ПОСТАНОВА

Іменем України

14 липня 2020 року

Київ

справа №820/1784/17

адміністративне провадження №К/9901/49353/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами адміністративну справу №820/1784/17

за позовом ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (ухвалена в складі: головуючого судді Бадюкова Ю.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Дюкарєвої С.В., суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.)

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі- відповідач, Харківський прикордонний загін), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити (доплатити) позивачу різницю між виплаченою сумою одноразової допомоги при звільненні з розрахунку грошового забезпечення, передбаченого контрактом № 648, укладеним між начальником Харківського прикордонного загону підполковником Хомою Леонідом Дмитровичем та ОСОБА_1 (з урахуванням надбавок за вислугу років, знання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання та інших надбавок, доплат, винагород, премій), а саме: з урахуванням винагород (щомісячної додаткової грошової винагороди, винагороди за бойове чергування) у розмірі 50% грошового забезпечення за 24 повних календарних років служби (про нарахування та виплату (доплату) вказаних в позовній вимозі видів винагород розглянути та задовольнити окремо по кожній винагороді).

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що в порушення вимог ст. 9 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідачем до складу одноразової грошової допомоги при звільненні не включені щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення та винагорода за бойове чергування (бойову службу) військовослужбовцям, тоді як такі виплати носили постійний характер. Всупереч принципу пріоритетності правових норм судами застосовано до спірних правовідносин положення Інструкції, а не Закону України № 2011-ХІІ.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відсутні підстави для зарахування до грошового забезпечення позивача, з розміру якого обчислюється одноразова допомоги при звільненні, сум щомісячної додаткової грошової винагороди згідно Постанови №889 та винагороди за бойове чергування, адже вказані виплати мають тимчасовий характер та їх виплата передбачена за наявності наказу Адміністрації Держприкордонслужби залежно від настання певних обставин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу

У квітні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій невірно трактували норми матеріального права, допустили неповноту дослідження обставин по справі, що призвело до помилкових висновків.

Відповідач надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти задоволення скарги, просить рішення судів залишити без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 12 червня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Розпорядженням Заступника керівника апарату Верховного Суду від 06.06.2019 за №644/0/78-19 призначено повторний автоматизований розгляд справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 06.06.2019 визначений новий склад суду, а саме: головуючий суддя: Мартинюк Н.М., судді: Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.

Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2020 задоволені заяви суддів Мартинюк Н.М., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М. про самовідвід, справу передано до секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2020 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Стрелець Т.Г., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.

У зв`язку з перебуванням судді Стрелець Т.Г. у відпустці, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2020 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г.

Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач - ОСОБА_1 в період з 15.03.1995 по 30.03.2017 проходив військову службу за контрактом у військовій частині 9951 м. Харкова Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника Харківського прикордонного загону від 30.03.2017 №135-ОС «По особовому складу» припинено контракт, звільнено у запас Збройних Сил України, виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Веселе» ІІІ категорії. Наказано виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення за двадцять чотири повних календарних років військової служби.

На виконання наказу від 30.03.2017 №135-ОС ОСОБА_1 нарахована та виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за двадцять чотири повних календарних років військової служби у сумі 63999, 60 грн., що підтверджується: розрахунком одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби прапорщику ОСОБА_1 , копією кінцевого розрахунку при звільненні № 17, копіями особистих карток грошового забезпечення з січня 2015 року по день звільнення, копією розрахунку одноразової допомоги при звільненні з військової служби прапорщику ОСОБА_1 , розрахунково-платіжною відомістю на ОСОБА_1 до платіжного доручення №805 від 13.04.2017 за квітень 2017 року, витягом з реєстру перерахувань на особисті вклади за квітень 2017 року та копією платіжного доручення № 805 від 13.04.2017.

Позивач вважаючи, що одноразова грошова допомога виплачена у розмірі, що визначений всупереч вимогам законодавства, звернувся до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року N 460-IX (далі- Закон №460-IX, набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга по справі № 820/1784/17 подана у квітні 2018 року, розгляд касаційної скарги не закінчено до 08.02.2020, тому касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX (із застосуванням норм КАС України в редакції, чинній до 08.02.2020).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі-Закон №2232-XII).

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Частиною 3 статті 25 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України» передбачено, що військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі- Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Судами встановлено, що позивача звільнено з військової служби (припинено контракт) на підставі пункту "ї" пункту першого частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII (за закінченням строку контракту).

На момент звільнення позивача його календарна вислуга років складає 24 роки, а відтак, відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно розрахунку одноразової допомоги ОСОБА_1 при звільненні до складу грошового забезпечення позивача для обрахування цієї допомоги при звільненні з військової служби не включені: додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому Постановою №889 та винагорода за бойове чергування.

Водночас, судами встановлено та підтверджується наданими відповідачем даними особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 , щомісячна додаткова грошова винагорода і винагорода за бойове чергування носять систематичний, щомісячний характер.

Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при визначенні структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога при звільненні, передбачена частиною другою статті 15 Закону №2011-ХІІ, колегія суддів виходить з наступного.

Підставою для виплати позивачу одноразової грошової допомоги без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та винагороди за бойове чергування слугував наказ начальника Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30 березня 2017 року № 135-ос, відповідно до якого позивачеві нараховано і виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом адміністрацією Державної прикордонної служби України 20.05.2008 № 425 (далі - Інструкція).

Так, за змістом п.4.10.1 Інструкції військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції встановлено, що місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія).

Отже, Інструкцією не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, таких складових як щомісячна додаткова грошова винагорода і винагорода за бойове чергування.

Разом з тим, застосовуючи вищеозначену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, суди першої та апеляційної інстанції не врахували пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Верховний Суд враховує, що частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до їх компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

Таким чином, колегія суддів приходить до про те, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону №2011-ХІІ.

Колегія суддів також враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019 у вищеозначеній справі Велика палата дійшла наступних висновків:

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, останні 24 місяці перед звільненням додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, на підставі Постанови КМУ №889, та винагорода за бойове чергування нараховувались та виплачувались позивачу щомісяця, а тому, на переконання колегії суддів, за жодних обставин такі складові не можуть вважатись одноразовими.

Наведені висновки відповідають правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 по справі №522/2738/17 та Верховним Судом у постановах від 24.06.2020 по справі № 0640/4032/18, від 16.05.2019 по справі № 826/11679/17.

Щодо передбачених контрактом № 648 зі строком дії з 15 березня 2012 року по 15 березня 2017 року, укладеного між начальником Харківського прикордонного загону Хомою Леонідом Дмитровичем та ОСОБА_1 зобов`язань щодо виплати грошового забезпечення з урахуванням надбавок за вислугу років, звання та використання іноземної мови, відповідну кваліфікацію, спортивні і почесні звання тощо, то Суд зазначає, що вказані виплати входять до грошового забезпечення військовослужбовця під час проходження служби. Тобто контрактом не врегульовано порядок нарахування і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю між виплаченою сумою одноразової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та винагороди за бойове чергування у розмірі 50% грошового забезпечення за 24 повних календарних років служби.

У даному випадку такий спосіб захисту порушеного права позивача відповідає вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанції повністю встановлено фактичні обставини справи, проте неправильно застосовано норми матеріального права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року N 460-IX, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року по справі №820/1784/17- скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов`язати Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю між виплаченою сумою одноразової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та винагороди за бойове чергування у розмірі 50% грошового забезпечення за 24 повних календарних років служби.

В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В. Тацій

Судді А.І. Бучик

С.Г. Стеценко