Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2018 року

Київ

справа №804/481/17

адміністративне провадження №К/9901/31193/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекція у Новокодацькому районі м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (судді: Шлай А.В. (головуючий), Прокопчук Т.С., Чабаненко С.В.) у справі № 804/481/17 за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової інспекція у Новокодацькому районі м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №121856-13 від 19.12.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач послалась на відсутність розрахунку суми податкового зобов'язання. Крім того вважає, що визначення транспортного податку у 2016 році є передчасним та неправомірним, оскільки законодавцем внесені зміни до елементів транспортного податку з 01.01.2016 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» № 909-УІІІ від 24.12.2015 року, тому такий податок може стягуватись не раніше 2017 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року (суддя Олійник В.М.) у задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що спірне податкове повідомлення - рішення є правомірним, оскільки транспортний засіб позивача належав до об'єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову ОСОБА_4, визнано протиправним та скасовано податкове оскаржуване податкове повідомлення-рішення №121856-13 від 19.12.2016.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки належні та допустимі докази того, що середньоринкова вартість автомобіля позивача у 2016 році становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» станом на 1 січня 2016 року, відсутні.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року.

У доводах касаційної скарги Державна податкова інспекція у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області посилається на невідповідність висновку суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, оскільки контролюючий орган отримує лише списки платників транспортного податку, які підлягають оподаткуванню. При цьому на органи ДФС України покладено обов'язок лише щодо формування та направлення платникам податкових повідомлень-рішень про визначення транспортного податку, виключно на підставі даних отриманих від відповідних органів (Мінеконоирозвитку).

Позивач відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не надав.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до частини 1 ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 ОСОБА_4 на праві власності належить автомобіль марки Mercedes-Benz, модель GL 500, 2013 року випуску, об'ємом двигуна 4663 см. куб.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпро було прийнято податкове повідомлення-рішення №121856-13 від 19.12.2016, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000,00 грн.

Також судами встановлено та не заперечується сторонами, що транспортний податок на території м. Кривий Ріг Дніпропетровської області було встановлено рішенням Криворізької міської ради від 21.01.2016 №716-35/VІ «Про місцеві податки та збори».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абзац 1 пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Положеннями пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України визначено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів визначені у статті 12 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

При цьому, підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Водночас, 24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності 01.01.2016, яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об'єкту оподаткування транспортним податком.

Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

З урахуванням викладеного, оскільки Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01.01.2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Станом на 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1 378,00 грн (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Отже, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1 033 500,00 грн.

Таким чином, об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році були легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403, де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Згідно пункту 6 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин),аналогічними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри:тип кузова (седан, універсал тощо); призначення (дорожні, позадорожні); тип двигуна (бензиновий, дизельний тощо); робочий об'єм двигуна; привод тягових коліс (передньоприводні, задньоприводні, повноприводні); тип коробки переключення передач; габаритні розміри; комплектація.

Відповідно до пункту 7 зазначеної Методики за наявності кількох аналогів аналогічним автомобілем є автомобіль одного виробника (країни-виробника).

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

З огляду на викладене, при прийнятті податкового повідомлення-рішення податковим органом повинна використовуватися інформація про автомобілі, яка отримана від Мінекономрозвитку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду.

Суд касаційної інстанції вважає помилковим твердження суду апеляційної інстанції про те, що автомобіль позивача не включено до переліку автомобілів з року випуску яких минуло не більше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, що надано листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 3252-08/4797-03 від 22.02.2016 року, адресованого Державній фіскальній службі України, оскільки, як встановлено судовими інстанціями, інформація стосується автомобілів марки Mercedes-Benz, модель GLS, об'єм циліндрів двигуна 4,7, тип двигуна - внутрішнього згорання, тип палива - бензин, тип коробки передач - АТ, строк експлуатації легкового автомобіля - до 5 років, позначення моделі з однаковим об'ємом циліндрів двигуна - GLS 500 4 MATIC, можливі аналогічні моделі - GL 500 4 MATIC. ОСОБА_4, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, є власником автомобіля марки Mercedes-Benz, модель GL 500, 2013 року випуску, об'ємом двигуна 4663 см. куб. тип палива бензин, що в розумінні положень Методики (п. 5) є аналогічним автомобілем одного виробника зазначеним в інформації в яких збігаються ознаки та параметри.

Отже колегія суддів, враховуючи встановлені обставини справи погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо правомірності спірного податкового повідомлення - рішення, оскільки транспортний засіб позивача належав до об'єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша ст. 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, враховуючи положення статті 267 Податкового кодексу України колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, а тому касаційна скарга Державної податкової інспекції у Новокодацькому районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекція у Новокодацькому районі м.Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі №804/481/17 скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року в даній справі залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду