Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.08.2018 року у справі №815/7006/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 серпня 2018 року

справа №815/7006/14

адміністративне провадження №К/9901/5655/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут ЛТД» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року у складі судді Бжассо Н.В. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у складі колегії суддів Скрипченка В.О., Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В. у справі № 815/7006/14 за позовом Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів у Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут ЛТД» про стягнення податкової заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

10 грудня 2014 року Державна податкова інспекція у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів у Одеській області (далі - податковий орган, заявник) звернулася до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут ЛТД» (далі - Товариство, платник податків) про стягнення з банківських рахунків Товариства на користь Державного бюджету кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 809 207 грн. 98 коп.

12 грудня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, подання задовольнив, розглянувши його в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, стягнув з банківських рахунків Товариства на користь Державного бюджету кошти в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 809 207 гривень 98 копійок.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з встановлення факту несплати Товариством узгоджених сум податкових зобов'язань, які набули статусу податкового боргу платника податку та наявності підстав для його стягнення у судовому порядку відповідно до статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, платником податків подана касаційна скарга, в якій Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі Товариство зазначає про порушення судами попередніх інстанцій положень пункту 2 частини четвертої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що наявність касаційного провадження по справі №1570/5644/2012, в межах якої оскаржені податкові повідомлення-рішення від 25 квітня 2012 року № 0000362200, № 0000372200, свідчить про наявність спору про право, яке не можна ототожнювати із «узгодженням податкового зобов'язання», з огляду на це, на думку заявника касаційної скарги, суди попередніх інстанцій мали закрити провадження по справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заявлені податковим органом вимоги повинні розглядатись у загальному порядку позовного провадження. Товариство також зазначає про відсутність доказів надіслання контролюючим органом платнику податків податкової вимоги, а тому у податкового органу не виникає права звернення до суду з поданням про стягнення податкового боргу. Неподання податковим органом доказів спливу 60 днів з дня направлення податкової вимоги є підставою для повернення подання заявникові. Відтак, Товариство доводить неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України.

Від податкового органу заперечення (відзив) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що Товариство перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області з 07 листопада 2002 року за №1908.

Станом на 01 грудня 2014 року за Товариством обліковується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 809 207 грн. 98 копійок.

Податковий борг частково виник через несплату суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного Товариству податковим органом внаслідок проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, за результатами та на підставі якої 25 квітня 2012 року контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення №0000362200 про збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 668 035 грн. у тому числі: за основним платежем - 578 730 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 89 305 грн. та №0000372200 про зменшення платнику податків розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 120 242 грн.

За результатом оскарження в судовому порядку зазначених податкових повідомлень-рішень, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року по справі №1570/5644/2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року, адміністративний позов Товариства залишений без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Відтак, Суд з огляду на положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначена податковими повідомленнями-рішеннями від 25 квітня 2012 року, є узгодженою.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що податковим органом відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України на суму заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість Товариству нарахована пеня в розмірі 155 532 грн., що відображено в картках особового рахунку платника податку, яка розраховується спеціальною програмою. Пеня у розмірі 489 грн. 31 коп. розраховувалася відповідно до вимог підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

Товариством надано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість, в яких відповідачем самостійно визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за вересень 2014 року - 37 813 грн., жовтень 2014 року - 11 710 грн., всього за вказаний період - 49 523 грн.

Уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправлення самостійно виявлених помилок за липень 2014 року Товариством зменшено суму податку на додану вартість, що підлягала сплаті до державного бюджету у звітному періоді на суму 11 889 грн.

Протягом жовтня - листопада 2014 року Товариством сплачено до бюджету податку на додану вартість в загальному розмірі 35 950 грн., що відображено в картці особового рахунку платника.

Відтак, суди попередніх інстанцій установили, що податковий борг Товариства з податку на додану вартість (з урахуванням переплати) складає 809 207,98 грн.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 10 жовтня 2014 року податковим органом відповідно до вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України на поштову адресу Товариства надіслано податкову вимогу у розмірі 651 493, 67 грн, яка повернута поштовим відділенням без вручення адресату, за закінченням терміну зберігання.

На час розгляду справи в судах попередніх інстанцій сума податкового боргу залишалась несплаченою.

Обставини встановлені судами попередніх інстанцій, в тому числі щодо наявності податкового боргу, правильності його розрахунку, Товариством в касаційній скарзі не оскаржуються. Платник податків не погоджується із процедурою стягнення боргу шляхом звернення податкового органу до суду із поданням в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, а також вказує на недоведеність факту надіслання податкової вимоги на адресу Товариства.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд виходить з наступного.

За положеннями підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Суд вважає неприйнятними доводи заявника касаційної скарги щодо безпідставності звернення податкового органу до суду із поданням, оскільки, на думку Товариства, наявний спір про право. Законодавець пов'язує визначення (виникнення) податкового боргу саме із набуттям грошовим зобов'язанням статусу узгодженості, що в межах спірних правовідносин відбулось за наслідками судового оскарження податкових повідомлень-рішень та набранням 27 серпня 2014 року законної сили рішенням суду апеляційної інстанції у справі №1570/5644/2012. Наявність податкового боргу є підставою для звернення контролюючого органу до суду із поданням відповідно до статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи заявника касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, пропуску позивачем строку звернення із поданням, Суд касаційної інстанції відхиляє з огляду на те, що судами попередніх інстанцій встановлений факт надіслання податковим органом 10 жовтня 2014 року на адресу платника податків податкової вимоги № 304-25 від 03 жовтня 2014 року, та повернення конверту без вручення адресату. Положення пункту 42.2. статті 42 Податкового кодексу України передбачають, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Приписи цієї норми не вимагають від податкового органу надсилати документи із описом вкладення, що може довести який саме документ направляється на адресу платника податків. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року встановлено, що подання подано та оформлене відповідно до вимог статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, у межах встановленого строку.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут ЛТД» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у справі № 815/7006/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер