16 квітня 2015 року, яка зареєстрована 17 квітня 2015 року № 8-20/922-ДЗ, щодо порушення головним військово-медичним клінічним ордена Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України порядку проведення процедури закупівлі - «код 20.59.1. Фотопластинки й фотоплівка, плівка для миттєвого друку; фото хімікати та фотографічні незмішані речовини» лот № 3 [оголошення № 073217, оприлюднене на веб-порталі уповноваженого органу, бюлетень від 04 березня 2015 року № 205].

Рішенням колегії №549-р/пк-ск від 20 квітня 2015 року скарга була прийнята до розгляду.

Рішенням № 669-р/пк-ск від 08 травня 2015 року Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель відмовила фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні скарги від 16 квітня 2015 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що згідно з положеннями Закону України «Про здійснення державних закупівель» закупівлі здійснюються за принципами, зокрема, максимальної економії та ефективності, а також недискримінації учасників. Скаржник зазначає, що встановлені замовником умови є дискримінаційними, і це є грубим порушенням діючого законодавства у сфері державних закупівель.

Скаржник також посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки діям АМК України, як органу, на який, зокрема, покладено повноваження щодо здійснення контролю за створенням конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель, та не встановили, що відповідач не виконав покладеного на нього завдання щодо захисту учасників закупівлі від встановлення дискримінаційних умов.

Антимонопольним комітетом України подано заперечення на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 , у якому вказується на законність рішень судів попередніх інстанцій та необґрунтованість доводів касаційної скарги; просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження АМК України у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України «Про Антимонопольний комітет України», «;Про здійснення державних закупівель» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 18 Закону України «Про здійснення державних закупівель» визначено порядок оскарження процедур закупівлі.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 18 Закону України «Про здійснення державних закупівель» скарги подаються до органу оскарження не пізніше 10 днів з дня, коли суб`єкт оскарження дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав чи законних інтересів прийнятим рішенням, дією чи бездіяльністю замовника, генерального замовника, але до дня укладення договору про закупівлю.

Скарги, що стосуються документації конкурсних торгів (кваліфікаційної документації, запиту цінових пропозицій), можуть подаватися у будь-який строк після оприлюднення оголошення про їх проведення, але не пізніше ніж за чотири дні до дати, встановленої для подання пропозицій конкурсних торгів (кваліфікаційних пропозицій), та не пізніше ніж за три дні до дати, встановленої для подання цінових пропозицій.

Відповідно до частини десятої статті 18 Закону України «Про здійснення державних закупівель» за результатами розгляду скарги орган оскарження має право: прийняти рішення про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі (у тому числі порушення порядку оприлюднення або неоприлюднення інформації про державні закупівлі, передбаченої цим Законом) та про заходи, що повинні вживатися для їх усунення, зокрема зобов`язати замовника, генерального замовника повністю або частково скасувати свої рішення, надати необхідні документи, роз`яснення, усунути будь-які дискримінаційні умови (у тому числі ті, що зазначені в технічній специфікації, яка є складовою частиною документації з конкурсних торгів, кваліфікаційної документації), привести документацію конкурсних торгів (кваліфікаційну документацію, запит цінових пропозицій) у відповідність із вимогами законодавства, або за неможливості виправити допущені порушення відмінити процедуру закупівлі; у випадках, передбачених законами України, передавати рішення, документи та матеріали щодо здійснення закупівель до правоохоронних, контролюючих та інших органів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, ФОП ОСОБА_1 звернувся до постійно діючою колегії АМК України зі скаргою від 16 квітня 2015 року, яка зареєстрована 17 квітня 2015 року № 8-20/922-ДЗ, щодо порушення головним військово-медичним клінічним ордена Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України порядку проведення процедури закупівлі. Зокрема, у своїй скарзі ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що замовником безпідставно відхилено його пропозицію та не допущено її до оцінки; вважає, що оскільки ним подано гарантійні листи ТОВ «Юнітранс-юа» № 44 від 18 березня 2015 року та ТОВ «Меркурій Люкс» № 22 від 19 березня 2015 року, то замовник необґрунтовано зазначив у протоколі № 37/т/мед від 07 квітня 2015 року про те, що подані ФОП ОСОБА_1 пропозиції за всіма лотами не відповідають вимогам пункту 2 додатку №5 Документації конкурсних торгів, а саме гарантійні листи надані не виробником, а бізнес-партнером виробника продукції.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 29 Закону України «Про здійснення державних закупівель» замовник відхиляє пропозицію конкурсних торгів, у разі якщо вона не відповідає умовам документації конкурсних торгів.

