Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.08.2019 року у справі №816/341/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2019 року

Київ

справа №816/341/17

адміністративне провадження №К/9901/23304/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 (суддя - Бойко С.С.)

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 (головуючий суддя - Любич Л.В, судді: Спаскін О.А., Дюкарєва С.В.)

у справі №816/341/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ НП в Полтавській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУ НП в Полтавській області № 40-о/с від 06 лютого 2017 року "По особовому складу" про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області зі служби в поліції за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VІІІ);

- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді оперуповноваженого Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області;

- стягнути з ГУ НП в Полтавській області на його користь заробітну плату за час вимушеного.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на протиправність прийняття такого наказу з підстав того, що при наявності декількох рівнозначних вакантних посад не було запропоновано жодної, що порушило його права. У зв`язку з викладеним, позивач вважає вказаний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а його таким, що підлягає поновленню на займаній посаді та стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУ НП в Полтавській області № 40-о/с від 06.02.2017 "По особовому складу" про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області, зі служби в поліції за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону № 580-VІІІ з 06.02.2017 у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів;

- поновлено ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді оперуповноваженого Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області з 07.02.2017;

- стягнуто з ГУ НП в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 07.02.2017 по день фактичного поновлення на посаді;

- постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що відповідач з моменту попередження позивача про вивільнення та станом на дату його звільнення, не запропонував позивачеві іншої посади, хоча останні були наявні у кількості 76 одиниць про що відповідач підтвердив у відповіді на адвокатський запит представника позивача листом від 06 березня 2017 року №2126/115/101/04-5. Окрім того суд суди зазначили, що позивач є учасником бойових дій та має переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації відповідно до пункту 3 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте, зазначена обставина не була взята відповідачем до уваги під час видання оскаржуваного наказу про звільнення. Судами зазначено також, що порядок (процедура) звільнення працівника через скорочення штатів не визначений спеціальним законом, тому до правовідносин слід застосовувати загальні положення норм трудового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25.07.2017 року відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, яка 15 лютого 2018 року була передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

У касаційній скарзі відповідач не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.

Касаційна скарга вмотивована тим, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а тому судами попередніх інстанцій помилково застосовано норми Кодексу законів про працю (далі - КЗпП). При цьому скаржник посилається на статтю 68 та пункт 4 статті 77 Закону № 580-VІІІ та зазначив, що оскільки ОСОБА_1 був персонально у письмовій формі попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції та після закінчення двомісячного строку з дня такого попередження позивач не був призначений на іншу посаду, відповідачем правомірно прийнято рішення про звільнення позивача зі служби.

Позивачем заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 2011 року.

На підставі наказу від 07.11.2015 № 8 о/с позивач призначений, в порядку переатестування, на посаду оперуповноваженого Октябрського відділу поліції ГУ НП в Полтавській області з 07.11.2015 року.

05 грудня 2016 року ОСОБА_1 був попереджений про реформування органів поліції і скорочення займаної ним посади відповідно до наказу начальника ГУ НУ в Полтавській облоасті від 30.11.2016 № 1248-дск.

03 лютого 2017 року позивачем подано рапорт про згоду на зайняття вакантної на той час посаду чергового інспектора Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області.

Наказом ГУ НП в Полтавській області № 40-о/с від 06.02.2017 "По особовому складу" звільнено старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого Полтавського відділу поліції ГУ НП в Полтавській обл., зі служби в поліції за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону № 580-VІІІ у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів.

Не погодившись з правомірністю цього наказу позивач звернувся з позовом до суду.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Конституція України:

"Стаття 19. <…> Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII:

Стаття 68. Порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації

"1. У разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

2. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

3. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

…5. Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства".

Стаття 77. Звільнення зі служби в поліції

"1. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:

…4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів".

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд приходить до таких висновків.

Статтею 43 Конституції України закріплено право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення.

Згідно статті 3 Закону №580-VII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 77 Закону №580-VII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до частин 1-3 статті 68 Закону №580-VII, у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини 1 статті 77 цього Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій станом на 06.02.2017 наявність інших посад в ГУ НП в Полтавській області у кількості 76 одиниць підтверджено відповідачем відповіддю на адвокатський запит представника позивача листом від 06.03.2017 № 2126/115/101/04-5.

Доказів на підтвердження того, що позивачу пропонувались вакантні посади, які наявні в ГУ НП в Полтавській області та які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації відповідач суду не надав, також відповідач не надав суду доказів того, що позивач відмовився від запропонованих йому посад в ГУ НП в Полтавській області.

Судами також встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 13.10.2015 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Відповідно до пункту 13 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасникам бойових дій надаються такі пільги, зокрема, переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Проте, зазначена обставина не була взята відповідачем до уваги під час видання оскаржуваного наказу про звільнення.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що факт скорочення посад не тягне безумовного звільнення, оскільки згідно статті 65 Закону №580-VII скорочення посади, яку обіймає поліцейський є однією з підстав його переведення на рівнозначну або нижчу посаду, а частиною 2 статіт 68 цього закону передбачено можливість призначення поліцейського, посада якого скорочена, за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції, а не тільки в тому, де він проходив службу.

З урахуванням вищенаведеного, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що позивач має переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Що стосується аргументів касаційної скарги в частині помилкового застосування до спірних правовідносин норм статті КЗпП України, то з оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди посилались на статей 40, 42, 49-2 цього Кодексу, додатково обґрунтовуючи наявність у відповідача обов`язку запропонувати позивачу вакантні посади, які були наявними в ГУНП з моменту його попередження про наступне звільнення до моменту звільнення. Таке застосування загальних норм трудового законодавства не суперечить принципам субсидіарного застосування норм загального права у разі наявності норм спеціального права, оскільки не суперечить вимогам статті 68 Закону №580-VIII.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та не спростовують доводів судів попередніх інстанцій.

За таких обставин, Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому робить висновок про відсутність підстав для їх скасування.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

С.А. Уханенко