ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

Київ

справа №807/1277/17

адміністративне провадження №К/9901/49372/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Шарапи В.М., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест «Закарпаття» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (головуючий суддя - Іванчулинець Д.В., судді - Ващилін Р.О., Дору Ю.Ю.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2018 року (головуючий суддя - Обрізко І.М., судді - Яворський І.О., Онишкевич Т.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест «Закарпаття» до Державної служби України з безпеки на транспорті, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про визнання протиправним та скасування розрахунку,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ТОВ «Спецавтоінвест «Закарпаття» звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 05 вересня 2017 року № 235.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням, ТОВ «Спецавтоінвест «Закарпаття» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Шарапи В.М., Желтобрюх І.Л.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення рейдової перевірки на автомобільній дорозі міжнародного значення М06 «Київ-Чоп» 598км+300м, на підставі направлення на перевірку від 04 вересня 2017 року за № 007992, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Львівській області 05 вересня 2017 року було зупинено транспортний засіб марки FORD CARGO, д.р.н. НОМЕР_1 для проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт у відповідності до п.15 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» від 08 листопада 2006 року за № 1567, а також для проведення габаритно-вагового контролю у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27 червня 2007 року за № 879.

Під час проведення габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля марки FORD CARGO, д.р.н. НОМЕР_1, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Львівській області, було виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (чек зважування за № 0664 від 05 вересня 2017 року о 15:38 год.), встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України. Тобто, перевищення навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу фактична 25,460 кг дозволена 16 тон, перевищення нормативно-допустимої ваги складає 9,460 кг.

За результатами проведеної перевірки складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05 вересня 2017 року та Акт за № 0018090 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05 вересня 2017 року.

На підставі вищезазначеного Акту працівниками Управління Укртрансбезпеки у Львівській області 05 вересня 2017 року було складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування за № 235. У відповідності до вищезазначеного розрахунку Товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд» зобов'язане сплатити плату за користування автомобільними дорогами у розмірі 1984,50 євро.

Вважаючи, вищеозначений розрахунок протиправним та таким, що порушує норми чинного законодавства України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи справу по суті суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте, Верховний Суд не погоджується із такою правовою позицією судів, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (тут і надалі наводиться у редакції, чинній на час звернення до суду з даним позовом та вирішення справи судами попередніх інстанцій) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною другою статті 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинної редакції КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права та охоронювані законом інтереси рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, проте, ці рішення, дії чи бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

В свою чергу, за своєю правовою природою оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача, а тому не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи 30 січня 2019 року судове рішення у справі № 803/3/18.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду, постановляючи вищеозначене рішення у справі № 803/3/18, у якій предметом зустрічного позову були аналогічні позовні вимоги, зазначила, що поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. З огляду на це, такі вимоги не підлягають судовому розгляду, в тому числі у порядку адміністративного судочинства.

За правилом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 354 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених, відповідно, статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

З огляду на наведене, Верховий Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 344, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест «Закарпаття» задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2018 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтоінвест «Закарпаття» до Державної служби України з безпеки на транспорті, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про визнання протиправним та скасування розрахунку, - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді В.М.Шарапа

І.Л.Желтобрюх