Документація конкурсних торгів - документація, що розробляється та затверджується замовником, оприлюднюється для вільного доступу та безоплатно подається замовником під час проведення торгів (конкурсних торгів) фізичним/юридичним особам (пункт 5 частини першої статті 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель»).

Пропозиція конкурсних торгів - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник подає замовнику відповідно до вимог документації конкурсних торгів (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель»).

Положення пункту 3 частини першої статті 29 Закону України «Про здійснення державних закупівель» передбачає, що замовник при прийнятті конкурсної документації учасників торгів перевіряє її відповідність установленим вимогам, а у разі виявлення розбіжностей - відхиляє пропозицію.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що замовник має право відхиляти пропозиції учасників торгів, якщо вони не відповідають або містять розбіжності з умовами документації конкурсних торгів.

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що пропозиції конкурсних торгів ФОП ОСОБА_1 містять такі документи:

- гарантійний лист товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітранс-юа» №44 від 18 березня 2015 року, в якому зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Юнітранс-юа», як представник продукції та торгової марки Carestream в Україні підтверджує, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має право представляти його продукцію та товариство гарантує можливість поставки товару, який є предметом закупівлі, за лотами №№ 1-3;

- гарантійний лист товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій Люкс» № 22 від 19 березня 2015 року, в якому зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій Люкс», як представник продукції та торгової марки Agfa в Україні підтверджує, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має право представляти його продукцію та товариство гарантує можливість поставки товару, який є предметом закупівлі.

Також судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з інформацією, розміщеною на веб-порталі Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій Люкс» є, зокрема: оптова торгівля фармацевтичними товарами та неспеціалізована оптова торгівля (основний); видами діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Юнітранс-юа» є, зокрема: неспеціалізована оптова торгівля (основний).

Враховуючи, що у тендерній документації встановлена вимога щодо видачі гарантійних листів саме виробником або філією/представництвом, яка не суперечить приписам Закону України «Про здійснення державних закупівель», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що така вимога є обов`язковою до виконання учасниками конкурсних торгів, а її недотримання надає замовнику право відхилити конкурсну пропозицію.

При цьому доводи скаржника про те, що вимоги конкурсної документації замовника про необхідність надання оригіналів гарантійних листів від виробника є дискримінаційними, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки дискримінація передбачає створення нерівних умов для конкретної особи або групи осіб серед інших. У даному ж випадку вказані вимоги конкурсної документації замовника поширювались не лише на позивача та/або конкретну групу суб`єктів господарювання, а на всіх потенційних учасників конкурсних торгів і були обов`язкові до виконання не кимось конкретно, а всіма суб`єктами господарювання, які бажають взяти участь у таких торгах.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що рішення постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель № 669-р/пк-ск від 08 травня 2015 року правомірно відмовлено у задоволенні скарги ФОП ОСОБА_1 , оскільки головний військово-медичний клінічний орден Червоної Зірки центр «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України відхилив пропозиції конкурсних торгів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як такі, що не відповідають вимогам тендерної документації.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом, зокрема, у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 826/987/16.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у справі «Беєлер проти Італії» («Beyeler v. Italy») Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (заява № 33202/96).

Крім того, у рішенні у справі «Інтерсплав» проти України» (заява № 803/02, пункти 39-40) Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко