Історія справи
Ухвала КАС ВП від 22.05.2018 року у справі №813/3842/17
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 серпня 2018 року
Київ
справа №813/3842/17
адміністративне провадження №К/9901/50723/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2018 (головуючий суддя - Сапіга В.П., судді: Довга О.І., Запотічний І.І.) у справі №813/3842/17 (876/1711/18) за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -
встановив:
Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) податкового боргу в розмірі 18027,62 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 у даній справі.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження ОСОБА_2 оскаржила його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2018 та направити справу для продовження розгляду до цього ж суду.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що про повний текст постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 дізналася лише 16.02.2018 після надіслання постанови державного виконавця Кам'янка-Бузького районного відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області про відкриття виконавчого провадження №55770329 у справі 813/3842/17, однак суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку по отримання повного тексту оскаржуваного судового рішення 14.12.2017. Крім того, зазначає, що судом не враховано факт перебування на лікарняному в період з 14.12.2017 по 01.02.2018.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Підпунктом 13 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.
Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Згідно з частиною четвертою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на розгляд його справи судом.
В той же час, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування зазначеної Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), наголошує, що заявник повинен діяти з належною сумлінністю, швидко та відповідно до ситуації (рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України»).
Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, копію постанови Львівського окружного адміністративного суду від 06.12.2017 ОСОБА_2 отримано особисто 14.12.2017, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 49).
Проте, апеляційну скаргу подано 23.02.2018, тобто з пропуском встановленого процесуального строку. Одночасно заявником апеляційної скарги було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що про оскаржуване судове рішення стало відомо 16.02.2018, коли було надіслано постанову державного виконавця.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків з огляду на те, що наведені підстави для поновлення строків на апеляційне оскарження не можуть свідчити про поважність причин пропуску встановленого законом строку для звернення з апеляційною скаргою.
В межах строку, наданого для усунення недоліків відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018, особа, яка одала апеляційну скаргу, звернулась до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що в період з 14.12.2017 по 01.02.2018 перебувала на стаціонарному лікуванні в медичному центрі «Богдан», про що надала світлокопію довідки, а тому 14.12.2017 не могла отримати повний текст оскаржуваного рішення, який їй не вручено та нею не отримано. Про оскаржувану постанову дізналася лише 16.02.2018, коли їй було надіслано постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №55770329 у справі №813/3842/17.
Разом з тим, посилання заявника апеляційної скарги на неотримання копії оскаржуваної постанови суду першої інстанції 14.12.2017 спростовується матеріалами справи. Крім того, як вбачається з журналу судового засідання, ОСОБА_2 була особисто присутня в судовому засіданні 06.12.2017, тобто їй було відомо про прийняте Львівським окружним адміністративним судом рішення.
Частинами 1, 3 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Судом апеляційної інстанції також обґрунтовано враховано, що згідно наданої довідки апелянт знаходилась на стаціонарному лікуванні з 14.12.2017 по 01.02.2017, тоді як апеляційну скаргу подано 23.02.2017, що також свідчить про пропуск встановленого законодавством процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою.
Таким чином, суд погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що зазначені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, у зв'язку з чим підстави для поновлення такого строку відсутні.
За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2018 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна ,
Судді Верховного Суду