Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

м. Київ

справа №826/2251/14

касаційне провадження №К/9901/2787/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2014 (суддя Аблов Є.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 (головуючий суддя - Борисюк Л.П., судді: Петрик І.Й., Собків Я.М.) у справі № 826/2251/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією «Соломія» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-англійське підприємство з іноземною інвестицією «Соломія» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.10.2013 № 70226552202 та від 11.01.2014 № 2426552202.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 29.04.2014 позовні вимоги задовольнив повністю. При цьому поклав на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 18.11.2014 рішення суду першої інстанції змінив, виклавши четвертий абзац резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією «Соломія» понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.». В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2014 залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2014, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 69, 70, 71, 79, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в попередніх судових інстанціях).

Зокрема, зазначає, що судові інстанції не в повному обсязі дослідили всі обставини справи, не врахували при цьому позицію органу доходів і зборів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією «Соломія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Конкорд» за лютий, травень 2012 року, результати якої оформлено актом від 27.09.2013 № 441/26-55-22-02/25586053.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Конкорд» робіт із виготовлення рекламних буклетів, а також послуг з підготовки розробки дизайну та друку інформаційно-іміджевих буклетів під торговими марками «Аскольд», «Батік», «Небесна пагода», які належать Товариству з обмеженою відповідальністю спільному українсько-англійському підприємству з іноземною інвестицією «Соломія», за нікчемними правочинами.

Обґрунтовуючи свою позицію, орган доходів і зборів посилався на результати контрольного заходу щодо контрагента позивача, де зазначено про провадження ним господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю «МВ Консалтінг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «А.С.Груп», які мають ознаки фіктивності, що, на переконання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, обумовлює й нікчемність усіх правочинів, вчинених безпосереднім постачальником Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-англійського підприємства з іноземною інвестицією «Соломія».

На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.10.2013 № 70226552202, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1166666,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 583334,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 11.01.2014 № 2426552202, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1166666,00 грн.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання послуг (робіт) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими Товариством з обмеженою відповідальністю спільним українсько-англійським підприємством з іноземною інвестицією «Соломія» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); видаткових накладних; податкових накладних; платіжних доручень; доказів на підтвердження транспортування буклетів від контрагента до позивача та їх подальшого розповсюдження; актів на списання; фотозвітів тощо.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його безпосереднього постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваної юридичної особи, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю спільним українсько-англійським підприємством з іноземною інвестицією «Соломія» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про необ'єктивність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, який у подальшому прийняв участь у формуванні сум бюджетного відшкодування, за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламне агентство «Конкорд» господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Водночас, враховуючи те, що виконання судових рішень в адміністративних справах про стягнення судових витрат з державного або місцевого бюджетів повинно було на час розгляду справи в попередніх судових інстанціях здійснюватись органами казначейської служби шляхом списання коштів з рахунків відповідного бюджету, до якого зараховувались надходження від сплати цих судових витрат, за умови надання особою, на користь якої ухвалене рішення, всіх підтверджуючих документів, Київський апеляційний адміністративний суд цілком об'єктивно змінив рішення суду першої інстанції в частині порядку стягнення судових витрат.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 у справі № 826/2251/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк