Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 серпня 2018 року

справа №803/1778/15

адміністративне провадження №К/9901/44104/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у складі судді Валюха В.М. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у складі колегії суддів Гулида Р.М., Довгої О.І., Улицького В.З. у справі №803/1778/15 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач у справі) звернулась до суду з позовом до Волинської митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту - митний орган, відповідач у справі), в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №205000011/2015/000016/1 від 2 березня 2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070000/2015/00024 від 2 березня 2015 року, з мотивів їх безпідставності.

В обґрунтування позову зазначає, що приймаючи спірні рішення, митний орган не довів наявність в нього обґрунтованих сумнівів відносно недостовірності визначеної за ціною контракту митної вартості товарів, а також необґрунтовано застосував другорядний метод її визначення у той час, як декларант надав всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2015 року (суддя Ксензюк А. Я.), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року (судді Святецький В.В., Гудим Л.Я., Довгополов О.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2016 року судові рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу №803/1778/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав того, що судами безпідставно не взято до уваги тих обставин, що позивач у встановлений законом строк надала на вимогу митного органу додатково запитані документи, які не були оцінені судами. Крім того, суди необґрунтовано вирішили, що митний орган провів процедуру консультацій з позивачем, в той час як позивач стверджував протилежне.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, позов задоволено повністю, визнано рішення Волинської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №205000011/2015/000016/1 від 02 березня 2015 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070000/2015/00024 від 02 березня 2015 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності митним органом складу правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, а відтак, протиправності винесеного спірного акту індивідуальної дії.

У лютому 2017 року митним органом подана касаційна скарга на судові рішення судів попередніх інстанцій, 13 березня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України (суддя Кравцов О.В.) відкрито касаційне провадження, витребувано справу №803/1778/15 з суду першої інстанції.

22 березня 2018 року справу №803/1778/15 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: положень статей 53, 54, 55 Митного кодексу України просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Наводить доводи, викладені раніше у запереченнях на позов та в апеляційній скарзі. Скаржник обґрунтовує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що декларантом не надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору, а надані документи містять розбіжності, які, на думку митного органу, не дозволяють перевірити правильність складових митної вартості товару.

Заперечень на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

2 березня 2015 року позивачем подано до митного оформлення партію товару - яблука свіжі врожаю 2014 року, клас якості II, калібр 65 мм, сорт Ligol - вагою нетто 20280 кг за ціною 1,20 польських злотих за 1 кг на загальну суму 24336,00 польських злотих, що надійшов згідно з контрактом від 23 лютого 2015 року №29/2015/PL, укладеного із фірмою «Elefant Owoce Agnieszka Strach» (Польща).

Відповідно до товаросупровідних документів поставка товару здійснюється автотранспортом на територію України на умовах CTP(«Інкотермс - 2010»).

Одночасно з митною декларацією позивачем подано пакет документів: контракт №29/2015/ PL від 23 лютого 2015 року; інвойс №47/02/2015 від 26 лютого 2015 року; ВМД №205070000/2015/8093 від 2 березня 2015 року; декларація митної вартості ДМВ-1 №205070000/2015/8093 від 2 березня 2015 року; міжнародна товаротранспортна накладна CMR серії А №088386 від 27 лютого 2015 року; сертифікат про походження товару №РL/MF/AK 0084263 від 26 лютого 2015 року; карантинний дозвіл №15/00987 від 12 лютого 2015 року; сертифікат якості №КО.8231.1.467.20 від 26 лютого 2015 року; лист про не страхування товару №44 від 27 лютого 2015 року; прайс-лист від 23лютого 2015 року; копія декларації країни відправлення №15PL 302020Е0008880 від 27 лютого 2015 року.

Митна вартість визначена за ціною контракту у розмірі 184091,86 грн, що дорівнювало 24336,00 польських злотих, тобто 1,20 польських злотих за 1 кг товару.

Митний орган додатково витребував у позивача: висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; банківські платіжні документи про оплату товару; розрахунок ціни.

Представник декларанта повідомив про відсутність на даний момент запитаних документів та зазначив прохання про випуск товару у вільний обіг.

Того ж дня позивачу відмовлено у митному оформленні товару, митну вартість скориговано у бік збільшення за другорядним (резервним) методом та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070000/2015/00024 з наступних підстав: наявність у поданих документах розбіжностей (сума в експортній декларації не відповідає сумі в інвойсі),

19 травня 2015 року позивачем на адресу митного органу направлено заяву №127 із додатковими документами: завіреною копією висновку Волинської ТПП №В-366/1 від 18 травня 2015 року; завіреною копією платіжного доручення №1634 від 12 березня 2015 року; завіреною копією SWIFT повідомлення №1427TJ.8965UBGB від 12 березня 2015 року. Також митному органу було надано пояснення щодо неправомірності витребування розрахунку ціни. Позивач просила митний орган визнати заявлену нею митну вартість товару та скасувати спірне рішення про коригування митної вартості товару.

Листом відповідача №3581/03-70-25-02 від 28 травня 2015 року повідомлено про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, через неналежність, на думку митного органу, експертного висновку Волинської ТПП №В-366/1 від 18 травня 2015 року, який містить лише відомості про ціну товару на внутрішньому ринку.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем до митного оформлення подано всі, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, а також пояснення, що обґрунтовують складові заявленої митної вартості. Судами надано оцінку доводам митного органу щодо розбіжностей у зазначенні ціни товару (різниця між сумами, вказаними в інвойсі - 24336 злотих та в експортній декларації - 24149 злотих, становить 187 злотих), що не впливає на можливість визначення митної вартості, а також доводам відповідача щодо неналежності експертного висновку (за Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні» №671/97-ВР від 2 грудня 1997 року методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України).

Крім того, оцінюючи обставини проведення консультацій з декларантом з метою обміну наявною інформацією та обрання методу визначення митної вартості, суди встановили, що фактично такі консультації не відбулись, оскільки визначення митним органом митної вартості в односторонньому порядку без належного обґрунтування причин неможливості її визначення на основі поданих декларантом документів, а також без послідовного обґрунтування неможливості використання при цьому кожного наступного методу, визначеного Митним кодексом України, не може вважатись консультаціями в розумінні статей 55, 57 Митного кодексу України.

З такими висновками погоджується Суд.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до положень частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у коригуванні митної вартості, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

За змістом статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції).

Задовольняючи позов, суди висновувалися з того, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до органу доходів і зборів документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України, та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.

Суди попередніх інстанцій висновувалися з дослідження складу митного правопорушення з урахуванням усіх обставин справи, а не лише з факту наявності повноважень митного органу на здійснення контрольних функцій при митному оформленні товарів.

Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо повноти дослідження складу митного правопорушення, його відсутності у спірних правовідносинах, доводить безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості.

Суд касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Суд визнає, що судами попередніх інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга митного органу залишається без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Волинської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі №803/1778/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер