Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.08.2018 року у справі №806/1522/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2018 року

Київ

справа №806/1522/15

адміністративне провадження №К/9901/41002/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Капустинського М.М., суддів Мацького Є.М., Шидловського В.Б. від 15 серпня 2017 року у справі за позовом Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області до ОСОБА_2 про стягнення коштів за податковим боргом,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Міндоходів у Житомирській області (далі - позивач/Інспекція) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач/ОСОБА_2.), в якому просила стягнути суму податкового боргу.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначила, що за відповідачем обліковується непогашена заборгованість з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 59608,43 грн., яка виникла внаслідок несплати узгоджених сум грошових зобов'язань, донарахованих контролюючим органом.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року позов задоволено повністю; стягнуто з ОСОБА_2 податковий борг у розмірі 59608,43 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 59608,43 грн., визначена контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 17 квітня 2014 року №0003201702, узгоджена та набула статусу податкового боргу, який не сплачений відповідачем, а тому позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 травня 2015 року та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Інспекції відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд зазначив, що рішення контролюючого органу від 17 квітня 2014 року №0003201702, яким визначено відповідачу спірну суму грошових зобов'язань, скасовано постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, яка набрала законної сили, у зв'язку з чим підстави для стягнення таких зобов'язань та задоволення позову відсутні.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на помилковість висновків згаданого суду, оскільки за відповідачем обліковується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 59608,43 грн., який виник внаслідок несплати грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 17 квітня 2014 року №0003201702, прийнятим контролюючим органом у зв'язку із встановленими в ході перевірки обставинами невключення позивачем до загального річного оподаткованого доходу і недекларування ним суми доходу у вигляді додаткового блага, чим порушено приписи пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_2 за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03 березня 2014 року №1421/17-2/1910213633.

За змістом акта перевірки відповідачем порушено вимоги: - підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України, а саме не включено до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларовано суму доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором, у розмірі 281006,70 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 47550,73 грн.; - підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України, а саме не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік.

На підставі акту перевірки Інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2014 року №0003201702, відповідно до якого відповідачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 47550,74 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 12057,69 грн.

09 липня 2014 року позивачем виставлено податкову вимогу №5271-25 на суму боргу у розмірі 59608,43 грн., яка направлена відповідачу на його адресу.

Встановлено, що в подальшому податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2014 року №0003201702 оскаржено відповідачем в судовому порядку. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2017 року, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2014 року №0003201702. Рішення суду набрало законної сили.

При ухваленні вказаних рішень судами встановлено, що податковим органом при визначенні об'єкта оподаткування взято загальну суму анульованого (списаного) боргу - 281006,70 грн. без виключення із її складу процентів в розмірі 45214,56 грн., тоді як сума процентів, нарахована позивачу за користування кредитними коштами та списана (прощена) банком, за висновком судів, не є додатковим благом й не підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу платника податку.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Як визначено підпунктом 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

У відповідності з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.3 якої передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За змістом пункту 56.18 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

У такому випадку податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (пункт 60.5 статті 60 цього Кодексу).

Таким чином, з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду про скасування рішення контролюючого органу, яким визначені грошові зобов'язання, останнє вважається відкликаним та не створює будь-яких правових наслідків з моменту його прийняття.

У зв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з приписами частини першої статті 72 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до частини другої статті 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Отже, законна сила судового рішення - це така його властивість, яка робить рішення загальнообов'язковим для виконання та поширюється на всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадових чи службових осіб та громадян. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

При цьому одним із основних елементів права є принцип правової впевненості, який, серед іншого, передбачає, що в будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

За встановлених у даній справі обставин набрання законної сили постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, у відповідності до якої скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2014 року №0003201702, яким визначено відповідачу спірну суму грошових зобов'язань, стягнення якої є предметом розгляду у даній справі, касаційний суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, заявлених Інспекцією.

Доводи ж касаційної скарги наведеного не спростовують та ґрунтуються лише на обставинах встановлення в ході проведеної перевірки невключення позивачем до загального річного оподаткованого доходу і недекларування ним суми доходу у вигляді додаткового блага, які, однак, не є предметом доказування у межах даного позову, а тому підстави для надання їм правової оцінки відсутні.

Враховуючи наведене, мотиви касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду