Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2018 року

Київ

справа №810/70/17

касаційне провадження №К/9901/35727/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2017 (суддя Шелест С.Б.) у справі №810/70/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, Верховної Ради України, треті особи: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, Верховної Ради України, треті особи: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 05.01.2017 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» залишив без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017, на момент вчинення судом апеляційної інстанції процесуальної дії) щодо надання документу про доплату судового збору в сумі, що відповідає встановленій законом ставці за заявлення до адміністративного суду трьох вимог немайнового характеру, а також вимогам частини другої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо надання або зазначення у позовній заяві доказів, які підтверджують кожну обставину, якою обґрунтовуються позовні вимоги. Цією ж ухвалою позивачу встановлено строк до 01.02.2017 для усунення недоліків адміністративного позову.

Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу від 24.02.2017 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Аніка» у задоволенні заяви про роз'яснення ухвали Київського окружного адміністративного суду від 05.01.2017, а також ухвалу від 24.02.2017 про повернення позовної заяви Товариству з обмеженою відповідальністю «Аніка».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка» оскаржило ухвали Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 в апеляційному порядку:

ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 залишено без змін ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 про відмову в роз'ясненні судового рішення;

ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2017 залишено без змін ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2017 про повернення позовної заяви.

На адресу Київського окружного адміністративного суду 08.06.2017 надійшло клопотання від 08.06.2017 №227/06-17 про продовження встановленого ухвалою від 05.01.2017 процесуального строку для усунення недоліків позовної заяви до моменту роз'яснення судом першої інстанції такої ухвали.

Київський окружний адміністративний суд супровідним листом від 20.06.2017 повернув вказане клопотання позивачу без розгляду, у зв'язку з тим, що провадження в адміністративній справі № 810/70/17 на момент заявлення такого клопотання не здійснювалося.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка» звернулося до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на бездіяльність судді Київського окружного адміністративного суду Брагіної О.Є., яка полягала у нерозгляді клопотання від 08.06.2017 №227/06-17 про продовження процесуального строку.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.09.2017 відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «Аніка» у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій заявило вимоги щодо скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2017 та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Зокрема, вказує на такі обставини:

отримане судом клопотання сторони у справі повинно бути розглянутим у встановленому порядку;

зазначена в супровідному листі Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 інформація щодо залишення позову у справі №810/70/17 без розгляду не відповідає дійсності;

розроблена Міністерством фінансів України форма податкової звітності з податку на додану вартість унеможливлює відображення платником від'ємного значення суми податку на додану вартість за результатами господарської діяльності у попередніх звітних періодах;

суддя Київського апеляційного адміністративного суду Шелест С.Б. не є уповноваженою для здійснення судового розгляду справи, оскільки не є такою, що призначена на посаду в порядку, передбаченому статтею 128 Конституції України (в редакції Закону України від 02.06.2016 №1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)»).

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції керувався тим, що процесуальний закон не передбачає права на оскарження в апеляційному порядку дій чи бездіяльності суддів під час чи після розгляду справи.

Суд касаційної інстанції вважає обґрунтованою оскаржену ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки вона була постановлена за наявності законних підстав. При цьому суд керується таким.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене, реалізація гарантованого Конституцією України права на апеляційний перегляд справи здійснюється у порядку, встановленому положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої та другої статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Системний аналіз вищезазначених положень дає підстави для висновку про те, що право на апеляційний перегляд справи передбачає оскарження до суду апеляційної інстанції судових рішень суду першої інстанції (постанови або ухвали) у випадках, встановлених процесуальним законом.

При цьому Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальних дій судом апеляційної інстанції) не передбачає можливості оскарження в апеляційному порядку дій/бездіяльності судді суду першої інстанції під час вирішення справи або після закінчення її розгляду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки суду апеляційної інстанції при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження ґрунтуються на правильному застосуванні положень пункту 1 частини п'ятої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) - суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі також у випадках, якщо: справа не підлягає апеляційному розгляду у порядку адміністративного судочинства України.

Суд відхиляє посилання позивача на обставини щодо неповноважного для здійснення апеляційного провадження судді, з огляду на те, що запровадження статтею 128 Конституції України (в редакції Закону України від 02.06.2016 №1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)») нового порядку призначення суддів на посаду не припиняє повноважень суддів, призначених на посаду до набрання чинності цією нормою Конституції в новій редакції.

Отже, наведені позивачем доводи касаційної скарги не спростовують висновку про правильність застосування норм процесуального закону при вирішенні питання про відмову у відкритті апеляційного провадження судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» без задоволення, а оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2017 у справі №810/70/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк