Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.08.2018 року у справі №812/512/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року

Київ

справа №812/512/17

адміністративне провадження №К/9901/38493/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року (суддя Борзаниця С.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року (головуючий суддя Блохін А.А., судді: Гаврищук Т.Г., Сухарьок М.Г.) у справі за позовом Державного підприємства "Первомайськвугілля" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску,

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2017 року (згідно дати штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті) Державне підприємство "Первомайськвугілля" звернулось до суду з позовом до Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (яке ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2017 року замінено на належного відповідача - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) про скасування рішення від 16 січня 2017 року №0000634709 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон №1669) внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08 липня 2010 року (далі - Закон №2464) та передбачено звільнення суб'єктів господарювання на період проведення антитерористичної операції (далі - АТО) від сплати штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в зоні проведення АТО, а тому, оскільки воно як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстроване та здійснює свою діяльність саме на цій території, то на період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану до нього не можуть застосовуватись штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника єдиного внеску; при цьому, настання форс-мажорних обставин підприємство підтвердило наданим до контролюючого органу сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року (з врахуванням ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року про виправлення описки), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року, позов задоволено частково: скасовано рішення Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосування штрафу у розмірі 1 227 114,02 грн. за період з 14 квітня 2014 року до 12 вересня 2016 року та нарахування пені у розмірі 507098,71 грн. (0,1% від суми недоїмки), всього на загальну суму 1 734 212,73 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що на момент прийняття оскаржуваного рішення та в податковий період, за який нараховано штраф і пеню, позивач знаходився та перебував на обліку в контролюючому органі в зоні проведення АТО, а отже відповідно до пункту 9-3 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 на період її проведення до нього не застосовуються штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом №2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску; разом з тим, нарахування відповідачем штрафу та пені за період до 14 квітня 2014 року було правомірним, оскільки в цей період часу були відсутні правові підстави для звільнення позивача від обов'язку зі сплати єдиного внеску й відтак оскаржуване відповідача в цій частині є законним.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх в зазначеній частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказував на правомірність прийнятого ним рішення про застосування до Державного підприємства "Первомайськвугілля" штрафу та пені з огляду на те, що поданим останньою сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати засвідчено настання з 18 квітня 2014 року форс-мажорних обставин при здійсненні ним господарської діяльності на території Луганської області у сфері відносин, які врегульовано пунктами 100.4 та 100.5 статті 100 Податкового кодексу України, тобто щодо відстрочення або розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, проте з відповідними заяви позивач до контролюючих органів не звертався; крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII із Закону №1669 виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11, яким розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 і було доповнено пунктом 9-3 (у подальшому - пункт 9-4); до того ж, зазначав недоведеність позивачем факту отримання Первомайською ОДПІ ГУДФС у Луганській області (в якій він перебував на обліку) його заяви про звільнення від сплати єдиного внеску, починаючи з 14 квітня 2014 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому, справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду для її розгляду у складі: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «Первомайськвугілля» перереєструвалось на підконтрольній Україні території у 2014 році за адресою: 93292, Луганська область, Попаснянський район, м.Гірське, вул.Куйбишева, 21; в податковий період, за який нараховано штраф і пеню, перебувало на обліку як платник податків в СДПІ з обслуговування великих платників податків у м.Луганську МГУ ДФС, а з 01 січня 2017 року - в Первомайській ОДПІ (Попаснянське відділення) ГУ ДФС у Луганській області.

Рішенням Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 16 січня 2017 року №0000634709 (яке отримано позивачем 19 січня 2017 року) про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до Державного підприємства «Первомайськвугілля» застосовано штраф у розмірі 916017,72 грн. (10% за період з 18 жовтня 2013 року до 03 березня 2014 року), штраф у розмірі 840115,62 грн. (20% за період з 29 січня 2014 року до 12 вересня 2016 року) та нараховано пеню у розмірі 836503,21 грн. (0,1% від суми недоїмки), всього на загальну суму 2592636,54 грн.

Зазначене рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, проте рішенням Державної фіскальної служби України від 28 лютого 2017 року №4072/6/99-99-11-02-02-25 скаргу ДП Первомайськвугілля залишено без задоволення.

Водночас, Торгово-промисловою палатою України 10 травня 2016 року видано Державному підприємству «Первомайськвугілля» сертифікат №6293 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено настання з 18 квітня 2014 року таких обставин щодо обов'язку підприємства сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування в строки та у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами (зокрема, Податковим кодексом України, Законом №2464).

Спірним у справі є правомірність прийняття відповідачем рішення від 16 січня 2017 року №0000634709 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року №406-VII до Закону №2464 та ПК України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону №2464).

Частиною 2 статті 6 Закону №2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини 8 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону №2464 регламентує заходи впливу та стягнення та, зокрема, в частині 1 передбачає, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За змістом частини 10 статті 25 Закону №2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною 11 цієї ж статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10 відсотків).

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон №1669, яким, крім іншого, внесені зміни до Закону №2464 та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" пунктом 9-3 (з 13 березня 2015 року в зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02 березня 2015 року №219-VIII пункт 9-3 постановлено вважати пунктом 9-4), який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14. квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Згідно зі статтею 1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014.

Отже, виходячи зі змісту наведених положень законодавства, платникам єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО, надано можливість у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану не виконувати свої встановлені частиною 2 статті 6 Закону №2464 обов'язки, зокрема, щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску й, при цьому, в цей же період за таку його несвоєчасну сплату відповідальність, штрафні та фінансові санкції до них не застосовуються.

Водночас Верховний Суд зазначає, що Закон №2464 не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України видано розпорядження №1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням же Кабінету Міністрів України №1079-р від 05 листопада 2014 року "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р" дію розпорядження Кабінету Міністрів України №1053-р зупинено.

Разом з тим, 02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".

Відповідно до пунктів 1, 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (згідно з додатком), та визнано такими, що втратили чинність: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"; Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р".

Зазначеними Розпорядженнями міста Гірське, Первомайськ, Сєвєродонецьк та Попасна Луганської області, де зареєстроване Державне підприємство "Первомайськвугілля" й знаходяться контролюючі органи, на обліку у яких в спірний період воно перебувало, - СДПІ з обслуговування великих платників податків у м.Луганську МГУ ДФС та Первомайська ОДПІ (Попаснянське відділення) ГУ ДФС у Луганській області, включено до переліку територій, де проводиться АТО.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування рішення Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосування до Державного підприємства "Первомайськвугілля" штрафу у розмірі 1 227 114,02 грн. за період з 14 квітня 2014 року до 12 вересня 2016 року та нарахування пені у розмірі 507098,71 грн. (0,1% від суми недоїмки), всього на загальну суму 1 734 212,73 грн.

Водночас суди прийшли й до правильного висновку про правомірність нарахування відповідачем позивачеві штрафу та пені за період до 14 квітня 2014 року з огляду на відсутність в зазначений період часу правових підстав для звільнення позивача від обов'язку зі сплати єдиного внеску, а отже, як наслідок, - про відмову в цій частині позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Зокрема, посилання відповідача на те, що поданим позивачем сертифікатом (висновком) Торгово-промислової палати засвідчено настання з 18 квітня 2014 року форс-мажорних обставин при здійсненні ним господарської діяльності на території Луганської області лише у сфері відносин, які врегульовано пунктами 100.4 та 100.5 статті 100 Податкового кодексу України, тобто щодо відстрочення або розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також неподання ним доказів отримання контролюючим органом його заяви про звільнення від сплати єдиного внеску, починаючи з 14 квітня 2014 року, не приймаються касаційним судом до уваги й не впливають на правильність прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, оскільки за змістом вищенаведених правових норм підставою для звільнення особи від виконання встановлених частиною 2 статті 6 Закону №2464 обов'язків є сам факт її перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться АТО.

Не впливає на такий зміст правового регулювання також і подальше виключення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII із Закону №1669 підпункту 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464 пунктом 9-3 (у подальшому - пункт 9-4), оскільки до Закону №2464 у зв'язку з цим відповідних змін внесено не було й вказана норма залишилась чинною.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко , Судді Верховного Суду